UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОснови урогінекології (реферат)
АвторPetya
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3039
Скачало239
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Основи урогінекології

 

Статеві органи та органи сечовидільної системи в процесі ембріогенезу

розвиваються з єдиного зародкового листка (мезодерми), вони мають тісний

анатомо-фізіологічний зв'язок, спільне кровопостачання та лімфатичну

систему. Тому захворювання однієї системи нерідко призводить до

патологічних змін у органах іншої, аномалії розвитку статевих органів

можуть поєднуватись з аномаліями розвитку сечовидільної системи. Досить

часто при злоякісних захворюваннях жіночих статевих органів уражаються

органи сечової системи. Вони уражаються також при променевій терапії

злоякісних захворювань.

 

Сечівник, сечовий міхур та сечоводи є органами-мішенями для дії статевих

гормонів. За наявності дефіциту естрогенів відбуваються атрофічні зміни

в епітелії слизової оболонки цих органів.

 

При запальних захворюваннях геніталій можливість виникнення

патологічного процесу в органах сечовидільної системи сягаає 35-60%

випадків.

 

Досить часто у зв'язку з анатомічними особливостями під час

гінекологічних операцій травмуються сечовий міхур, сечоводи, що вимагає

відповідного оперативного лікування.

 

Отже, для правильної діагностики, лікування, а також для усунення

ускладнень, що виникають при лікуванні, слід знати основи

урогінекології.

 

ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ

 

Уретрит

 

При запальних процесах у вагіні нерідко виникає запалення уретри, що

може мати як гострий, так і хронічний перебіг. Збудниками його є та сама

патогенна мікрофлора, що викликає кольпіт (трихомонади, хламідії,

грибки, іноді — гонококи). Клінічні симптоми уретриту — біль, частіше

наприкінці акту сечовипускання, різь під час сечовипускання, часті

поклики до сечовипускання, нерідко — гематурія. Іноді можуть

спостерігатись гнійні виділення з уретри.

 

Діагностика базується на скаргах хворої та даних огляду: наявність

гіперемії та набряку в ділянці зовнішнього вічка уретри.

 

Іноді уретрит набуває хронічного перебігу. Частіше це трапляється у

жінок з хронічними запальними процесами придатків матки, хронічними

кольпітами, ендоцервіцитами. Хронічний уретрит має подібні до гострого

симптоми, проте вони виражені значно слабше, періоди загострення

змінюються ремісіями. Необхідно обов'язково проводити цистоскопію.

 

У жінок у постменопаузі нерідко виникає сенільний уретрит, який

супроводжує сенільний кольпіт. В основі цих захворювань лежить дефіцит

естрогенів, у результаті якого виникають атрофічні зміни у слизовій

оболонці уретри та вагіни. Вони мають надзвичайно стійкий перебіг,

хворих турбує часте сечовипускання, воно стає болючим, іноді

відмічається нетримання сечі. Деколи при огляді знаходять вивернену

слизову оболонку уретри, яку можуть помилково прийняти за поліп.

 

Лікування має бути етіопатогенетичним. Враховуючи поєднану патологію,

призначають ті ж антибактеріальні препарати, що й для лікування

кольпіту. Крім того, проводять місцеву терапію, що включає в себе теплі

сидячі ванни з відварів трав; при хронічних процесах вдаються до

інсталяцій уретри 1% розчином протарголу, 0,02% коларголу, шипшинової чи

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ