Реферат на тему:
Прилюдний виступ – основний вид усного ділового мовлення
1. Поняття прилюдного виступу, його жанри
Виступ – прилюдне виголошування доповіді, промови, заяви, інформації та
ін. [111, І, 504].
За змістом, призначенням, способом проголошення та обставинами
спілкування прилюдні виступи поділяються на жанри. Найбільш поширеними з
них є повідомлення, доповідь, промова, лекція, бесіда, дискусія.
Повідомлення – спосіб спілкування, призначений для передавання
інформації. З його допомогою передаються певні відомості від однієї
людини до іншої під час безпосереднього спілкування і через різні засоби
комунікації.
Доповідь – прилюдний виступ на певну тему або усне чи письмове офіційне
повідомлення про що-небудь керівникові. У діловій доповіді розглядаються
питання з життя і діяльності колективу й обов’язково подаються висновки
та пропозиції.
Промова – виступ з якого-небудь приводу для висвітлення певної
інформації, впливу на розум, почуття і волю слухачів. Промови поділяють
на ділові, мітингові, ювілейні та інші. Ділова промова відзначається
стриманістю у проявах емоцій, орієнтацією на логічний, а не емоційний
вплив, аргументованістю.
Лекція – усний виклад навчального предмета викладачем у вищому або
середньому спеціальному навчальному закладі. Лекції є формою пропаганди
наукових знань. За змістом вони дуже різноманітні. У лекціях
висвітлюються розв’язані або нерозв’язані проблеми, до того ж найбільш
загальні.
Бесіда – повідомлення на яку-небудь тему з наступним обміном думками.
Вона охоплює кілька питань і проводиться з невеликою кількістю
учасників. Ініціатор розмови викладає основні положення теми, розвиває
її і поступово залучає до бесіди слухачів, спочатку сам відповідаючи на
питання.
Дискусія – широке прилюдне обговорення будь-якого спірного питання.
Метою її є з’ясування й порівняння різних точок зору, знаходження
правильного вирішення суперечливого питання, досягнення консенсусу між
учасниками виступу стосовно проблеми, що обговорюється.
2. Підготовка до прилюдного виступу
При підготовці до виступу обирають тему, шукають необхідний матеріал.
Матеріал збирають поступово, систематично, послідовно, цілеспрямовано.
Під час збирання матеріалу слід робити виписки на картках або окремих
аркушах паперу. Виписки (картки, вирізки, копії тощо) треба
документувати (автор, назва твору, рік, місце видання, назва
видавництва, кількість сторінок чи окремі номери сторінок) і розміщувати
за тематикою.
Зібраний матеріал систематизують, потім складають план виступу, пишуть
текст або використовують іншу форму підготовки до виступу і вправляються
у його виголошуванні.
Робочим інструментом промовця може бути простий план, складний план,
виписки, тези, конспект або реферат.
Простий план – це короткий перелік основних питань, які розкривають
зміст теми. Складний план – розгорнутий перелік усіх питань, які
стосуються теми, з деталізацією і висновками. Виписки – це відтворення
своїми або чужими словами найбільш важливих положень теми. Дослівні
виписки – цитати – містять найсуттєвіші думки, характерні фрази,
конкретні статистичні дані і супроводжуються вказівкою прізвища й
ініціалів їх автора, назви, року видання та сторінки цитованої праці.
Тези – коротке формулювання найважливіших положень, які ще мають бути
розкриті та обґрунтовані; в них немає фактів, ілюстрацій, полеміки.
Конспект – послідовний виклад змісту теми; він містить усі форми запису
– план, тези, виписки. Реферат – узагальнююча самостійна робота з
викладом основного змісту теми, стану розробки досліджуваної проблеми з
елементами наукового аналізу, із систематизацію нових даних та
авторськими висновками, а також з оглядом літератури.
3. Виголошування прилюдних виступів
Тему можна виголошувати двома способами – дедуктивним та індуктивним.
Дедуктивний спосіб – це виклад матеріалу від загального до часткового.
Він використовується при обговоренні складної теми. У такому разі
промовець знайомить слухачів з основною думкою, ідеєю чи формулює
основну тезу, а потім їх розвиває, аргументує, уточнює. Індуктивний
спосіб – виклад матеріалу від часткового до загального. Використовується
тоді, коли слухачам тема не знайома взагалі або коли вона складна,
багатопланова, обсяг матеріалу великий, аудиторія неоднорідна і
непідготовлена. У цьому випадку слід поділити матеріал на частини й
викладати його від простого до складнішого, поступово підводячи слухачів
до засвоєння основної думки.
У процесі виголошування прилюдних виступів можуть використовуватися такі
способи впливу на слухачів: переконання, навіювання, наслідування,
аргументи, цитати. Переконання – це вплив на аудиторію за допомогою
чітко, лаконічно, ненав’язливо визначених основних положень, висвітлення
найважливіших ознак пояснюваного, а не випадкових. Навіювання – це
психологічний вплив однієї людини на іншу або на групу людей, що
передбачає некритичне сприймання висловлених думок. Наслідування –
особлива форма поведінки людини, що полягає у відтворенні нею дій інших
осіб. Аргумент – обґрунтування істинності певної думки за допомогою
інших думок, достовірність яких доведена практикою. Цитата – це
відтворення чиєїсь думки без зміни форми та змісту з покликанням на
джерело.
?
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
