UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПрикордонна торгівля між Річчю Посполитою і Московською державою (1618-1648 рр.) (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4167
Скачало257
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Прикордонна торгівля між Річчю Посполитою і Московською державою

(1618-1648 рр.)

 

Митні пункти на Чернігово-Сіверщині та київському Задніпров’ї були

створені лише після впровадження у 1643 р. нового податку – індукти, яка

накладалася на імпортовані товари[1]. Це сеймове рішення далося

непросто, зважаючи на спротив з боку шляхти. Принагідно слід зазначити,

що на місцях збір цього податку бойкотувався як приватними особами, так

і опосередковано представниками королівської адміністрації. Заснування

митних комір та прикомірків мало на меті покінчити з бойкотом і, як

наслідок, збільшити надходження до Коронного скарбу. На території

Чернігівського воєводства митні пункти відкривалися у Чернігові,

Новгороді-Сіверському, Ніжині, Батурині, Конотопі, Ромнах. Скарбовий

писар Станіслав Ушинський протягом 7 – 30 квітня 1644 р. відкрив митні

пункти у Ромнах, Конотопі, Ніжині й Батурині. Суколектор (помічник

збирача податків) Василь Комонецький 25 квітня того ж року відкрив митну

комору в Чернігові. 29 квітня та 1 травня він заснував митні комори у

Лоєві та Любечі, що адміністративно належали до Київського

воєводства[2]. Приблизно в той само час митні пункти були встановлені в

населених пунктах київського Задніпров’я – Острі, Красному і Гадячі[3].

 

Реконструкція штатного складу й юрисдикційної належності створених

митних пунктів з огляду на брак уведених до наукового обігу джерел має

поки що гіпотетичний характер. Комори, створені на території

Чернігово-Сіверщини, Стародубського повіту Смоленського воєводства і

Любецького та Остерського староств Київського воєводства увійшли,

правдоподібно, до Сіверського митного округу. Митні комори й прикомірки

Задніпров’я були приєднані до Українського митного округу, який включав

Київщину, Поділля, Волинь та, ймовірно, Підляшшя. Кожен округ очолювався

адміністратором мит, який призначався королем і отримував в держання

комори й прикомірки округу. Оскільки такі посади отримували особи, які,

як правило, вже виконували функціональні обов’язки в Коронному скарбі,

то особисто очолювати роботу митних округів вони не могли. Заступником

адміністратора на місці був суколектор (доглядач комір і прикомірків).

Кожна комора очолювалася також суколектором, при якому знаходився

невеликий штат службовців, що складався з писаря і декількох збирачів

мит (коморників).

 

Відомо, що суколектором комір і прикомірків Сіверського митного округу

(суколектором) у 1644 р. був Василь Комонецький, а в середині 1645 –

середині 1646 р. був Ян Задзикевич. Тоді ж комору в

Новгороді-Сіверському очолював Ян Савицький. Обидва безуспішно

домагалися сплати приїжджими купцями з Великого князівства Литовського

та Московської держави індукти. Купці, як було встановлено,

користувалися підтримкою новгород-сіверського старости Яна

Пісочинського, що здатний був вдатися навіть до насильства щодо митників

з метою виконання своїх гарантій перед купцями. Староста через свого

слугу Андрія Пліховського називав індукту “ново видуманою шарпаниною” і

обіцяв кожного, хто намагатиметься її зібрати у його маєтностях, “киями

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ