Реферат на тему:
Отруйнi речовини психотомiметичної дiї
Речовини психотомiметики (психодизлептики, психохiмiкати, психоотрути,
галюциногени) здатнi викликати тимчасовi розлади психiки у здорових
людей. Подiбнi гострi токсичнi психози ще називають “модальними”, тому
що вони iмiтують вiдомi психiчнi хвороби, закрема шизофренiю.
Як самостiйна група бойових отруйних речовин (БОР) психотомiметики
з’явились у 1965 роцi. Таких речовин вiдомо бiльше 20 тис. Виходячи з
хімічної структури, можна видiлити такi 5 основних груп:
1. Похiднi гліколевої кислоти – атропiноподiбнi речовини:
3-хінукліділфенілгліколат (BZ), дiтран, бенактизiн, бензiлати.
2. Похiднi лiзергiнової кислоти: дiетiламiд лiзергiнової кислоти та iн.
3. Похiднi триптамiну: дiметiлтриптамiн, буфотенiн, псiлоцин та iн.
4. Похiднi фенiлетiламiну: мескалiн та iн.
5. Рiзної хімічної будови: каннабiноли, сернiл, iбогаїн, гармiн та iн.
Невiдомо, якi речовини можуть бути застосованi, однак із численних
психотомiметикiв, з вiйськово-хімічної точки зору найбiльшу цiкавiсть
викликають похiднi гликолевої та лiзергiнової кислот, якi мають
найбiльшу психотомiметичну активнiсть. Табельною ОР, яка прийнята у США,
є Бі-Зет. Вiйська США застосували Бі-Зет у В`этнамi у 1965р. Згiдно з
тактичною класифiкацiєю психотомiметики вiдносяться до БОР, які
тимчасово виводять зi строю. Але у великих дозах вони можуть визивати
незворотнi (стiйкі) психiчнi розлади i навiть смерть уражених. Вони
можуть плануватися до бойового застосування для дезорганiзацiї штабiв та
вiйськ, нейтралiзацiї та взяття у полон живої сили вiськ супротивника
без фiзичного знищення i т. iн.
Синтез діетіламіду лізергінової кислоти (ДЛК) вперше був здійснений у
1938 році в Швейцарії Гофманом, якому дуже під час паління мала
кількість речовини попала на слизову оболонку ротової порожнини. В
наслідок цього з”явились психічні розлади з галюцинаціями.
Психотомiметики можуть бути використанi для придушення масових
громадських безладь.
7.1. Фiзико-хiмiчнi та токсичнi властивостi Ві-Зет i ДЛК
Бі-Зет (BZ)
3-хінукліділфенілгліколат
N
/ | \
OH CH2 CH2 CH2
| | | |
| – C – COO – CH2 CH2 CH2
| \ | /
R CH
У звичайних умовах Бі-Зет – це безкольоровi кристали з температурою
плавлiння +1650С i температурою кипiння +3200С, тобто це є термостійка
речовина. Погано розчиняється у водi, добре в органiчних розчинниках (у
хлороформi). Таким чином, органічні розчинники можна
О
|| C2H5
/
С – N
| \
C2H5
NH
використовувати для прибирання цієї ОР з заражених поверхонь. Руйнується
лугами, які можна використовувати для дегазації. Дiетiламiд лiзергiнової
кислоти (ДЛК), шифр армії США – LSD-25, поки що, не є табельною ОР, а
вiдноситься до резервних ОР. Оскiльки за своєю психотомiметичною
активністю вiн первищуэ всi вiдомi до теперiшнього часу речовини цього
типу, включаючи Бі-Зет, то в недалекому майбутньому його може бути
віднесено до табельних.
ДЛК у звичайних умовах також є у виглядi бiлих кристалiв з температурою
плавлiння +83оС. Плавління перебігає з розпадом. Погано розчиняється у
водi, добре в органiчних розчинниках.
Бі-зет та ДЛК у бойових умовах можуть використовуватись у виглядi
твердих аерозолiв (димiв). Їх можна розглядати i як диверсiйну отруту
для зараження води та продовольства. В органiзм проникають здебiльш
iнгаляцiйним шляхом i через шлунково-кишковий тракт. Первинний контакт
без симптомiв. При будь-якому шляху надходження виникає однакова
клiника. Дiють на органiзм у дуже малих дозах, у сотнi разiв менших,
нiж смертельнi. Ефект одного i того ж психотомiметика, який використано
в малих дозах, залежить вiд iндивідуальних особливостей людини i
ситуацiї, на фонi якої вiдбувалось отруєння.
Втрата боєздатностi настає при концентрацiї в повiтрi: Бі-Зет – 0,1
г/мз; ДЛК – 0,01 г/мз. При прийомi у середину: Бі-Зет – 10 мг/орг; ДЛК
0,1 мг/орг. Таким чином, ДЛК в 10-100 разiв є, більш потужнодіючою
речовиною у порівнянні з Бі-зет.
Засобами бойового застосування цих ОР є генератори аерозолiв,
авiабомби, димовi шашки, мiни, снаряди.
Механiзм дiї та патогенез iнтоксикацiї
Бі-Зет (BZ). Механiзми порушення психiчної дiяльностi при впливi
психотомiметичних засобiв як i причини рiзноманiтних психiчних
захворювань, наданий час, повнiстю не вивченi. Iснуючi теорiї та
гіпотези заснованi, головним чином, на даних бiохiмiї та
психофармакологiї нервової системи.
При надходженні до органiзму Бі-Зет швидко проникає крiзь
гематоенцефалiчний бар`єр, накопичується у бiльшостi структур мозоку.
За рiвнем нагромадження Бі-Зет структури мозоку розмiщуються у такий
ряд: смугасте тiло > кора великих пiвкуль > гiпокамп > гiпоталамус >
мозочок. Бі-Зет є блокатором центральних мускариночутливих
холiнорецепторiв, в результатi порушується медіаторна функція
ацетілхоліну в сінапсах ЦНС, що перешкоджує деполяризацiї
постсинаптичної мембрани i передавання iмпульсiв на наступний нейрон.
Одночасно Бі-Зет пригнічує активність холінацетилази, що веде до
зниження синтезу ацетилхолiну у структурах головного мозку. Крім цього
Бі-Зет прискорює розпад ацетилхоліну
Внаслiдок цих механiзмiв порушується медiаторна функцiя АХ в ЦНС, що
лежить в основi розвитку психозу. бі-Зет перевищує iнши вiдомi
холiнолiтики за психотомiметичним ефектом, який у нього бiльш виражений,
нiж переферична холiнолiтична дiя. Вираження i швидкiсть прояву
центральних ефектiв пов`язанi з швидкiстю проникнення психоотрути крiзь
гематоенцефалічний бар”єр i характером його розподiлу. Тривалiсть
психозу в уражених, мабуть, визначається стабiльністю комплексу
“речовина-рецептор”. Так, доведено, що Бі-Зет має високу спорiдненiсть
до мускариночутливих холiнорецепторiв головного мозку за рахунок
утворення ковалентного зв`язку при ацiтiліруваннi холiнорецепторiв.
Багато симптомiв, якi характернi для Бі-Зет, як наприклад, періодичнi
спалахи психомоторного збудження, можна пояснити проявою
адреномiметичної дiї та перевагою адренергічної системи внаслiдок
блокади холiнергічних структур. Не можна виключити, що у великих дозах
гликоляти можуть гальмувати синтез дофамiну i захоплення знов
синтезованих катехоламiнiв.
ДЛК. У вiдношеннi його механiзму дiї iснує ряд теорiй. Антисеротонiнова
теорiя заснована на структурнiй схожостi молекули ДЛК до серотонiну. У
залежностi вiд дози ДЛК може виступати як антагонiст i як синергiст
серотонiну у ЦНС. Ця гiпотеза пояснює суперечливi вiдомостi дослідів про
вмiст серетонiну в структурах головного мозку у отруєних ДЛК тварин.
Відомо, що під впливом малих доз ДЛК підвищується кількість зв”язаного
серотоніну та гальмується “оберт” медiатора. ДЛК може вступати во
взаємозв”язок із серотоніновим рецептором в ЦНС та витискує медіатор. Є
данi про дiю великих доз ДЛК на моноаміноксидазу та таким чином
гальмування руйнування серотонiну, внаслiдок чого в синаптичному
просторi накопичується серотонiн.
Таким чином, дiя ДЛК зв`язана з полегшуючим чи гальмуючим впливом на
синаптичну передачу.
Антиадреналова теорiя базується на експериментальних даних про здатнiсть
ДЛК знижувати рiвень норадреналiну, головним чином у середньому мозку i
гiпоталамусi. Певно ДЛК збiльшує активнiсть катехоламiнергiчних структур
мозку, внаслiдок чого збiльшується звiльнення катехоламiнiв та
розвивається дефiцит його функцiональних запасiв. Iснують і такi думки,
що ДЛК збiльшує чутливiсть адренергiчних рецепторiв до дiї вiлбних
медiаторiв. Таким чином, є припущення, що в залежностi вiд дози ДЛК або
гальмують, або посилюють дiю медiаторiв на адренорецептори. Все це
призводить до порушення нормального проведення iмпульсiв в адренергічних
структурах ЦНС. При цьому ДЛК вибiрково дiє на нейрональнi
катехоламiнергiчнi системи ретикулярної формацiї стовбуру мозку і
лiмбiчних утворень. Є данi про рост при отруєннi ДЛК мiдьутримуючих
ферментiв церулоплазмiну та тараксеїну, якi беруть участь в обмiнi
норадреналiну та адреналiну, що призводить до появи токсичних продуктiв
типу адренохрому, адреноксину, які викликають психоз. Цiкавi факти про
те, що ДЛК послаблює функцію субстанцiї Р, таким чином порушуються
гальмуючi i сенсорнi функцiї ЦНС.
Патогенез дiї ДЛК рiзноманiтний. Він спричиняє центральну
психотомiметичну дiю, викликає соматичнi, вегетативнi та екстрапiрамiднi
порушення.
Перебіг отруєння
8®.
A
????$??_ ?$??$??_
???$????_
??_
?$??_
?$??_?дiбними речовинами. В залежностi вiд дози Бі-Зет, перiод
прихованої дiї може бути вiд 30 хв. до 3 годин. У малих дозах Бі-Зет
викликає дрiмливість, а у великих – прогресуючу iнтоксикацiю, динамiка
якої, за даними ВОЗ, така: на фонi виразних вегетативних порушень
(атаксiя, тахiкардiя, мiдрiаз, сухiсть, гiпертермiя, блювота,
посилюється приголомшення, яке через 1-4 години змiнюється делiрiозним
станом. Пiд час делiрiю ( екзогенного психозу) повнiстю втрачається
орiєнтацiя у часi та навколишньому середовищі, порушується сприйняття та
пам`ять, з`являються галюцинацiї (як правило, мiкрогалицюнацiї)
неприємного погрозливого характеру. Вiдзначається посилена рухова
дiяльнiсть, безпорядна, непередбачена поведiнка, ймовiрнi афективнi
реакцiї.
Психоз може тривати вiд декiлькох годин до декiлькох дiб (як правило,
2-4 доби), що залежить вiд дози ОР i iндивiдуальних особливостей
органiзму. Поступове повернення до нормального стану вiдбувається через
2-4 доби. Пiсля закiнчення делiрiю протягом 1-3 тижнiв залишається
астенічний стан. При великих токсодозах делiрiй може перейти в кому,
при виходi з якої спостерiгається обратний порядок зникнення проявiв
розладiв психіки. Дуже характерним є розвиток амнезiї. Слiд зазначити,
що при дуже тяжких формах ураження можливi смертельнi випадки внаслiдок
порушення дихання, серцевої дiяльностi та терморегуляцiї.
Діетіламід лізергінової кислоти (ДЛК). Клiнічна картина iнтоксикацiї ДЛК
розвивається через 15-16 хв. пiсля дiї отрути. За даними ВОЗ є 3 групи
симптомiв. На початку з`являються соматичнi та вегетативнi симптоми:
запаморочення, слабкiсть, тремор, блювота, потливiсть, мiдрiаз,
почервонiння шкiри обличчя. Наступними виникають перцепційні зміни:
порушення вiдчуття схеми власного тiла, частини якого можуть вiдчуватися
як чужi, змiнюється здорове сприйняття. Навколишнi предмети бачаться
деформованими, змiнюються у формах, приймають неприродне забарвлення.
Затруднюється фокусування зору на об`єктах, загострюється слухове
сприйняття. Далi з`являються психічні симптоми: змiнюється настрiй (або
щасливий, або сумний чи дратливий), з’являється ослаблення уваги,
безпричинний смiх. Втрачається вiдчуття тривалостi часу, реакцiї значно
уповiльненi, зоровi галюцинацiї виявляються у виглядi фантастичних
епiзодiв, кольорових картин, схожих на сновиддя (макрогалюцинацiї),
часто сприймаються нестерпно. Iнодi виникає манiя переслiдування.
Ураженi пiдвищено чутливi до дотикiв (iнодi реагують на них iмпульсивно,
злобно). Картина психiчного розладу досягає максимального розвитку через
2-5 годин. Iнтоксикацiя продовжується 8-10 годин, повна нормалiзацiя
стану настає через одну добу.
При дiї ДЛК у великих дозах психiчнi розлади можуть існувати протягом
2-3 дiб. Можливi спонтаннї рецедиви психозу через кiлька днiв або
тижнiв. Як правило, перенесений психоз наслiдкiв не залишає. Амнезiя
вiдсутня.
Дифереинцiйна дiагностика отруєнь Бі-Зет та ДЛК заснована на
вiдмiнностях у клiничнiй картинi перебiгу iнтоксикацiї. Так, при
отруєннi ДЛК, на вiдмiну вiд Бі-Зет:
iлюзiї галюцинацiї сприймаються як стороннi явища; звичайно
можливий мовний контакт з ураженим; як правило, порушена орiєнтацiя у
особистостi, мiсцi, просторi, часi;
не має рiзних ускладнень з мовою; серед емоцiй переважають ей форiя,
дурнуватiсть, депресiя, слабодухiсть (на вiдмiну вiдстраху, жаху,
заданого ураженням Бі-Зет); не має порушень пам`ятi;
меньш виражений мiдрiаз; характерний гiпергiдроз, сльозотеча i
салівацiя; не має порушення терморегуляцiї.
На основi перерахованих вище відмінностей необхiдно проводити
диференцiйну дiагностику з метою виявлення типу уражуючого агенту так,
як призначення антидоду Бі-Зет – амiностiгміну, а також
В-адреноблокаторів, абсолютно протипоказано ураженим ДЛК.
Профiлактика та основні принципи лікування
Надiйним засобом профiлактики iнгаляцiйного ураження аерозолями
психотомiметикiв є протигаз. Окрiм того, ураженим ОР необхiдно проводити
часткове саноброблення. Також потрібно вилучити зброю у уражених з метою
не допустити (упередити) ушкодження оточуючих від неконтрольованого її
використання ураженими психохімічними ОР.
Медикаментозне лiкування проводять в умовах охоронного режиму. У даний
час у якості табельного антидоту проти ураження Бі-Зет викорестовується
препарат амiностiгмiн, котрий за механизмом лiкувальної дiї є оборотним
iнгiбiтором холiнестерази. Викорестання препарату приводить до
накопичення ацетилхолiну i посилює його дiю на блокованi отрутою
холiнорецептори центральної та переферичної нервової системи. Закрема
цей препарат є функцiональним антагонiстом Бі-Зет. Амiностiгмiн –
антидот першої лiкарської допомоги. Вiн випускається в ампулах по 1 мл у
виглядi 0,1% розчину для внутрiшньом`язового введення. Препарат вводять
в/м по 1-2 мл 0,2% розчину. Повторне застосування препарату можливе
через 4-6 годин. Виразну антипсихотичну дiю (припиняє галюцинацiї,
марення) має трифтазин. При тривалих психозах, наряду з трифтазiном,
рекомендовано застосування вiтамiнiв групи “В”, аскорбiнової та
нiкотинової кислот. З розвитком рiзко вираженої тахiкардiї (через
отруєння Бі-Зет) уводять анапрiлiн (iндерал, обзiдан) по 1-2 мл 0,25%
розчину внутрiшньом’язово чи внутрішньовенно 2-3 рази на добу з
iнтервалом мiж уведеннями 3-4 години. Форма випуску препарату – 0,25%
розчин в ампулах по 1 мл.
За механiзмом дiї анапрiлiн є b-адреноблокатором, послаблює вплив
симпатичної iмпульсацiї на b- адренорецептори серця, що зменьшує силу та
частоту серцевих скорочень, через те що блокує позитивний хро нота
iнотропний ефект катехоламiнiв, знижуючи потребу мiокарду у киснi. За
показанням призначають: валiдол, валокардiн, кофеїн, кордiамiн,
еуфiлiн. При зниженнi артерiального тиску – норадреналiн, мезатон. У
випадках послаблення дихання – лобелiн, цитiтон. Показано уведення
великої кiлькостi рiдини: достатньо пиття, а також парентерально –
глюкоза, фiзіологичний розчин.
Має сенс призначення ноотропiв (пiрацетам, бемiтiл) по 0,5 г 2-3 рази на
день, що попереджує розвиток делiрiозних станiв та формування вiддалених
наслiдкiв iнтоксикацiї. Вiдновлення нормальної реакцiї на свiтло може
бути прискорене застосуванням розчинiв армiну чи фосфаколу у виглядi
очних крапель або очної мазi, яка вмiщуює езерiн. У перiод вiдновлення
лiкування спрямоване на лiквiдацiю астенiчного синдрому. Призначуються
енергізатори – коректори (типу люцидрилу).
Змiст медичної допомоги ураженим
При бойовому застосуванні Бі-Зет та ДЛК утворюється вогнище хімічного
зараження стiйкими ОР сповiльненої дiї.
Для захисту у вогнищі використовується протигаз i засоби захисту шкiри.
За необхiдністю у зоні хімічного зараження на етапах медевакуацiї
здійснюється санiтарна обробка уражених.
Перша медична допомога:
часткова санiтарна обробка за допомогою ІПП;
одягнення протигазу;
при психомоторному збудженнi ввести промедол;
вихiд (винос) з вогнища, вилучення зброї, фiксацiя до носилок.
Долiкарська допомога:
часткова санітарна обробка;
купування психомоторного збудження – трифтазiн, промедол;
при ослабленнi серцевої дiяльностi – кордiамiн.
Перша лiкарська допомога:
часткова санiтарна обробка;
введення (через 0,5-3 години) антiтоду амiностiгмiну;
анапрiлiн для купування тахiкардiї;
при гiпертермiї – вологi обгортування;
при психомоторному збудженнi – промедол, морфiн, трифтазiн;
стимуляцiя серцевої дiяльностi (кордiамiн, ефедрiн) дихання-цитiтон за
показаннями.
Квалiфiкована медична допомога:
повна санiтарна обробка;
повторне введення амiностiгмiну або езерiну, при стiйких формах
психомоторного збудження – гексенал, тiопентал-натрiю;
анапрiлiн для зняття тахiкардiї;
введення великої кiлькостi рiдини;
симптоматичнi засоби за показаннями (при затримцi сечовипускання
прозерiн).
Література
Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под
ред. Н.В.Саватеева – Л.: ВМА им. С.М. Кирова, 1987. – С.114-127.
Отравляющие вещества / Под ред. В.Н. Александрова, В.И.Емельянова – М.:
Воениздат, 1990. – С. 178-186.
Инструкция по этапному лечению пораженных с боевой терапевтической
патологией. – М.: Воениздат, 1989. – 108 с.
Руководство по токсикологии отравляющих веществ / Под ред. А.И.Черкеса.-
К.: Здоров’я, 1964. – С.325-350.
Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та
студентів вищих медичних навчальних закладів – К.: УВМА, 2003. – 102 с.
Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За
ред. Ю.М.Скалецького, І.Р. Мисули – Тернопіль: Укрмедкнига. – 2003 р. –
362 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
