.

Операція видалення зуба (лекція)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
585 17409
Скачать документ

Лекція

Операція видалення зуба

 

 

План

1. Покази і протипокази до операції видалення зуба.

2. Інструментарій для видалення зубів.

3. Техніка операції видалення зуба.

4. Догляд за післяопераційною раною.

5. Ускладнення операції видалення зубів.

І. ПОКАЗИ ДО ВИДАЛЕННЯ ЗУБА.

I) Загальні

При яких прояви паталогічного стану організму, викликані хворим зубом як
джерелом інфекції, виступають на перший план (Д.Е.Танфильев, 1966).
Такими станами являються:

I. офтогенний хроніосепсис і одонтогенна хронічна інтоксикація, вони
проявляються загальною слабкістю, недомаганням хворого, швидко
наступаючою втомою (розумовою і фізичною), зниженням апетиту,
субфібріальною температурою і зміною крові (лейкоцитоз, підвищення ШОЕ і
ін.);

2. одонтогенне захворювання будь-якого органу чи системи в організмі
(ендокарду, міокарду, нирок, кістки, нервової системи і т. д) зазвичай
ці эахворювання проявляються на фоні хроніосепсису. Місцеві покази можна
поділити на п`ять груп:

– санаційні;

функціонально-санаційні;

санаційно-протетичні і ортодонтичні;

– косметичні;

комплекс місцевих показів.

Під санаційними показами до видалення зуба розуміють такі покази, які
диктують наявністю одонтогенних захворювань періодонту, кістки чи
періосту щелепи і не можуть бути радикально поліковані без видалення
зуба; до таких захворювань належать:

-хронічний гранулюючий чи гранульоматозний періодонтит при наявності
непрохідності каналів коренів чи при неможливості провести реплантацію
зуба чи резекцію або резекцію верхівки його кореня;

-гострі гнійні періодонтити при умові неможливості забеспечити відтік
гною із періодонту через непрохідний чи звивистий канал кореня;

– гострі гнійні одонтогенні остеомієліти щелеп.

Видаленню підлягають розрушені молочні зуби чи їх корені, якщо навколо
них має місце хронічний, з періодонтичними загостреннями, запальний
процес. Це необхідно зробити для профілактики втягнення в запалення
зачатків постійних зубів.

Функціонально-санаційні показники до видалення зуба стосуються тих
випадків, коли неправильно розташований зуб (найчастіше – зуби мудрості
і ікла) травмує сиизову оболонку щоки чи крилощелепової складки,
викликаючи больові відчуття і цим затруднює функцію псування; коли
зверхкомплектний зуб нахилений в присінок рота чи в бік язика і травмує
слизову оболонку губи чи язика, що затруднює прийом їжі, вимову.

В усіх випадках травмування слизової оболонки порожнини рота зубами, їх
видаляють, так як багаторазове травмування може привести до розвитку
раку слизової оболонки порожнини рота.

За санаційно-протетичними і ортодонтичними показами видаляють:

– одиночні зуби, що заважають нормальній стабілізації знімного протезу;

– гангренозні корені зубів, які не можуть бути запломбовані і не
використовуються для опори знімного чи незнімного претезу;

– зуби, що висунулися через відсутність антагоністів (феномен
Попова-Годона), тобто зуби, що заважають утворенню нормальної оклюзійної
кривої;

– постійні шості зуби у дітей, якщо ці зуби зруйновані, видаливши їх,
лікар забезпечує місце для прорізування і правильного артикулювання
нижнього сьомого зуба;

– четверті постійні зуби, шо заважають ортопедичному пересуванню
передньої групи зубів (різців і кликів).

За косметичними показами видаляють: надкомплектні зуби, аномалійно
розташовані зі зміненою формою; зуби, що спотворюють зовнішній вигляд
обличчя, особливо при посміщці.

Серед перелічених показів де виладення зуба абсолютними є лише
наростаючі симптоми запалення в періодонті і кістці; всі решту – покази
являються відносними.

Протипокази до видадення зуба

Протипокази можна поділити на загальні і місцеві, тимчасові (відносні) і
постійні (абсолютні).

Загальні протипокази, зазвичай, бувають тимчасовими, що пов’язані з
декомпенсацією серцево-судинної системи; після загальнотерапевтичної
підготовки хворого до видалення зуба, (тобто після зняття явищ
декомпенсації) воно може бути здійснене в умовах стаціонару.

Абсолютними загальними протипоказами до видадення зуба служать слідуючі
стани:

I) перші дні при гострому інфаркті міокарду і наступні дні, якщо інфаркт
супроводжується повторними приступами стенокардії і серцевої астми.

2) ускладнення інфаркту повторними колапсоідними станами і гострою
аневризмою шлуночка серця.

3) гіпертонічні кризи.

Відносними (тобто тимчасовими) загальними протипоказами до операції є:

I) хронічна недостатність серця і частими повторними приступами
стенокардії і серцевої астми.

2) хронічна аневризма серця.

3) підгострий септичний ендокардит зі схильністю до тромбоемболій. В цих
випадках необхідно госпіталізувати хворого в терапевтичний стаціонар і
вирішувати питания про видалення зуба відповідного лікування і
консультації з терапевтом.

До тимчасових загальних протипоказів відносяться також органічні і
функціональні ураження нервової системи (епілепсія, психози, істерія і
т.д.). Після консультації з лікарем-спеціалістом і відповідної
медикаментозної підготовки можна проводити видалення зуба і у цих
хворих.

При захворюваннях крові (гемофілія, хвороба Верльогофа і ін.) хворого
потрібно госпіталізувати в гематологічне відділення для підготовки до
видалення зуба.

При вагітності на 1-3, 8-9 місяцях також потрібно утриматись від
видалення зубів.

Загальним тимчасовим протипоказом є наявність будь-якого інфекційного
захворювання, що здатне зменшити імунобіологічну активність організму
(грип, ангіна, тиф і т.д).

Місцеві протипокази

До групи тимчасових місцевих протипоказів відносять слідуючі
захварювання:

1). хвороби слизової оболонки рота і зіва (стоматит, гінгівіт, ангіна,
дифтерія);

2) молочні зуби у дорослих не підлягають видаленню, якщо не
передбачається (судячи по ренгенограмі) заміна їх постійними;

3) необхідно проявляти обережне відношення до молочних хворих корінних
зубів. Передчасне їх видалення може відбитися як на розвитку щелеп, так
і на термінах і місці прорізування зубів постійного прикусу.

В групу абсолютних місцевих протипоказів до видалення зубів входять
слідуючі:

розташування підлягаючого видаленню зуба в ділянці злоякісної пухлини
альвеолярного відростка і тіла щелепи (рак, саркома);

розташування зуба на верхній щелепі, в якій слизова оболонка
верхньощелепової пазухи уражена раком;

3) розташування зуба в ділянці ураження щелепи гемангіомою.

2. ЩИПЦІ ДЛЯ ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ.

В щипцях для видадення зубів розрізняють:

1) щипці, необхідні для захоплення коронки зуба чи кореня. Щічки щипців
влаштовані відповідно анатомічній будові зуба;

2) ручки, за які тримають щипці і прикладають зусилля для захоплення
зуба;

3) замок, що знаходиться між ручками і щічками щипців і з`єднюють обидві
половини щипців.

Існують різні щипці в залежності від груп зубів, для яких вони
призначені. Розрізняють:

I) щипці для верхніх і нижніх зубів;

2) шипці для видадення різців і ікол, для малих корінних і великих
корінних зубів;

3) щипці для правої і лівої половини щелепи.

Щииці для видалення певної групи зубів розрізняють за рядом ознак:

1) Ознака кута. У щипців для видалення верхніх зубів вісь щічок і ручок
співпадає чи кут між ними приблизно дорівнює двом прямим кутам. В
щипцях, що призначені для видалення великих корінних зубів чи коренів на
верхній щелепі, осі щічок і ручок паралельні чи майже паралельні. У
щипців для видалення нижніх зубів кут між щічок і ручок приблизно
дорівнює прямому.

Щипці для видалення нижніх зубів можуть бути зігнуті по ребру чи по
площині.

2) Ознака вигину ручок.

®

°

?

O

°

O

Rстосовують щипці, що мають – подібний вигин. Такий вигин дозволяє
вільно накласти щипці на боковий зуб, коли нижня щелепа не заважає
рухові щипців і виконати одне із правил: вісь зуба, що видаляють, і
щічок щипців повинна співпадати. Для видалення верхніх третіх великих
корінних зубів застосовують щипці, що мають штикоподібний вигин
(байонетні щипці). Щипці, зігнуті по площині, призначені для видалення
нижніх великих корінних зубів, коли рот хворого погано відкривається.

3. ОЗНАКА СТОРОНИ.

Для видалення різців, кликів і малих корінних зубів на нижній і верхній
щелепі великих корінних зубів на нижній шелепі застосовують щипці як для
правої, так і лівої сторони, щічки в них розташовані однаково.

Для видалення верхніх корінних зубів застосовують щипці, на одній із
щічок яких є шип в центрі і виємки по боках, на іншій щічці є жолобок
напівкруглої форми. Щічка, що має шип, накладається на зовнішню (щічну)
поверхню коронки зуба. Шип при цьому входить в проміжок між щічними
коренями, інша щічка охоплює піднебінний корінь.

4.Ознака ширини щічок.

Ширина шічок щипців для видалення передніх зубів (різців, ікол) а також
малих корінних зубів менша, ніж у щипців для видалення великих корінних
зубів. Щічки клювоподібних щипців для видалення нижніх різців вужчі, ніж
у щипців для видалення нижніх ікол і малих корінних зубів. Ще вужчі
щічки мають щипці, призначені для видалення коренів зубів. У цих щипців,
крім цього, шічки сходяться (змикаються) між собою.

3. ТЕХНІКА ОПЕРАЦІЇ ВИДАЛЕННЯ ЗУБА.

Положення хворого в крслі а також положення його по відношенню до лікаря
може бути різним, в залежності від того, на якій щелепі і який зуб
підлягає видаленню. Атипічне видалення зубів рекомендується проводити в
положенні хворого лежачи – на операційному столі.

Техніка операції видалення зуба може бути типічною (щипцями,
елеваторами) і атипічною (фрезами і трепанами, що приводять в рух за
допомогою бормашини, долотом з молотком).

Типічна операція видалення зуба щипцями складається із слідуючих етапів:
накладання щічок шипців на зуб, просування щічок щипців до
емалево-цементної границі (при нормальному стані ясен це практично
визначається рівнем краю альвеолярного відростка); змикання ручок щипців
всіма п`ятьма пальцями руки; вихитування і видалення із лунки.

Якщо циркулярна зв’язка не пошкоджена парадонтозним процесом, видалення
зуба починається з так званої синдемотомії, що виконується елеватором,
вузьким распатором чи “гладилкою”, скальпелем.

До того, як щічки щипців накласти на коронку зуба, щипці слід належним
чином взяти в руку. Це називається захопленням чи триманням щипців.
Існують різні методи захоплення щипців при видаленні зуба.

Можна рекомендувати як найбільш простий слідуючий спосіб: щипці тримають
в правій руці так, щоб бранші щипців лежали на долоні, а перший палець,
входячи в проміжок між браншами, дає можливість розсувати їх. Серед
інших способів застосовують слідуючий, при якому в момент накладання на
коронку щічок шипців ІУ палець вводиться між браншами і розсовує їх.
Перший палець впирається в замок і регулює зближення браншів, після
фіксації зуба щічками щипців і перший, і ІУ пальці забираються із
браншів.

Проводячи видалення зуба шипцями, потрібно спостерігати слідуючі основні
правила:

накладати щічки шипців тільки на вестибулярну і внутрішню поверхні;

поздовжня вісь щічок щипців повинна співпадати з поздовжньою віссю зуба,
що видаляється;

уникати накладання кінчика щічок щипців на край альвеалярного відростка
і уникати так званої субперіостальної резекції країв лунки;

проводячи вивихання зуба, необхідно пам’ятати про можливість його
перелому в ділянці шийки чи, в гіршому випадку, в ділянці верхівки
кореня. Зуби з плоскими, а також з декількома коренями слід вивихати
тільки маятникоподібними рухами (в щічно-піднебінному чи щічно-язичному
напрямках); що ж до зубів, які мають конусоподібний корінь (є ікла,
верхні центральні різці), то їх можна вивихати ротаційними поперемінно з
маятникоподібними рухами. Перші маятникоподібні вивихаючі рухи повинні
бути особливо обережними і направлятися в сторону найменшого опору, де
стінка лунки найтонша. Так, при видаленні верхніх малих корінних зубів,
а також другого і третього великих корінних зубів слід спершу зробити
рухи в щічну, а також потім в піднебінну сторону, а при видаленні
верхнього шостого зуба – спершу в піднебінну сторону, так, як зовнішня
стінка лунки тут за звичай потовщується вилично-альвеалярним гребенем.

Вивихання нижніх різців слід здійснювати, комбінуючи маятнико-подібні і
ротаційні рухи. Зручно застосовувати ротацію при видаленні ікол. Нижні
малі корінні зуби видаляють спершу вивиханням назовні, а потім –
всередину. Що стосується нижніх великих корінних зубів, то за звичай
рекомендується проводити перші вивихаючі рухи всередину, так, як в
ділянці цих зубів, особливо в другого і третього великих корінних зубів,
зовнішня стінка лунки потовщується за рахунок зовнішньої косої лінії.

Для видалення нижніх зубів мудрості зручно користуватися прямим
елеватором. При видаленні коренів на нижній шелепі користуються боковими
елеваторами. Для видалення коренів верхніх зубів користуються
штикоподібними щипцями чи прямим елеватором.

Атипове видалення зуба. В останні роки застосування долота і молотка
вважається доступним тільки в крайніх випадках, коли неможливо
застосувати щипці, елеватори, фрези і трепани, маніпулювання якими не
спричинюе фізичну і психічну травму хворому; в випадку застосування
долота і молотка буває травмування щелепи і струс мозку.

4. ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ДОГЛЯД ЗА РАНОЮ.

Після видалення зуба типовим чи атиповим шляхом задача лікаря полягає в
тому, щоб попередити запалення чи невралгічну біль в рані. Для цього
необхідно:

видалити із лунки гранульому (якщо вона не видалена разом з коренем) і
грануляційну тканину, для чого лікар повинен провести кюретаж лунки
ложечкою, що відповідає її розміру;

2) якщо краї лунки гострі, шипоподібні – зкусити їх кусачками чи зняти
фрезою, кюретажною ложечкою середніх розмірів, долотом;

3) після атипічного видалення зуба за звичай накладають шви на лінійні
розрізи, а також на краї ясен. Після типічного (щипцями чи елеватором)
видалення одного зуба зближення країв рани проводиться шляхом здавлення
їх двома пальцями; це сприяє, по-перше, репозиції країв альвеалярного
паростка, по-друге, зменшенню степені зіяння рани; останне сприяє
утриманню згустка крові в лунці і прискоренню епітелізації рани.

Накладання марлевого тампону в екстракційну рану і продавлюванням його
антагоністами доцільно при затримці згортання крові.

5. УСКЛАДНЕННЯ.

І. Місцеві ускладнення під час видалення зуба:

1) Перелом зуба, що видаляється або його кореня.

2) Перелом зуба – антагоніста.

3) Вивих або видалення сусіднього зуба.

4) Перелом нижньої шелепи.

5) Вивих нижньої щелепи.

6) Відлом ділянки альвеалярного відростка.

7) Розкриття дна верхньошелепної пазухи.

8) Пошкодження оточуючих м`яких тканин.

9) Проштовхування кореня зуба під м`які тканини ясен або дна порожнини
рота.

10) Профузна кровоточа із операційної рани.

КАЗУІСТИЧНІ

1) Проковтування зуба.

2) Потрапляння видаленого зуба в дихальні шляхи.

3) Вислизання (із щипців) видаленого зуба.

2. Місцеві ускладнення, що виникають після видалення зуба.

1) луночкові кровотечі.

2) біль в луночковій рані (в зв’язку з альвеалітом).

3) неврит, порушення чутливості.

ЗАГАЛЬНІ: обморок, колапс, шок.

Після – інфаркт міокарду, крововилив в мозок. і т. д.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020