UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДоброякісні пухлини м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки (лекція)
АвторPetya
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12040
Скачало446
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Лекція

 

Доброякісні пухлини м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки

 

П Л А Н

 

Методи визначення і діагностики доброякісних пухлин м’яких тканин;

 

Класифікація доброякісних пухлин м’яких тканин

 

Актуальність теми.

 

Діагностика доброякісних пухлин м’яких тканин нерідко затруднена в

зв’язку з багатьма формами захворювання, відсутністю специфічних

симптомів, а також зміною клінічних проявів під впливом вторинної

інфекції. Все це потребує комплексного обстеження хворих з використанням

спеціальних діагностичних тестів і чіткого знання клінічних проявів

пухлин та методів лікування.

 

Всі новоутвори поділяють на справжні пухлини, пухлиноподібні пораження і

кісти. За даними міжнародної гістологічної класифікації пухлини (МРКП)

терміни “пухлина” і “новоутвір” використовується для позначення

аномальної маси тканин з надлишковим розростанням, яке не координоване з

ростом нормальної тканини і триває після усунення дії причин, що

викликали дане явище. Клітинна проліферація, неопластична природа яких

сумнівна, визначається як пухлиноподібне розростання, процес або

ураження, тобто ці пухлини збільшуються не за рахунок розмноження

власних клітин, а за рахунок міграції і ексудації сполучнотканинних

клітинних елементів.

 

Доброякісні пухлини тканини щелепно-лицевої ділянки і шиї за

морфологічною будовою можуть бути епітеліальними, сполучнотканинними і

змішаними. Новоутвори епітеліальної природи можуть виходити з покривного

епітелію порожнини рота, верхньо-щелепної пазухи, емалевого органа зуба

і т.д. Мезенхімальні пухлини розвиваються з кісткової, хрящевої і

м’язевої тканини, дентину, цементу та інших сполучнотканинних структур.

Змішані пухлини включають елементи епітеліальної і сполучнотканинної

природи.

 

З точки зору генезу, всі доброякісні пухлини поділяють на одонтогенні,

виникнення яких пов’язане з розвитком зубів, і неодонтогенні, утворення

яких не має відношення до зачатків зубів.

 

Клінічні дані.

 

Відправним пунктом в діагностиці пухлин можуть служити стать і вік

хворого. Відомо, що передракові стани, як правило, зустрічаються в осіб

старше 50-ти років, причому у чоловіків частіше, ніж у жінок. Тільки

деякі пухлиноподібні утвори слинових залоз (сіалоз, доброякісні

лімфоепітеліальні ураження) частіше розвиваються у жінок. У

новонароджених переважають судинні пухлини.

 

В більшості випадків доброякісні пухлини характеризуються скупістю

клінічних проявів. Через що хворі пізно звертаються до спеціаліста.

Інколи лікарі амбулаторного прийому неправильно орієнтують хворого.

 

Як правило, пухлини обличчя і органів порожнини рота видно вже при

зовнішньому огляді хворого, що дає можливість встановити попередній

діагноз.

 

Характерні ознаки доброякісних пухлин:

 

повільний ріст;

 

відсутність метастазів;

 

експансивний характер росту (розсувають тканини);

 

наявність капсули або оболонки;

 

гладка поверхня;

 

рухомість при неглибокому заляганні в тканинах;

 

відсутність змін в покриваючих пухлину шкірі та слизовій оболонці;

 

відсутність симптомів інтоксикації.

 

За клінічним перебігом всі пухлини поділяються на 3 групи:

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ