UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДоброчинність як вияв національної солідарності у роки другої світової війни (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4308
Скачало241
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Доброчинність як вияв національної солідарності у роки другої світової

війни

 

З прадавніх часів українська побутова традиція відзначалася різними

формами взаємодопомоги та співпраці. Одна з них “толока”, тобто

добровільна участь сусідів у будівельних та інших господарських роботах

в односельців, зберігається у деяких українських селах і донині. Такі

звичні колись і поодинокі тепер форми взаємної підтримки людей перейшли

у площину “масштабних акцій”, ініційованих різними фондами. Здебільшого

ці заходи орієнтовані на формування відповідного іміджу або політичного

реноме певних осіб і насправді камуфлюють рекламн у кампанію. Чистий дух

співчуття і взаємовиручки, що становить основу благодійності, з масового

явища перетворився на індивідуальне, причому притаманне представникам

незаможних верств населення. Цей факт лише на перший погляд здається

парадоксальним, адже у сучасних розвинених країнах саме заможні

категорії суспільства є основними учасниками доброчинного руху.

 

Радянська доба, позначена “зрівнялівкою” та більшовицькою матрицею, з

якої ліпилися всі форми соціальної солідарності, період “первісного

накопичення капіталу”, який триває дотепер, з його відразливою дволикою

фізіономією всепоглинаючого молоха й доброзичливого, щедрого джентльмена

водночас, вихолостили в українському суспільстві цей іманентний йому

елемент громадського співжиття. Та у вітчизняній історії було чимало

прикладів того, як в екстремальних, найбільш несприятливих умовах, люди,

які не мали особливих статків, ділилися останнім шматком хліба з

нужденними.

 

Принципова важливість цього питання вбачається у тому, що не лише деякі

зарубіжні й вітчизняні науковці обстоюють тезу про відсутність в

українців здатності до самоорганізації, узгоджених дій індивідів у ім’я

спільної мети, а, отже, спроможності самостійно збудувати власну

державу.

 

Насправді українці володіли цими якостями так само, як і всі інші народи

Центральної, Південної та Східної Європи, хоча спосіб їх реалізації

залежав від специфічних рис історичного розвитку України, позначеного

тривалими періодами бездержавності та зовнішньої експансії. Спробуємо

спроектувати візію на це питання через призму доброчинства у період

Другої світової війни.

 

Маючи статус національної меншини, населення західноукраїнського регіону

постійно відчувало соціально-економічний, етно-конфесійний тиск і в

умовах конкуренції змушене було вживати контрзаходів, які набували форм

кооперації та консолідації на національній основі. У міжвоєнний період

цей рух проходив під гаслом: “Свій до свого, кожен по своє”. Традиційно

побожні мешканці краю органічно сприймали необхідність допомагати один

одному у скрутний час, оскільки це логічно випливало з християнських

постулатів.

 

Ще Іоанн Хреститель на питання перших християн, що їм робити,

відповідав: “У кого дві одежі, той віддай не імущому, і в кого є їжа,

роби те саме” [Лука; 3. 4,11]. А відомий російський мислитель С.Л.Франк

писав, що “чим більш конкретна моральна діяльність людини, чим більше

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ