.

Судово-медико-криміналістичні методи досліджень (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
441 12337
Скачать документ

Реферат на тему:

Судово-медико-криміналістичні методи досліджень

1. Загальні положення

Сучасні досягнення фізики, хімії, криміналістики та інших наук,
можливості використання в експертній практиці новітньої апаратури та
методів досліджень значно розширюють спектр питань, які можуть бути
вирішені під час проведення судово-медичної експертизи. Тому
судово-медичний експерт у своїй діяльності використовує не тільки дані,
отримані під час дослідження трупа, а й результати лабораторних і
спеціальних досліджень, які виконуються в медико-криміналістичному
відділенні бюро судово-медичної експертизи.

Медико-криміналістична експертиза проводиться на підставі постанови
особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді, за ухвалою
суду, а також за направленням судово-медичних експертів інших
структурних підрозділів бюро, які проводять експертизу за цією справою.
Виконують таку експертизу, в основному, судово-медичні
експерти-криміналісти, які мають вищу медичну освіту і спеціальну
підготовку.

Метою медико-криміналістичної експертизи є визначення знарядь травми,
виду пошкодження на тілі та одязі, його механізму, ідентифікація
предметів, що спричинили травму, чи їх диференціювання, ототожнення
особи, визначення природи мікрооб’єктів, слідів, накладень, а також
відтворення ситуації, в якій були заподіяні пошкодження.

Об’єкти дослідження можуть мати як біологічне, так і небіологічне
походження. До них належать:

? м’які тканини, органи, кістки, оболонки;

? різні сліди крові, виділень, відбитків зубів;

? розчленовані трупи, відчленовані частини тіла, скелетовані трупи,
окремі кістки і кісткові уламки, зольні залишки, попіл;

? різні накладення та мікрооб’єкти, сторонні тіла, які мають відношення
до предмета, що спричинив травму, або пов’язані з механізмом травми;

? снаряди та їх частини, вогнепальна зброя, боєприпаси, мішені;

? відображення слідів чи пошкоджень у вигляді словесномовних, графічних,
фоторентгенографічних, математичних та інших моделей, які зафіксовані в
матеріалах кримінальних справ і медичних документах;

? документально зафіксовані відомості щодо осіб та їхніх родичів;

? фотографічні, рентгенологічні, комп’ютерні та інші моделі людей, які
проходять у кримінальній справі.

Під час проведення медико-криміналістичної експертизи цих об’єктів
широко використовують вимірювальні інструменти, оптичні пристрої,
фотографічні апарати, джерела ультрафіолетового та інфрачервоного
випромінювання, рентгенівську апаратуру, хіміко-аналітичні прилади,
комп’ютерну техніку тощо.

Медико-криміналістична експертиза починається з візуального вивчення
об’єкта. Речові докази, пошкодження, сліди або накладення детально
описують, визначають їх морфологічні особливості, а за допомогою
вимірювальних методів встановлюють розміри.

В окремих випадках є потреба у попередньому вилученні мікронакладень,
сторонніх включень із досліджуваного об’єкта. Для цього використовують
деякі технічні прийоми. Наприклад, мікронакладення, які походять із
знаряддя травми та пов’язані з механізмом його дії, зі шкіри можуть бути
вилучені за допомогою клейкої стрічки; сторонні частинки, виявлені в
рані, — полімеризаційними масами.

2. Вимірювальні методи tc “2. Вимірювальні методи”

Вимірювальні методи досліджень широко застосовуються під час проведення
медико-криміналістичної експертизи. При цьому визначають розміри
пошкоджень, знарядь травми, довжину тіла, розміри кісткових залишків,
окремих частин тіла, мікрооб’єктів, слідів-накладень тощо. Для цього
використовують лінійки і м’які стрічки, штангенциркулі і мікрометри. Для
точнішого вимірювання застосовують спеціальні мікроскопи, наприклад,
мікроскоп-компаратор, який збільшує зображення об’єкта до 15 разів та
дозволяє точно фіксувати початок і кінець вимірюваної величини.

Для вимірювання маси об’єктів тіла, його частин, включень застосовують
різні типи вагів — технічні, торзійні, аналітичні. З метою визначення
температури використовують хімічні, ртутні, електричні, технічні
термометри, які мають різні діапазони вимірювань і точність. В
судово-криміналістичних дослідженнях вимірювання температури відіграє
допоміжну роль, оскільки під контролем температури працюють різні
прилади, насамперед, ті, які використовуються для попередньої обробки
об’єкта дослідження — термостати, муфельні печі тощо.

3. Фотографічні методи tc “3. Фотографічні методи”

В судово-медичній експертизі застосовують різні види наукового
фотографування — фіксуюче, досліджувальне і мікрофотографування.

Фіксуюче фотографування дозволяє зберегти уявлення про загальний вигляд
об’єкта дослідження. При фотографуванні макрооб’єктів обов’язково
використовують масштаби. Тому такий різновид фіксуючого фотографування
дістав назву масштабного. Під час фотографування великих за розміром
об’єктів, коли наступна фотографія об’єкта буде зменшена в кілька разів,
використовують сантиметровий масштаб. Коли зйомка об’єкта проводиться в
природну величину чи фотографують окремі пошкодження або знаряддя
травми, то використовують сантиметровий або міліметровий масштаб. У разі
фотографування невеликих об’єктів — дрібних слідів крові, накладень,
пороху, дробу, або зі збільшенням, застосовують міліметровий масштаб.

Для вивчення кольорових характеристик об’єкта дослідження використовують
кольорове фотографування. При цьому колір досліджуваного об’єкта дає
відомості про стан різних пошкоджень, слідів-накладень як біологічного,
так і небіологічного походження, трупних змін. Кольорова фотографія
застосовується також і при порівняльному аналізі об’єктів.

У деяких випадках на речових доказах можуть бути сліди, колір яких майже
не відрізняється від кольорового фону предмета, на якому вони
розташовуються. На звичайних чорно-білих фотографіях такі сліди
розпізнати важко. Тому, щоб отримати знімок, різний за тональністю,
застосовують кольоророзподілення. Воно може бути виконане за допомогою
спеціальних прийомів фотографування, наприклад, шляхом використання
спеціальних фільтрів.

Найповніше уявлення про об’єкт складається при застосуванні
стереоскопічного фотографування, яке дозволяє бачити об’єкт в об’ємі і
просторі. Воно застосовується, наприклад, для фіксування пози трупа,
розташування окремих частин тіла, деталей одягу та пошкоджень на ньому.

Дослідницьке фотографування дає можливість сфотографувати об’єкт
дослідження під час його вивчення в інфрачервоному або ультрафіолетовому
випромінюванні.

Для фотографування мікрооб’єктів використовують спеціальні фотонасадки.

4. Оптичні методи tc “4. Оптичні методи”

Під час медико-криміналістичного вивчення об’єктів дослідження,
наприклад, пошкоджень тіла та одягу, знарядь травми, на яких можуть бути
сліди їхньої дії на тіло людини, застосовують оптичні методи дослідження
з використанням різних мікроскопів. Так, за допомогою бінокулярного
мікроскопа експерт-криміналіст має можливість роздивитись окремі дрібні
деталі пошкоджень, виявити сторонні включення в ранах, встановити форму
і глибину їх розташування.

У секційному залі для дослідження пошкоджень може використовуватись
стереоскопічний мікроскоп, оптична система якого моделює схему об’ємного
зору людини, завдяки чому об’єкт вивчається двома очима і визначається
його об’ємність.

Крім того, стереоскопічний мікроскоп дозволяє освітити об’єкт з
будь-якого боку і роздивитись деталі, приховані у затінку. Оскільки
зображення є об’ємним і прямим, то об’єкт дослідження на предметному
столику можна пересувати або навіть обробляти тими чи іншими
інструментами.

Для вивчення поверхні пошкоджень, у тому числі кісток і хрящів, волосся,
текстильних волокон, скла, використовують фазово-контрастний і
інтерференційний мікроскоп.

Особливо детально досліджують пошкодження, які виникають на одязі
потерпілого під час транспортних травм. Так, наприклад, при
автомобільній травмі, коли за лічені секунди відбувається зіткнення
людини з автомобілем, частинки фарби прилипають до одягу. В місці
зіткнення одяг значно деформується і неозброєним оком такі частинки
фарби іноді неможливо виявити. Тому пошкодження одягу, особливо у місцях
його деформації, вивчають за допомогою мікроскопії. При цьому
застосування стереоскопічного мікроскопа дозволяє вивчати особливості
розриву тканини, надриву текстильних волокон, наявність опалення
волокон, якщо одяг синтетичний, а також проводити зіставлення поперечних
шліфів частинок фарби. Якщо ж діаметр текстильних волокон не перевищує
20-30 мкм, то у звичайному бінокулярному мікроскопі можливо дослідити
тільки найбільші їх деталі, а багато які з особливостей структури
залишаються нерозпізнаними. Тому зараз все ширше застосовується растрова
електронна мікроскопія, яка дає об’ємне зображення волокон, та дозволяє
досить детально дослідити їх поперечний зріз. Електронна мікроскопія
застосовується також для вивчення особливостей будови поверхні об’єктів.

5. Рентгенологічні методи tc “5. Рентгенологічні методи”

Рентгенологічні методи дослідження надають судово-медичному
експерту-криміналісту можливість дослідити ознаки, які відображають
наявність та особливості патологічних змін, зумовлених зовнішньою дією,
особливо, якщо застосувати інші методи неможливо.

Лише за допомогою рентгенівського дослідження можна виявити і визначити
механізм травмування кісток скелета. Воно також застосовується в разі
можливого порушення взаєморозташування уламків кісток під час розтину
трупа.

При пошкодженні гострими предметами рентгенівське дослідження може
використовуватись для встановлення виду та особливостей знаряддя травми,
визначення напрямку удару в разі наявності пошкодження кісток або
паренхіматозних органів, а також форми зануреної частини гострого
предмета.

При пошкодженні вогнепальною зброєю визначають наявність, локалізацію,
вид снаряда, напрямок його руху в тілі, розташування вхідного і
вихідного отворів, а також роблять висновок про дистанцію пострілу за
слідами відкладення металів із безоболонкової кулі.

Для вирішення всіх цих питань використовується оглядова рентгенографія,
як в стандартних, так і спеціальних проекціях, томографія, контрастна і
тотальна рентгенографія.

Значні можливості рентгенографічне дослідження надає для встановлення
віку за особливостями будови скелета, наявністю ядер окостеніння і
синостозів, для ідентифікації особи за наслідками хвороб чи пошкоджень
кісток або за наявністю їх уламків у м’яких тканинах, за слідами
операцій на кістках та ознаками дії професійних шкідливостей, а також в
разі зіставлення зажиттєвих і післясмертних рентгенограм однієї людини.

Зараз особливу роль у судово-медичній практиці відіграє дослідження в
м’яких рентгенівських променях за допомогою спеціального рентгенівського
випромінювача “Рейс — Світлана”. Цей метод дозволяє виявити кіптяву
пострілу, якщо вона розташовується на темних тканинах або під шаром
крові, мікровключення в ранах, морфологічні особливості країв і кінців
пошкоджень на ворсистих тканинах, морфологічні особливості пошкоджень
кісток, а також мікрорентгеноструктуру кісток та їх шліфів. Його можна
використовувати і для дослідження речових доказів.

6. Дослідження об’єктів в крайніх променях

спектра. Люмінесцентне дослідження tc “6. Дослідження об’єктів в крайніх
променях

спектра. Люмінесцентне дослідження”

Об’єкти дослідження, які не розрізняються за кольором при звичайному
освітленні з кольоровим фоном предмета, на якому вони розташовані,
можуть бути виявлені шляхом дослідження в ультрафіолетовому або
інфрачервоному випромінюванні та за їх люмінесценцією.

Дослідження в ультрафіолетовому випромінюванні. Багато об’єктів, які є
прозорими для звичайного світла та добре його відбивають, здатні
поглинати ультрафіолетове випромінювання. У судовій медицині
застосовується ультрафіолетове випромінювання з довжиною хвилі 250-400
нм, джерелом якого можуть бути лампи нажарювання, різні типи
ртутно-кварцових або люмінесцентних ламп. Дослідження в
ультрафіолетовому випромінюванні використовується для виявлення на білих
тканинах замитих і непомітних неозброєним оком слідів крові, а також
трупних плям у ранні строки після настання смерті тощо.

Дослідження в інфрачервоному випромінюванні. Інфрачервоне випромінювання
з довжиною хвилі від 760 до 1300 нм здатне проникати через непрозорі
середовища і тонкі шари різних речовин, абсорбуватися і відбиватися
багатьма речовинами інакше, ніж звичайне світло. При цьому в
інфрачервоному випромінюванні одні речовини світлішають, інші стають
більш темними. Джерелом інфрачервоного випромінювання при проведенні
медико-криміналістичних досліджень можуть бути побутові освітлювальні
лампи нажарювання, ртутно-кварцові лампи високого тиску,
напівпровідникові інфрачервоні освітлювачі, які застосовуються разом із
спеціальними фільтрами, що дозволяє працювати в інфрачервоній зоні
спектра. На цій основі створені й відповідні пристрої, наприклад,
електронно-оптичний перетворювач. Дослідження в інфрачервоному
випромінюванні дозволяє виявити приховані або малопомітні синці,
крововиливи, накладення, які залиті кров’ю, замиті сліди крові,
розташовані безпосередньо під шкірою сторонні тіла (імпрегнація
металами, зернами пороху, залишки фарби від татуювання), наявність на
тканинах мастильних речовин та форму таких забруднень, з’ясувати риси
обличчя, яке замасковане залитою кров’ю.

Люмінесцентне дослідження. Для виявлення непомітних або малопомітних за
звичайних умов слідів-накладень, наприклад, крові, слини, сперми,
мастильних речовин, з’ясування їх форми, розмірів та орієнтовного
визначення природи речовин може застосовуватись люмінесцентний аналіз.
Люмінесценція — це здатність тіла або речовин світитися під дією
збуджувальної енергії. Вона є нерівномірним випромінюванням, надмірним
над тепловим, зумовленим різними перетвореннями енергії речовини у
світло. Залежно від виду збуджувальної енергії розрізняють
фотолюмінесценцію (ультрафіолетове випромінювання або видиме світло) і
хемілюмінесценцію (хімічні реакції тощо). За тривалістю світіння
люмінесценцію поділяють на флуоресценцію, коли світіння спостерігається
в момент дії збуджувального джерела і фосфоресценцію, в разі якої
світіння триває деякий час після припинення збудження. Енергія, яка
виділяється під час люмінесценції, є частиною енергії збудження, а інша
її частина переходить в енергію теплових коливань кристалічної решітки.
В судово-медичній практиці використовується флуоресценція, яка виникає
від дії ультрафіолетового або синього випромінювання.

За допомогою люмінесцентного аналізу можна виявити підшкірні крововиливи
і гематоми, визначити їх форму і розміри після зникнення зовнішніх
проявів травми, раніше спричинених опіків, а також давність рубців,
наявність деяких отрут (наприклад, акрихіну) у внутрішніх органах, вік
померлого (за кольором люмінесценції хрящової тканини), наявність крові
(за гематопорфірином), встановити статеву приналежність клітинних
елементів на знаряддях травми, а при дослідженні одягу виявити сліди
накладень слизу з носа, слини, сперми, сечі (орієнтовна проба),
мастильних речовин у разі транспортних пригод або рушничного мастила
тощо.

7. Визначення металізації і мінерального

складу об’єкта дослідження tc “7. Визначення металізації і мінерального

складу об’єкта дослідження”

При заподіянні тілесних пошкоджень тупими твердими предметами,
виготовленими з металів, гострими предметами, при дії технічної
електрики або у разі вогнепального пошкодження у місці контакту шкіри з
травмуючим знаряддям відбувається відкладення металу. Встановлення
металізації дозволяє визначити властивості знаряддя травми за видом
виявленого металу, дистанцію пострілу, струмонесучий дріт тощо.

Дослідження мінерального складу об’єктів застосовується і для
діагностики зажиттєвості пошкоджень, отруєнь металами і металоїдами,
визначення живонародженості немовлят, давності поховання, видової
приналежності кісткових залишків, характеру накладень і сторонніх
речовин тощо.

З цією метою застосовуються різні методи досліджень — від зовсім простих
до сучасних хіміко-аналітичних, вибір яких залежить від поставленої
мети, кількості металу, глибини проникнення, та об’єкта дослідження.

Об’єктами дослідження при проведенні експертизи для виявлення металів
або визначення мінерального складу можуть бути зона пошкодження на тілі
та одязі, внутрішні органи, кістки, попіл, речові докази як
біологічного, так і небіологічного походження. При визначенні
мінерального складу деяких об’єктів, наприклад, пошкоджень шкіри,
обов’язковим є контрольне дослідження непошкодженої шкіри. Об’єкти
дослідження можна вивчати як у нативному вигляді, так і після
спеціальної підготовки, яка полягає в проведенні їх мінералізації.

Кольорові хімічні реакції застосовуються при дослідженні
макрооб’єктів-пошкоджень, спричинених тупими твердими або гострими
предметами. Через найбільшу поширеність залізного знаряддя, в
пошкодженнях найчастіше виявляють залізо за допомогою реакції Перльса і
Тірмана.

Реакція Перльса використовується для виявлення солей тривалентного
заліза. У разі їх наявності краї пошкодження забарвлюються у
синьо-зелений колір (реакція берлінської лазурі).

Для виявлення солей двовалентного заліза застосовується реакція Тірмана,
за якою краї пошкодження забарвлюються в синій колір (реакція
турнбульової сині).

Результати цього дослідження тим виразніші, чим більший шар іржі
розташовується на знарядді травми. Залізо можна виявити також у
випадках, коли поверхня предмета здається зовсім чистою і іржі немає.

Хімічні реакції на різні метали можуть бути проведені і на гістологічних
зрізах. Для виявлення металізації-імпрегнації різними металами (міддю,
нікелем, кобальтом, свинцем, алюмінієм) існують відповідні реактиви, при
взаємодії з якими утворюється характерне забарвлення.

Метод кольорових відбитків (контактно-дифузійний) є універсальним,
доступним і найпоширенішим. За допомогою цього методу встановлюють природу
металу та його локалізацію. Він полягає в тому, що метал, який є на об’єкті
дослідження, розчиняється електролітом на іони. Останні внаслідок дифузії
переходять у желатиновий шар відфіксованого фотопаперу, з
якого видалений світлочутливий компонент. Далі їх виявляють чутливими
якісними реакціями за допомогою реактива-проявника. Для кожного металу є
свій реактив-проявник. Наприклад, мідь можна виявити насиченим спиртовим
розчином рубеановодневої кислоти, внаслідок чого виникає темно-зелене
забарвлення. Свинець виявляють 0,2% розчином родизонату натрію (калію),
який зумовлює виникнення червоно-фіолетового забарвлення. Дослідження
контактограм, які при цьому отримують, дозволяє встановити наявність
металу, за кольором забарвлення — його вид, за його інтенсивністю —
відносну кількість (рис. 80). Цей метод є вірогідним, досить простим,
показовим і дозволяє уникнути пошкодження об’єкта дослідження.

Електрографічне дослідження. Імпрегнований в об’єкті дослідження метал
може бути виявлений і під час електрографічного дослідження (рис. 81),
основою якого є процес електролізу. Так, досліджуваний об’єкт, який є
анодом, просякується електролітом, і за допомогою електродів вмикається
у ланцюг постійного струму. Частинки металу розчиняються на іони, які
переміщуються в напрямку катоду, і розряджаючись на ньому, утворюють шар
металу. Якщо поміж двома електродами розмістити шар фотопаперу, то можна
зібрати метал.

Надалі цей папір обробляють реактивом-проявником, як і в попередньому
методі. Цей метод досить швидкий, дозволяє цілком вилучити імпрегнований
метал із досліджуваного об’єкта, навіть якщо він розташований в глибоких
шарах шкіри.

8. Хіміко-аналітичні методи визначення

неорганічних компонентів tc “8. Хіміко-аналітичні методи визначення

неорганічних компонентів”

Для визначення наявності неорганічних компонентів та їх кількості в
об’єкті дослідження в судовій медицині застосовуються сучасні
хіміко-аналітичні методи досліджень, до яких належить емісійний
спектральний, рентгеноспектральний,
атомно-абсорбційно-спектрофотометричний і нейтронно-активаційний аналіз.

Рентгеноспектральний аналіз належить до неруйнівних способів елементного
аналізу. Він полягає в тому, що досліджуваний зразок (ділянка шкіри або
тканини одягу з пошкодженням, електромітка, сторонні накладення,
гістологічний зріз тощо) бомбардується рентгенівським випромінюванням,
внаслідок чого виникає спектр вторинного рентгенівського
(флуоресцентного) випромінювання, який несе інформацію про неорганічний
склад цього об’єкта. Чутливість метода не дуже висока (10-1-10-5%).
Досить часто цей метод аналізу поєднується з електронною мікроскопією,
що дозволяє на екрані монітора отримати збільшене зображення зразка,
який був виявлений мікроскопом, та визначити його елементний склад.
Особливо інформативно таке поєднання в разі аналізу слідів накладень на
одязі при транспортній травмі.

Під емісійним спектральним аналізом (емісійною спектрографією) розуміють
визначення елементного складу речовини за оптичними атомними спектрами
випромінювання, які виникають при збудженні атомів у гарячих джерелах
світла. Для кожного елемента характерний лінійчатий спектр
випромінювання атомів та іонів, що дозволяє їх ідентифікувати.

Цей метод є універсальним для проведення якісного аналізу досліджуваного
зразка. Він досить чутливий (10-4-10-6%) може застосовуватись у багатьох
медико-криміналістичних лабораторіях. Емісійний спектральний аналіз
складається з кількох послідовних етапів: мінералізації зразка,
переведення його в газ, внаслідок чого відбувається дисоціація його на
атоми та іони, що в умовах дії джерела світла призводить до їх світіння,
розкладання цього світіння на спектр і фотографічної реєстрації
відповідних ліній спектра. Між вмістом хімічного елементу в зразку та
інтенсивністю його спектральної аналітичної лінії є функціональна
залежність, що дозволяє проводити не тільки якісне дослідження зразка, а
й напівкількісний його аналіз.

Універсальним методом визначення більшості металів та металоїдів, як в
слідових кількостях, так і у великих концентраціях є атомно-абсорбційна
спектрофотометрія. Чутливість цього методу становить 5•10-2 мкг/мл. Він
полягає в тому, що атоми речовини, які перебувають у збудженому стані,
здатні селективно поглинати світло відповідної для них довжини хвилі.
Атомно-абсорбційна спектрофотометрія потребує попередньої обробки
(озолення) досліджуваного зразка. Під час проведення аналізу розчинену
пробу атомізують, внаслідок чого утворюється хмара атомної пари. Через
неї перепускають світло з довжиною хвилі хімічного елемента,
концентрацію якого потрібно визначити. Джерелом такого світла є
спеціальні лампи, катод яких виготовлений з досліджуваного елементу.
Світло, яке випромінює катодна лампа, частково поглинається атомами
речовини, а його залишок реєструється спектрометром. Для аналізу досить
малих за обсягом проб зараз використовують графітові атомізатори.
Одноразово за допомогою атомно-абсорбційної спектрофотометрії можна
визначити не повний якісний склад зразка, а тільки наявність одного
будь-якого хімічного елемента.

Досить інформативним методом дослідження малих зразків є
нейтронно-активаційний аналіз, чутливість якого становить 10-2-10-5
мкл/мл. Цей метод дозволяє визначати неорганічний склад досліджуваного
об’єкта.

За звичайних умов більшість хімічних елементів не є радіоактивними,
проте набувають такої властивості після опромінення. Найчастіше для
опромінення використовують нейтральні частинки — нейтрони. Під час
взаємодії з нейтронами ядра стабільного елемента перетворюються в ядра
радіоактивного і починають випромінювати. Для аналітичних цілей
використовують ?-випромінювання, вимірювання якого дозволяє отримати
відомості про неорганічний склад досліджуваного зразка.

Зараз бюро судово-медичної експертизи мають спектральні лабораторії,
обладнані в основному, таким хіміко-аналітичним устаткуванням. У певних
випадках такі дослідження можуть бути виконані у науково-дослідних
інститутах.

9. Ідентифікаційні дослідження

знарядь травми tc “9. Ідентифікаційні дослідження

знарядь травми”

В медико-криміналістичних відділеннях бюро судово-медичної експертизи
проводяться дослідження з визначення загальних знарядь травми (групова
ідентифікація) і встановлення певного екземпляра предмета, що спричинив
травму. Такі дослідження мають назву трасологічних і охоплюють
дослідження пошкоджень від дії гострих, тупих твердих предметів з метою
їх ототожнення за слідами — пошкодженнями.

До трасологічної експертизи в широкому розумінні належить також
ототожнення знаряддя травми зі слідами-накладеннями на одязі і тілі
людини. Ідентифікаційні дослідження можуть бути проведені і на підставі
виявлення металізації, фарби, накладень на підозрюваному у спричиненні
травми предметі (кров, волосся, часточки тканин тіла) і матеріалі одягу.
З цією метою можуть застосовуватись серологічні і цитологічні
дослідження.

Медико-криміналістичні можливості ідентифікації тупих твердих предметів
за пошкодженнями, які вони спричинили, взагалі незначні і потребують
комплексного підходу.

У випадках пошкоджень кісток склепіння черепа тупим твердим предметом
досить добре фіксується конфігурація тієї частини предмета, якою
заподіяна травма. Це дозволяє провести ідентифікацію тупого твердого
предмета шляхом порівняльного дослідження. З цією метою частинами
підозрюваного предмета наносять удари по пластичній (зліпковій) масі і
отримують експериментальні сліди пошкодження. Надалі їх порівнюють зі
слідами пошкоджень на кістках за допомогою порівняльного мікроскопа. В
деяких випадках виготовляють зліпки об’ємних слідів пошкоджень, які
безпосередньо можна зіставляти з предметом, що спричинив травму.

Від дії гострих, колюче-ріжучих і рублячих предметів на хрящовій і
кістковій тканині залежно від гостроти леза, наявності на ньому різних
дефектів, зазублин, сили і кута удару виникають сліди у вигляді трас —
вальків і борозен. Шляхом зіставлення цих ознак на досліджуваному
об’єкті з відповідними ознаками, які отримані в експерименті, можно
ототожнити цей гострий предмет.

Так, під час трасологічного дослідження фотографують пошкодження на
хрящах або кістках, а за допомогою гострого предмета, наприклад, ножа
або сокири, наданого експерту, моделюють на пластичній масі
експериментальні траси, які фотографують у тому ж масштабі. На
останньому етапі за допомогою порівняльного мікроскопа проводять
зіставлення або слідів-пошкоджень на досліджувальному і
експериментальному об’єктах, або їх фотознімків (рис. 82).

Зараз у медико-криміналістичній практиці застосовуються методи щупового
профілювання і світлопрофілювання.

Так, у разі профілографічного дослідження щуп профілографа знімає
профілограму з об’єкта з ушкодженням, надісланого на експертизу, і
експериментального ушкодження, спричиненого предметом, який
ототожнюється. Профілограми зіставляють, обробляють математично і
з’ясовують питання про ототожнення знаряддя травми (рис. 83).

При використанні методу світлопрофілювання отримують профіль поперечного
зрізу із зліпків експериментальних і контрольних слідів, які проектують
через фотозбільшувач на фотопапір або негативну фотоплівку. Ці
світлопрофілограми порівнюють між собою.

Процес ідентифікації значно скорочується при використанні ЕОМ, яка
дозволяє враховувати значну кількість ознак. Особливо доцільним є
використання ЕОМ в разі дослідження численних пошкоджень, які спричинені
кількома предметами, а також якщо із кількох знарядь травми
встановлюється один певний екземпляр.

10. Ідентифікаційні дослідження за кістковими залишками і кістками
черепа tc “10. Ідентифікаційні дослідження за кістковими залишками і
кістками черепа”

Неопізнані трупи людей, які перебувають на будь-якій стадії трупного
гниття, потребують обов’язкових ідентифікаційних досліджень. Таким
дослідженням підлягають розчленовані трупи, відчленовані частини тіла,
скелетовані трупи, окремі кістки і кісткові уламки, в тому числі
обвуглені, а також зольні залишки і попіл.

Під час ідентифікаційної експертизи встановлюють кількість трупів або їх
частин, видову, расову, статеву приналежність об’єктів, вік, зріст, час
поховання або час смерті, наявність ознак і хвороб, що індивіалізують
особу.

Питання про видову приналежність кісткових залишків вирішується в
основному, серологічним шляхом у судово-імунологічному відділенні бюро
судово-медичної експертизи. Проте різні анатомо-морфологічні особливості
кісток людини і тварин дозволяють порівняльно-анатомічним і
мікроскопічним шляхом встановити їх видову приналежність. Крім цього,
кістки людини і тварин різняться також неорганічним складом. Наприклад,
вміст барію, стронцію, цинку, міді, свинцю, магнію, алюмінію, фосфору та
інших хімічних елементів, а також їх співвідношення надають можливість
розрізнити стегнові кістки, грудину людини і тварин.

Основою визначення статевої приналежності, віку за кістковими залишками
є анатомо-морфологічні та антропометричні показники окремих кісток,
зубів, ребер, швів черепа.

Зріст (довжину тіла) визначають за довгими трубчастими кістками верхніх
і нижніх кінцівок, використовуючи спеціальні таблиці і розрахункові
формули.

При встановленні віку за кістковими залишками враховують загальний
вигляд кісток, їх масу і колір, характер синостозування, структуру
компактної і губчастої речовини, кількість зубів і ступень стирання. Про
вік померлого можуть також свідчити вікові зміни кінцевих фаланг пальців
кисті, розміри п’ясткових кісток і фаланг пальців, під’язикової кістки,
а також послідовність заростання швів черепа.

Встановлення давності поховання трупа за кістковими залишками пов’язане
зі строками скелетування. Причому на інтенсивність перебігу цього
процесу впливає значна кількість чинників — стан організму померлого
перед смертю, умови навколишнього середовища, де перебував труп, тип
грунту і фізико-хімічні його властивості, глибина поховання тощо.

Встановлення приналежності кісткових залишків певній людині можливе при
виявленні на об’єктах дослідження особливостей будови скелета,
індивідуальних ознак зубів, а також інших показників.

Значні можливості надає також дослідження фрагментів кісток, їх зольних
залишків і попелу. Так, за окремими елементами мікроструктури зольних
залишків можливо встановити видову приналежність, а за мінеральним
складом — ідентифікувати кісткову речовину, статеву приналежність, вік і
давність поховання людини.

Особливе значення для ідентифікації особи має дослідження черепа.
Методику відновлення обличчя за черепом людини було розроблено М.М.
Герасимовим у 1949 р. Пластична або скульптурна реконструкція обличчя
можлива за наявності усіх кісток черепа, особливо його лицевого відділу.
На скульптурному зображенні риси обличчя відтворюються тільки в
спокійному амімічному стані. Відновленому обличчю надають живий вигляд,
використовуючи перуки, грим. Зараз техніка пластичного відновлення
обличчя застосовується переважно з антропологічною метою, коли
встановлюється зовнішній вигляд відомих історичних осіб. Наприклад,
значна робота була проведена медичними криміналістами щодо відновлення
обличчя Ярослава Мудрого, а також Нестора-літописця, лікаря Агапіта,
Іллі Муромця, муміфіковані і кісткові залишки яких зберігаються у
печерних лабіринтах Київо-Печерської лаври.

У судово-медичній практиці застосовують більш доказові методи
встановлення особи за черепом — фотосуміщення, кореляційного аналізу,
алгоритмів графічних ідентифікаційних і комп’ютерних технологій.
Об’єктами таких досліджень є зажиттєва фотографія людини, яка
ототожнюється, та череп невідомого трупа.

Так, фотосуміщення черепа трупа і фотознімка людини полягає в отриманні
на одному фотознімку зображення голови людини і черепа з наступною
оцінкою ступеня їх відповідності. При цьому негативні зображення черепу
і голови суміщають за попередньо визначеними впізнавальними орієнтирами
та контурами. В процесі фотосуміщення визначають збіг таких орієнтирів,
контурів м’яких тканин, їх товщини, а також зубів.

Для порівняння фотознімків голови людини і черепа трупа використовується
запропонований Г.А. Самойловим (1965) апарат проекційної геометрії. При
цьому виготовляють різномасштабні фотознімки черепа трупа і голови з
зажиттєвої фотографії та проводять їх взаємне орієнтування за
відповідними правилами. Якщо ж існує перспективна відповідність цих
порівнювальних об’єктів-зображень, то визначають їх тотожність. Цей
метод дістав назву алгоритмів графічних ідентифікаційних (АГІ).

Застосування кореляційного аналізу (М.М.П’яткевич, 1974) дозволяє дати
кількісну характеристику морфологічній подібності голови людини і черепа
трупа людини при зіставленні їхніх фотознімків. Методика такого
дослідження передбачає виготовлення одноракурсних і відповідних за
розміром фотознімків обличчя і черепа, які зіставляють. На кожному
знімку відзначають орієнтири, між якими роблять вимірювання. Числові
показники цих вимірювань є вихідними даними для визначення коефіцієнта
кореляції. Так, якщо коефіцієнт кореляції становить 0,9946 і більше, то
фотосуміщення і всі зіставлення вважають за позитивні. Це дозволяє дійти
висновку про приналежність черепа людині, обличчя якої зображене на
зажиттєвій фотографії.

Зараз при проведенні медико-криміналістичної експертизи з ідентифікації
особи використовують комп’ютерні технології (О.В. Філіпчук, 1996) що
дозволяє значно скоротити час дослідження, а також гарантувати його
достовірність. Так, спочатку в комп’ютер вводять зажиттєвий фотознімок
особи, яку ототожнюють. Надалі комп’ютерним способом фотозображення
черепа перетворюють у малюнок обличчя шляхом так званої суперпроекції
двох зображень. Одержують суміщення основних константних точок і
контурів черепа та обличчя, які порівнюють. Потім малюнок, який був
зроблений комп’ютером з черепа, замінюють на зажиттєве відеозображення
обличчя, а результати накладення видруковують.

Комп’ютерна технологія з метою ідентифікації особи була використана при
ідентифікації кісткових залишків останнього російського імператора
Миколи II (рис. 84), його родини та прислуги, яких, як відомо, було
знищено більшовиками в Єкатеринбурзі в 1918 р.

У 1991 р. було ексгумовано 9 скелетів, 4 з яких належали чоловікам, а 5
— особам жіночої статі. Був встановлений вік і зріст знищених. Отримані
експертні дані збіглися з відповідними історичними відомостями.
Проведена ідентифікація дозволила в категоричній формі дійти висновку
про приналежність ексгумованих кісткових залишків скелетам Миколи II,
імператриці Олександри Федорівни, трьом донькам — Ользі, Тетяні,
Анастасії та ін. Ці висновки було підтверджено у Великобританії
експертизою кісток шляхом геномної дактилоскопії.

Таким чином, у медико-криміналістичному відділенні бюро судово-медичної
експертизи виконують різні види експертизи, які допомагають розв’язувати
складні питання слідства.

Література

Авдеев М.И. Судебно-медицинская экспертиза трупов. // М.: Медицина,
1976. — 440 С.

Акопов В.И. Судебно-медицинская экспертиза по документам. // Р.- на
Дону, 1989. — 38 С.

Барсегянц Л.О., Левченков Б.Д. Судебно-медицинская экспертиза выделений
организма. // М., 1978. — 144 С.

Барсегянц Л.О., Верещака М.Ф. Морфологические особенности волос человека
в аспекте судебно-медицинской экспертизы. // М., 1982. — 215 С.

Бедрин Л.М., Загрядская А.П., Кедров В.С., Уткина Т.М.
Судебно-медицинская диагностика скоропостижной смерти от ишемической
болезни сердца. // Горький, 1975. — 160 С.

Бедрин Л.М., Загрядская А.П. Судебно-медицинские возможности
исследования эксгумированного трупа. // Горький, 1978. — 52 С.

Бердичевский Ф.Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за
нарушение профессиональных обязанностей. // М.: Юридическая литература,
1970. — 128 С.

Бережной Р.В. Судебно-медицинская экспертиза отравлений техническими
жидкостями. // М., 1977. — 207 С.

Богуславский А.П. Судебно-медицинская экспертиза трупов неизвестных лиц.
// К.: Здоровья, 1964. — 143 С.

Ботезату Г.А., Мутой Г.Л. Асфиксия. // Кишинев, 1983. — 85 С.

Ботезату Г.А., Тетерчев В.В., Унгурян С.В. Диагностика давности смерти в
судебной медицине. // Кишинев, 1987. — 134 С.

Вермель М.Г. Вопросы теории судебно-медицинского заключения. // М.,
1979. — 112 С.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020