.

Аспектуальність, кількісність та кратність у сучасній лінгвістиці (реферат)

Язык: английский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 3171
Скачать документ

Реферат на тему:

Аспектуальність, кількісність та кратність у сучасній лінгвістиці

Аспектуальність це – семантична категоріальна ознака – «характер
протікання і розподілу дії у часі» і, разом з тим, як частина
функціонального семантичного поля (далі – ФСП), об’єднана цією ознакою
[1: 40].

Аспектуальні значення зосереджені передусім у сфері дієслівного
предикату, тобто у сфері дії. Однак аспектуальність виходить за межі дії
предикату. Тому мова може йти про аспектуальну характеристику не тільки
предикату, але й «предикатного центру», який включає предмет і
детермінуючі його елементи. У таких випадках вираження аспектуальних
відносин не обмежується тільки дієслівними предикатами, а стосується й
інших елементів вислову.

Поняття аспектуальності тісно пов’язано з тим, що Г. Гійом назвав
внутрішнім часом дії (відношення дії до моменту мовлення) [2: 47-48].

Так, до аспектуальності відносять такі характеристики протікання та
розподілу дії в часі як лімітативність, кратність, продовжуваність,
виділення тієї чи іншої фази дії (фазовість), перфектність та інші. Всі
ці характеристики так чи інакше розкривають структуру «внутрішнього
часу» дії.

Аспектуальність відноситься до більш широкої функціональної сфери,
пов’язаної з ідеєю часу. Ця сфера містить аспектуальність («внутрішній
час» дії), часову локалізованість (особливий тип відношення внутрішнього
та зовнішнього часів), темпоральність (зовнішній час) і таксис
(відношення дій у часі).

Можливий, проте, й інший підхід, який полягає у поділі сфери
аспектуальності на ряд полей та їх поєднанні у так звані ФСП. За такого
підходу до уваги беруться особливості семантики та структурної
організації окремих підсистем у межах широкої сфери аспектуальних
відносин.

Аспектуальні значення також взаємодіють із рядом інших ФСП та їх груп.
До них належать, зокрема, модальність, якісність, компаративність,
визначеність, невизначеність, локативність, кількісність та інші.

Особливу увагу звертаємо на категорію кількісності та її конституентну
категорію кратності. Так, Бодуен де Куртене висловив ідею про
різноманітність кількісності. Категорія кількісності, на думку автора,
співвідносна з категорією компаративності і, зокрема, інтенсивності. Це
випливає із загальнонаукового визначення кількості як відображення
порівняння, і з розуміння інтенсивності як вираження кількості (ступені)
ознаки [3: 313].

Під семантичною категорією кількісності розуміється «сукупність
властивостей, вказуючих на величину предмету, на його розмір, об’єктивну
визначеність предмету, завдяки якій його можна поділити на однорідні
частини» [4: 162].

Існують різні підходи до семантичної класифікації кількісності. Зокрема,
Бодуен де Куртене виділяє кількісність просторову, числову, темпоральну,
протяжності процесу, інтенсивності і ступеня [3: 312–316]. Відображення
багатьох ідей Бодуена де Куртене простежуються у подальших семантичних
класифікаціях кількісності.

Категорія кількісності відображає характеристику з точки зору однорідних
частин, які складають певний предмет. У такому розумінні категорія
кількісності співвідноситься з іншими мовними категоріями. Це,
передусім, категорія кратності, яка характеризує дієслівні лексеми «за
кількістю крат». Якщо кількісність є «субстантивний аспект» категорії
кількості, то кратність – її дієслівний аспект.

Аналізуючи мову методом поля виділяють, як правило, і поле множинності
[5], яке входить до макрополя числа, але при цьому у полі множинності
дії не розглядають множинність дії, яка характеризує один і той же
суб’єкт (тобто внутрішню, яка є її семантичною ознакою).

Слід зазначити, що кратність є одним із різновидів кількісної
характеристики дії. Однак кількісність є однаковою мірою виявлення як
одиничності, так і множинності. Кратність пов’язана із кількісністю та
множинністю, і проявляється у кількості актів самої дії і у кількості
суб’єктів та об’єктів (дистрибутивні дієслова). Будь-яка множинність є
дискретною за своєю природою, тому кратність дії розуміється як прояв
дискретності. Дикретну кількість можна охарактеризувати як злічувану чи
незлічувану множинність; крім того, можна вказати на точну і приблизну
кількість, із чим пов’язана її визначеність /невизначеність.

Дискретність, так само як і кількісність, неоднорідна; її особливості
пов’язані із зарахуванням слова до тієї чи іншої частини мови. Вона
виступає у двох різновидах: дискретність у часі і дискретність у
просторі. Дискретність у часі пов’язана з дією і характеризує її як
перервну, дискретність у просторі – із поняттям субстанції, тобто імена
пов’язані з поняттям субстанції, а дієслова – із поняттям часу [6: 94].

Поняття дискретності дії досить активно і широко використовувалося у
працях аспектологів сучасності. Так, М. Гловінська трактує кратність дії
як прояв дискретності. Вона вказує на те, що кратною може бути тільки
дискретна дія, але при цьому сама дискретність розуміється ширше (як
ідея початку, кінця, фази), і тому дискретними у широкому змісті цього
терміну визнаються і дієслова to sleep, to fly та інші [7: 133–134].

Розмежовуючи дієслівну та номінативну плюральність, австрійський
лінгвіст В. Дресслер обґрунтовує можливість порівняння імен та дієслів
щодо вираження ними множинності. Зокрема, він пише: «У загальній
граматиці категорію числа і способи дії, які пов’язані з дієслівною
плюральністю, слід розглядати як комбінаційні варіанти семеми
плюральності у імен та дієслів» [6: 94].

Розглядаючи кількісні уявлення, слід вказати на їх зв’язки з поняттям
часу. Бодуен де Куртене вважає, що «числова кількісність» відноситься
«однаково як до простору, так і до часу» [3: 313]. Що стосується часу,
то це розкривається у складному відношенні категорій кратності та
кількісності. Візьмемо для прикладу два речення: Garcia jumped off the
horse and hurt his leg і The kid jumped all over the playground
screaming with joy.

1/4

1/4

,йно, не речі, а дії, хоча ці дії уже сприймаються як предмети.
Очевидно, що дієслівна та субстантивна кількісність тісно пов’язані.

Кількісність не виділяється як поле, оскільки кількісність як понятійна
категорія більша, ніж ФСП, тому що останнє виділяється на базі
понятійної категорії. Кількісність є основою не тільки для кратності,
але й продовжуваності, категорії числа (як у іменників, так і у дієслів)
та числівників як особливого класу слів.

У такому розумінні, кратність може бути пов’язана здебільшого з числовою
кількісністю, так як мова йде або про неоднократний прояв дії, або про
дію, яка складається із декількох фаз (e. g. to wave).

Зрозуміло, що категорія кратності була і залишається предметом
дослідження багатьох лінгвістів, особливо в останні десятиріччя, хоча її
межі є все ще невизначеними. Вперше поняття “кратність дії” було
впроваджено Г. Павським. Пізніше це питання досліджували Бодуен де
Куртене, О. Шахматов, згодом – Ю. Маслов, О. Бондарко, В. Храковський,
Є. Люшинська та інші [див.: 4, 8]. Існували різні критерії для її
класифікації. Спочатку увага лінгвістів була зосереджена на такій
характеристиці дії як перервність. На сучасному етапі кратність дії
розглядається як комбінація різнорівневих рівнів, “семна” взаємодія
мовних елементів. Семантична ознака кратності реалізується як сукупність
двох значень: однократності та неоднократності.

Лінгвісти сформулювали різні критерії для класифікації категорії
кратності.

Г. Павський визначає кратність дуже широко: це поняття є основою
запропонованої ним видо-часової системи. Кількісний момент, на думку
дослідника, є основним у питанні розрізнення видів. Він виділяє три типи
кратності у дієслів: 1) однократні дієслова (серед них миттєві); 2)
багатократні невизначені дієслова; 3) багатократні дальні [9: 205 –
206].

Зупинимось на другій групі дієслів.

Багатократні невизначені дієслова виражають дію, невизначену у часі,
як-от: продовжувано-невизначені – «мерехтіти», перервні – «читати»,
різні – «лежати». Слід звернути увагу на таку характеристику дії як
перервність. Згідно з теорією Г. Павського продовжуваність перервна –
кратна, а продовжуваність неперервна – не кратна.

Як «подрібнену» продовженість розумів кратність і О. Шахматов: кратна
дія розглядалася ним як дія «подрібнена» у часі; некратна – як
неперервна. Однак він зазначав, що і перша дія, і друга передбачають
граничну продовженість у часі [10: 89].

У сучасних дослідженнях кратність дії розглядається як комбінація
різнорівневих засобів, так звана «семна» взаємодія мовних елементів.

Таким чином, під кратною дією розуміємо «подріблену», квантову
структуру. При цьому, перервність дії може бути зведена чи не зведена до
єдиного цілого, наприклад до значення загального результату.
Неоднорідність кількісної структури дії пов’язана з різноманітними
проявами інваріантного елементу – кратності дії.

У дослідженні та класифікації різних значень, які відносяться до
кількісної аспектуальності, треба враховувати наступні чинники, котрі
взаємодіють у реченні, а саме: лексичне значення дієслова, денотативний
статус актантів, наявність аспектуально-релевантних обставин та
видо-часові значення дієслівної форми.

Слід зазначити, що значення ознаки кратності стосується не тільки
дієслівної лексеми, але і ситуації, яка виражається у реченні. ФСП
кратності складається із трьох компонентів: 1) семантичних класів
дієслів, точніше предикатів, які поєднуються зі значеннями ознаки
кратності; 2) слів та виразів, які лексично виражають значення ознаки
кратності і, відповідно, поєднуються із семантичними класами дієслів,
утворюючих перший компонент ФСП; 3) граматичних категорій, спеціально
призначених для вираження значення даної семантичної ознаки, і будь-яких
граматичних засобів, які тією чи іншою мірою використовуються для
вираження даної семантичної ознаки.

Із трьох зазначених компонентів ФСП кратності перші два є
універсальними. У будь-якій мові є дієслова, які поєднуються зі
значеннями кратності, і слова та вирази, які лексично виражають значення
цієї ознаки. Щодо третього компонента ФСП, то він, напевно, не є
універсальним, оскільки можливо уявити таку мову, у якій немає ніяких
граматичних засобів, які виражають значення кратності.

Отже, категорія аспектуальності поєднує не тільки сферу дієслівної
(предикатної) дії, а й детермінуючі її елементи. Тому в лінгвістиці
існують різні підходи до визначення аспектуальності. Аспектуальні
значення взаємодіють із рядом категорій, серед яких є, зокрема,
категорія кількісності, з її конституентною категорією кратності, яка
характеризує дієслівні лексеми «за кількістю крат».

Література:

Бондарко А.В. Введение. Основания функциональной грамматики // Теория
функциональной грамматики: Введение. Аспектуальность. Временная
локализованность. Таксис / Отв. ред. А. В. Бондарко. – Л.: Наука, 1987.
– С. 5-62.

Guillaume. Temps et aspects. – Paris, 1973. – 217 p.

Бодуэн де Куртене И.А. Количественность в языковом мышлении // Избранные
труды по общему языкознанию. – М.: Изд-во АН СССР, 1963. – Т.2. – С.
311–324.

Супрун А.Е. Общая характеристика семантики количественности // Теория
функциональной грамматики: Качественность. Количественность / Отв. ред.
А. В. Бондарко. – СПб.: Наука, 1996. – С. 162–169.

Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. Грамматико-лексические поля в современном
немецком языке. – М.: Просвещение, 1969. – 184 с.

Dressler W. Studien zur verbalen Pluralitat. Iterativum, Distributivum,
Intensivum in der allgemeinen Grammatik, im Latinischen und
Hethitischen. – Wien.: Osterr. Akad. Der Wiss., Phlos-hast. Classe
Sitzungsberichte. 1968. – 253 s.

Гловинская М.Я. Семантические типы видовых противопоставлений русского
глагола. – М.: Наука, 1982. – 155 с.

Маслов Ю.С. К основаниям сопоставительной аспектологии // Вопросы
сопоставительной аспектологии. – Ленинград, 1978. – С. 4 – 44.

Павский Г. Филологические наблюдения над составом русского языка.
Рассуждение третье. О глаголе. – СПб., 1850, 2–е изд. – 271 с.

Шахматов А. А. Из трудов А. А. Шахматова по русскому языку. – М.:
Просвещение, 1952. – 871 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020