Реферат на тему:
Відмороження
Порушення клітинної функції при низьких температурах пов’язано з
кальцієвим і енергетичним обміном. В розвитку місцевих уражень холодом
виділяють два періоди – дореактивний і реактивний.
Дореактивний період відмороження. – період до зігрівання, який
характеризується поступовим зниженням тканинної температури, що
призводить до порушення кровообігу і тканинної гіпоксії.
Реактивний період відмороження – період після зігрівання , відновлення
нормальної температури, в залежності від глибини ураження з’являються
ознаки запалення.
В дореактивному періоді розвивається спазм судин з наступною ішемією.
Незворотні некротичні процеси починаються після 6 годин ішемії. Дихання
і кровообіг припиняються при температурі 28-24° С.
Відмороження по важкості і глибині пошкодження тканин діляться на чотири
ступені:
Й ступінь – короткий період тканевої гіпотермії, падіння тканевої
температури невелике. Після зігрівання шкіра відмороженої області
синюшня, зрідка з’являється характерне мармурове забарвлення.
ІІ ступінь – період гіпотермії при якому омертвіння шкіри відбувається в
роговому, зернистому і сосочковому шарах.
Клінічні ознаки – пухирі наповнені світлим ексудатом. При відмороженні
ІІ ступені ростковий шар не пошкоджується і спостерігається відновлення
шкіряного покриву. Інтенсивні болі в місцях відмороження.
ІІІ ступінь – омертвіння шкіри на рівні нижніх шарів дерми або на рівні
жирової клітковини. Пухирі мають геморагічний ексудат. До їх
синьо-багрового кольору, не чутливе до аплікації спирту. На місці
відмороження утворюються грануляції, які рубцюються. Нігті відходять і
знову не з’являється або виростають деформовані.
ІV ступінь – омертвіння тканин на рівні кісток і суглобів, тотальний
некроз всіх тканин дистальніше межі відмороження. Розвивається
муміфікація або волога гангрена пальців кисті, стопи.
При відмороженнях ІІІ і ІV ступенів в ранах розрізняють такі зони:
зона тотального некрозу;
зона необоротних дегенеративних процесів;
зона оборотних дегенеративних процесів;
зона висхідних патологічних процесів (вихідних невритів, ендартериїтів,
остеопорозу та ін. )
Зона тотального некрозу представлена чорними тканинами, як звичай на
кінцевих фалангах пальців, які швидко муміфікуються. Зона необоротніх
дегенеративних процесів знаходиться за крайовою лінією спазма артерій,
по якій після зігрівання розвивається демаркація відморожених тканин.
Секвеструються не тільки змертвілі , а й ушкоджені тканини. В зоні
зворотних дегенеративних процесів виражені порушення мікроциркуляції,
післятравматичний набряк, навіть компартмент-синдром
Ускладнення при відмороженнях:
Гнійні: лімфангоїти, лімфаденіти, флегмони, сепсіс, гнійні артрити,
бешиха, правець, неврити, артрити, слоновість, ендартериїти, виразки
кінцівок, пігментація та ін.
Перша допомога при відмороженнях:
Швидке зігрівання, дозволяється погружувати в теплу ванну (температура
32-36С), масаж, розтирання шкіри спиртом, гліцерином, вазеліном,
камфорним спиртом. Місцево – термоізолюючи ватно-марлеві пов’язки на
сегмент кінцівки.
Новокаїнові блокади по Вишневському О.В. (паранефральна, провідникова,
футлярна, вагосимпатична коротка).
Після того, як відморожений сегмент зігрітий перед лікарем стоїть
задача:
а) відновити повністю кровообіг, де патологічний процес ще має оборотний
характер;
– спазмолітики (папаверин, платифілін, но-шпа)
– дезагреганти (трентал, курантіл, пентоксифілін)
– антикоагулянти (гепарин)
– в/в інфузія реологічних препаратів (реополіглюкін та інш.)
б) не допустити інфікування
– антибіотики в/м
– антисептики на рану
в) протиправцеві препарати
г) сприяти найшвидшому відторгненню омертвілих тканин;
д) при необхідності провести ампутацію відповідних сегментів.
Дезинфекція шкіри досягається змазуванням 2-3 рази спиртом або 5%
настоєм йоду, розчином йодобаку, хлоргексидина.
Виходячи із конкретних умов, пухирі можуть бути видалені, підрізані або
збережені неушкодженими.
Місцево застосовуються гіперосмолярні мазі (офлокаїнова, мірамістінова,
триместінова), нейтральні мазі (анестезінова, синтоміцинова),
антибіотики в розчинах, антисептики та ін.
Місцево – лампи Солюкс, Мініна, інфрачервоні промені, УВЧ та ін.
ЗАГАЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ:
В/венна інфузійна терапія, судинно – розширюючі, антибіотики, серцеві,
вітаміни, гормони, кров, препарати крові, суха та нативна плазма.
альбумін, протеїн, гемодез та ін.
:
x
>@vxae
o
E :
xu
,рази на добу). Таке лікування переслідує ліквідацію спазма судин,
боротьбу з агрегацією формених елементів крові, поліпшення їх
реологічних властивостей.
ХІРУРГІЧНІ ВТРУЧАННЯ: Некротомія, некректомія, ампутації,
дезартикуліції.
Оперативні втручання:
первинна хірургічна обробка відморожень – декомпресивні некротомії і
обов’язкові фасціотомії в перші 1-2 доби після травми;
ранні некректомії які виконуються в перші 6-7 діб з метою боротьби з
інтоксикацією, а також для підготовки ран до кожно-пластичних відновних
операцій;
в більш пізні строки виконуються пізні некректомії і ампутації,
дезартикуляції.
ЗАМЕРЗАННЯ має фазовий характер.
Адинамічна фаза. Зниження температури тіла до 32 С. Зменшується частота
дихання, серцебиття, пригнічується свідомість,з’являється скутість
вимови, сонливість та ін.
Ступорозна фаза. Зниження температури тіла до 26° С, коли пригнічуються
всі життєві функції, збільшується гіпоксія, гіпоксемія, м’язева
ригідність, неутримання сечі та калу.
Судорожна фаза. Спостерігається при падінні температури нижче 26° С.
Згасають всі функції. Слабіє серцева діяльність, АТ- 0, порушується ритм
дихання і зупинка його. Параліч ЦНС, наступає клінічна смерть.
Хворий 41 р., електрик, під час короткого замикання отримав опіки
обличчя та китиць. Шкіра обличчя і китиць чорного кольору. В області
тильної поверхні китиці та на обличчі наявні окремі невеликі пухирі, які
вміщують світлу рідину. Віки набряклі, не відкриваються, сльозотеча.
Світлочутливість підвищена.
Що треба знати для уточнення діагнозу?
Встановіть попередній діагноз.
Перша допомога при подібних опіках.
Еталон відповіді:
Вияснити чи був контакт з електропроводом?
Опік полум’ям вольтової дуги Й – ЙЙ – ЙЙЙа ст., обличчя і китиць – 5%.
Опік кон’юнктиви.
а) ввести знеболюючи препарати
б) закапати очі 1% розчином дікаїну;
в) накласти повязки з розчином бетадина, чи іншим водорозчинним
антисептиком ( йодобак, хлоргексидин, фурацилін).
Задача №2. Хворий, 18 років, музикант, з метою звільнити дорогу взявся
за провід, який перетинав дорогу. Зі слів лікаря швидкої допомоги:
втрачав свідомість.
Чи отримав опіки хворий?
Встановіть діагноз.
Де повинні лікуватися такі постраждалі?
Еталон відповіді:
Так.
Опік ЙV ст. долонної поверхні правої (лівої) китиці.
3. В реанімаційному відділенні тому, що можлива зупинка серцевої
діяльності на протязі першої доби після електротравми.
Хворий, 51 року, скаржиться на сильні болі в стопі. Добу назад потрапив
в ополонку. Після цього йшов додому 1,5 години. При огляді стопа різко
набрякла, синюшна, є пухирі з геморагічним вмістом.
1. Попередній діагноз.
2. Які дослідження треба провести для того, щоб уточнити діагноз.
3. Яке лікування треба призначити хворому.
Еталони відповіді:
1. Відмороження ЙЙЙ ст. стопи.
2. Визначити чи чутливі місця відмороження (спиртова проба), загальний
аналіз крові, сечі, коагулограма, цукор крові.
3. а) дієта №15;
б) в/венно крапельно:
Реополіглюкін 400,0
Фізіологічний розчин 400,0
но-шпа 2,0 мл
Дімедрол 1% 1,0 мл
Вітамін В1 1,0 мл
Вітамін С 5,0 мл
Трентал 5,0 мл
в) Гепарін 7,5 тис. один. п/шкірно 2р. в день;
г) Повґязка мазьова на ногу;
д) Підвищене положення стопи.
Ефективне в/венне введення розчину глюкози з інсуліном, реополіглюкіну,
гемодезу, новокаїну та інших розчинів, підігрітих до температури
потерпілого, гепарину, гормонів. Доцільно пунктувати крупну вену.
Стимуляцію діурезу, серцево – судинні і дихальні препарати треба
перизначати обережно. При гіпотермії реакція на ці препарати сотворена і
їх введення може погіршити стан постраждалих
Задача. №2. Хворий, 18 років, музикант, з метою звільнити дорогу взявся
за провід, який перетинав дорогу. Зі слів лікаря швидкої допомоги:
втрачав свідомість. Чи отримав опіки хворий. Встановіть діагноз. Де
повинні лікуватися такі постраждалі.
Еталон відповіді:
1. Так.
2. Опік ЙV ст. долонної поверхні правої (лівої) китиці.
3. В реанімаційному відділенні тому, що можлива зупинка серцевої
діяльності на протязі першої доби після електротравми.
Список літератури
Основна:
1. Коваленко О.М., Дольницкий О.В. Дитяча травматологія. Київ – 2006. –
450 с.
2. Гостищев В.К. Общая хирургия.- Москва: Медицина, 2001.- 608 с.
3. Петров С.В. Общая хирургия. – С.-Пб: Изд-во “Лань”, 2001.- 667 с.
4. Скрипниченко Д.Ф. Хірургія.- Київ: “Вища школа”, 1992.- 581 с.
5. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія. – Київ: Здоров’я, 1999.
– 613 с.
6. Волколаков Я.В. Общая хирургия. – Рига: “Медицина”, 1989 – с.
327-359.
7. Гостищев А.В. Практическое руководство по общей хирургии. – М:
“Медицина”, 1989.
8. Стручков В.В. Общая хирургия. – М: “Медицина”, 1988.
Додаткова:
1. Арьев Т.Я. Ожоги и отмлолжения.- :Медицина,1971.- 285 с.
2. Григорьева Т.Г. Холодовая травма. Отморожения // Межд.мед. ж.-2001. –
№2 – С. 42-48.
3. Козинец Г.П., Садовой А.С. Принципы лечения холодовой травмы.//
Здоров’я України. №17 (126), 2005 р. С. 43-45.
4. Воинов А.И. Отморожения конечностей.-Минск: ГИАЗО “Маладняк” 1999.
–141 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
