.

Доброякісні пухлини кісток лицевого черепа. Клініка, діагностика, лікування. (лекція)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
222 2679
Скачать документ

Лекція

Доброякісні пухлини кісток лицевого черепа. Клініка, діагностика,
лікування.

План

Топографо – анатомічні особливості обличчя.

Класифікація пухлинних уражень кісток ЩЛД.

Одонтогенні пухлини кісток ЩЛД.

Остеогенні пухлини кісток ЩЛД.

Неостеогенні і неодонтогенні пухлиниі пухлиноподібні утвори кісток ЩЛД.

Остеодистрофії і остеодисплазії ЩЛД.

Особливості заміщення залишкових кісткових порожнин.

Вклад співробітників кафедри і мед. академії у вирішення даної проблеми.

Топографо-анатомічні особливості кісток лиця. До кісток обличчя
відносять верхню і нижню щелепи, піднебінну, виличну і під’язикову
кістки. Верхня щелепа утворена парними верхньощелеповими кістками. В
середині тіла щелепи розташована гайморова пазуха, вистелена слизовою
оболонкою. Ця пазуха з’єднується з середнім носовим ходом отвором,
розміри якого можуть зменшуватись при ринітах і пухлинах, розташованих
на носовій поверхні верхньої щелепи. Пухлини такої локалізації заважають
вільному проходженню повітря через відповідний нрсрвий хід.

Пухлини верхньої щелепи локалізовані в гайморовій пазусі, довший час
можуть розвиватись безсимптомно. Внаслідок появи запального процесу
виникає типова картина гаймориту, що заставляє хворого звернутись до
лікаря. При Rtg-логічному дослідженні верхньощелепової пазухи виявляють
пухлину.

Пухлини з локалізацією на очній поверхні верхньої щелепи можуть
призводити до зміщення очного яблука і до диплопії. Здавлення
носослізного каналу призводить до сльозотечі.

Дуже скрито розвиваються пухлини з локалізацією на підскроневій поверхні
верхньої щелепи. Деколи першою ознакою пухлини є відчуття перешкоди при
відкриванні рота внаслідок того, що вінцевий паросток впирається в
пухлину. Болі при цьому немає.

При ураженні пухлиною лобного відростка верхньої щелепи деформація
виникає біля основи носа чи медіальної стінки очниці. Ці пухлини деколи
нагадують мозкові грижі. При ураженні пухлиною виличного паростка
верхньої щелепи легко виявити його розрушення на Rtg-грамі, зробленій в
передній прямій (носопідборідковій) чи напіваксіальній
(потиличнопідборідковій) проекціях.

Пухлини, які виникли в виличному паростку і поширені на горб верхньої
щелепи, можуть значно послаблювати його міцність. По цій причині під час
оперативного втручання, навіть такого, як видалення одного з зубів
верхньої щелепи може наступити відлом частини альвеолярного паростка.

В товщі альвеолярного паростка розташовані зуби, верхівки коренів яких
нерідко розташовані в порожнині гайморової пазухи. В ділянці
альвеолярного паростка виникають самі різноманітні доброякісні пухлини:
остеоми, одонтоми, остеобластокластоми, фіброми. Під час їх оперативного
видалення можна проникнути у верхньощелепову пазуху. Тому необхідно
перед операцією виготовити захисну пластинку, яка після ушивання рани
буде фіксувати пов’язку і захищати раневу поверхню від травм під час
їжі. При операціях на передній ділянці альвеолярного паростку верхньої
щелепи можна проникнути в порожнину носа . Виникаючі при цьому нориці з
великим трудом піддаються лікуванню. Цю обставину також необхідно
враховувати під час операції.

Виличні кістки дуже рідко вражаються доброякісними пухлинами. Але в
ділянці виличної кістки можуть розташовуватись вроджені преаурикулярні
кісти, які деколи помилково вважають пухлиною. Цю обставину слід
враховувати при диференціальній діагностиці новоутворів виличної кістки.

Нижня щелепа – єдина рухома зі всіх лицевих кісток. Вона складається з
тіла і двох гілок, на яких рорзташовані вінцеві і суглобові паростки. З
зовнішньої і внутрішньої сторони нижньої щелепи є добре виражена
компактна пластинка, в якій розташована губчаста кістка з незначною
кількістю кісткового мозку. В товщі тіла нижньої щелепи і частково в
нижній половині гілок розміщений канал нижньої щелепи, в котрому
проходять судинно-нервовий пучок і лімфатичні судини. В ділянці зубів
(2-х і 3-х молярів) канал розташований близько до верхівок їх коренів,
внаслідок чого видалення пухлини, розташованої в цій ділянці щелепи може
супроводжуватись пораненням судинно-нервового пучка, що призводять до
парестезії ділянки підборіддя, нижньої губи, а також до травматичного
невриту.

Доброякісні пухлини щелепових кісток розвиваються із різних тканин і
клітин, що утворюють кістку. Всі доброякісні пухлини щелепових кісток
можна розділити на одонтогенні, остеогенні, неостеогенні, неодонтогенні
пухлини і пухлиноподібні утвори, остеогенні пухлиноподібні утвори і
остеодистрофії, одонтогенні пухлиноподібні утвори.

Одонтогенні пухлини – група доброякісних утворень, виникнення яких
пов’язане із розвитком зубної системи. І.І.Єрмолаєв розглядає
одонтогенні пухлини як утвори, що є наслідком направленої диференціації
зануреного в щелепу первинного епітелію порожнини рота і мезенхіми в
сторону побудови структур, подібних із зубними тканинами і зубом в
цілому, на різних стадіях його розвитку, або похідні цих тканин.

Адамантинома ( амелобластома ) – доброякісна епітеліальна пухлина, що
при гістологічному дослідженні нагадує емалевий орган зуба (adamantos,
гр.- емаль, алмаз). Найчастіше виникає у віці 20 – 40 р., але відмічений
розвиток пухлини у новонароджених і в старечому віці. Пухлина виникає
переважно в товщі щелепових кісток, причому нижня щелепа уражається у 6
–7 раз частіше, ніж верхня щелепа. Улюблене місце локалізації – кут і
гілка н/щ, рідше – тіло (передній відділ). У розвитку А. розрізняють дві
форми – щільну (ad.solidum) і кістозну (ad. cysticum). Кістозна являє
собою різке стоншення кістки, порожнини кист виповнені жовтою рідиною
без кристалів холестерину. Адамантинома клінічно проявляється поступово,
розвивається повільно і безболісно. Часто вперше виявляється при Rtg-
дослідженні. Уражена пухлиною щелепова кістка поступово потовщується,
з’являється деформація обличчя. Поверхня потовщеної кістки гладка, але
може бути і нерівною. Шкірні покриви залишаються незмінені. Зі сторони
ПР визначаються потовщення і деформація альвеолярного паростка, при
значному стоншенні кістки, при пальпації визначаються вздуття і
вікончаті деформації кістки. Зуби в ділянці пухлини зміщенні, злегка
рухомі, при перкусії не болючі. Нерідко у ПР з’являються нориці із
серозно гнійними виділеннями. Симптоми, пов’язані із зміщенням і
здавленням сусідніх органів, проявляються у піздніх стадіях хвороби.
Значне стоншення кістки веде до спонтанних переломів і профузних
кровотеч. Регіонарні лімфовузли збільшуються при приєднанні запалення.
Діагностика, дещо утрудненна в ранніх стадіях хвороби. Діагноз
виставляють на основі анамнестичних, клінічних даних, Rtg і
гістологічних дослідженнях. Диференційна діагностика з остеобластомою –
пункція – кров, а при амелобластомі – жовта рідина. Rtg картина:
кістозні порожнини (одна при солідній, багато при кістозній формі).
Кісткові перегородки виступають в порожнину кісти у вигляді вузької
білої смужки. Ю.А.Зорін виділяє 4 Rtg форми: одно-, багатокамерну,
комірчату і зубовмісну. Озлоякіснення настає у 4% випадків. Лікування:
хірургічне – видалення пухлини із ділянками клінічно здорової кісткової
тканини . 2 см відступити може бути малігнізація.

Одонтогенна форма зустрічається досить рідко і є різновидом
внутрікісткових фібром щелеп. Походження її пов’язане із порушенням
розвитку зубного зачатка. При мікроскопії пухлини виявляються фіброзна
тканина, серед якої містяться острівки клітин зубоутворюючого органу.

Розвивається повільно, безболісно, приводять до потовщення визначеної
ділянки щелепи. Зуби в ділянці пухлини зміщуються, корені
розсмоктуються. При пальпації щелепи визначається округле вибухання
щільно – еластичної консистенції. Пухлина легко відділяється від
оточуючої кісткової тканини. На зрізі вона сіро-біла. Точний діагноз
можливий лише при гістологічному дослідженні. Лікування: вилущування з
капсулою.

Цементома – деякі автори відносять до групи одонтом. Сполучнотканинна
пухлина, побудована із тканини, подібної до цементу зуба. Частіше
розвивається на нижній щелепі біля коренів зубів, або одного зуба.
Пухлина обмежена капсулою. Розвивається повільно, в клініці немає певних
ознак. З ростом пухлини деформується щелепа, з’являються болі в зубах
при жуванні і пальпації. Навколо пухлини може розвиватись запальний
процес. На Rtg визначається овальне чи неправильної форми однорідна
щільна тінь навколо чи на деякій відстані від коренів.

Лікування: хірургічне – вилущування з капсулою. Зуби спаяні з цементомою
підлягають видаленню. Якщо пухлина клінічно не проявляється – можна не
видаляти.

Одонтома пов’язана із розвитком зубної системи. Є м’яка
(низькодиференційовані зубні тканини) і тверда (петріфіковані
високодиференційовані зубні структури).

М’яка (одонтома) – зустрічається рідко, являє собою щільноеластичне
утворення, на розрізі світлосіра, з окремими більш світлими ділянками.
Росте повільно, поступово викликаючи вздуття щелепової кістки. Частіше
спостерігається у молодих людей в період формування постійних зубів.
Росте експансивно, але деколи має інфільтративний ріст, дає рецидиви
після нерадикальних операцій. Можливі випадки переродження в саркому.
Rtg подібна до адамантиноми. У пухлині можуть бути постійні зуби або їх
зачатки. Нерідко порушується кортикальний шар кістки.

Тверда одонтома – складається із твердих тканин зуба, пульпи,
періодонту, має дуже різноманітну будову. Їй властиве невпорядковане
розміщення тканини зуба (емаль, зверху дентина і зверху пульпи). Пухлина
тверда, округла або неправильної форми, покрита капсулою із
грубоволокнистої тканини. Є прості (із тканини 1 – го зубного зачатка),
складні (включають тканини кількох зубів, деколи – сформовані зуби) і
кістозні тверді одонтоми. Протікає безсимптомно, виявляється на Rtg або
при “прорізувані”пухлини коли слизова альвеолярного паростка під тиском
пухлини звиразковується, і на поверхні з’являється тверде кісткоподібне
утворення, яке приймають за ретенований зуб. Можливе утворення нориць із
незначними гнійними виділеннями. Тверда одонтома, досягнувши визначених
розмірів, перестає рости, а в її ділянці завжди відсутні 1 або кілька
зубів.

На Rtg пухлина дає округлу тінь такої ж інтенсивності, як тканини зуба.
Навколо пухлини видна капсула із вузької смужки, за якою йде зона
склерозу кістки.

Лікування: вилущування з капсулою. Невеликі одонтоми без ускладнень
можна не оперувати.

I

?

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020