UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПозиція сеймикуючої шляхти Волинського воєводства до проблем релігій у Речі Посполитій другої половини XVII століття (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2057
Скачало255
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Позиція сеймикуючої шляхти Волинського воєводства до проблем релігій у

Речі Посполитій другої половини XVII століття

 

У парламентаристській практиці Речі Посполитої, рішення, що стосувалися

суспільно-політичного життя в цілому, у тому числі й релігійної

ситуації, ухвалювалися на сеймах, однак, у першу чергу будь-які

пропозиції апробовувались у воєводських органах місцевого управління –

шляхетських сеймиках [12].

 

У Польсько-Литовській державі, починаючи із середини XVII ст., релігійне

питання було досить актуальним і “національна приналежність” часто

сприймалась крізь призму віросповідання. У цей час на Волині

співіснували християни, які поділялися на православних, католиків,

уніатів і протестантів (аріани, антитринітарії, соцініани). По-друге,

тут була велика кількість єврейського населення, що сповідувало іудаїзм.

На окремих територіях Волині ще з XVI ст. заселились також татари, як

правило, представники ісламу. Із середини 60-х рр. XVII ст. конфесійна

приналежність була важливим критерієм в офіційній політиці Речі

Посполитої щодо стягнення податків, накладення мит і різних оплат,

надання і витребування приміщень, а також надання пільг і звільнення

маєтків від різних повинностей.

 

Історіографією фрагментарно досліджувалася запропонована тематика, тому

метою даної розвідки є проаналізувати відомі архівні і опубліковані

матеріали, праці вітчизняних і польських науковців та показати позицію

волинських сеймикуючих до проблем релігії і віровизнання протягом

1648–1696 рр.

 

Після смерті Владислава IV Вази у травні 1648 р. питання мирного

співіснування уніатів і православних (dyzunitow) набуло загострення. На

коронаційному сеймі Яна Казимира волинським воєводою Адамом Олександром

Сангушком королю було запропоновано вирішити непорозуміння і закріпити

рішення у “Pacta Conventa” [19, 196]. Але питання залишилось

нерозв’язаним [18, 120]. На політичну арену вийшло козацтво на чолі із

Богданом Хмельницьким, і однією із його претензій до Речі Посполитої

стало питання статусу православної віри. Гетьман, щоб заручитися

підтримкою з боку шляхетських осередків, висилає посольства і

обмінюється листами із шляхтою східних воєводств Речі Посполитої, у тому

числі і Волинського, оскільки тут православ’я відігравало значну роль

[16, 115]. Так, перед грудневим сеймом 1650 р. гетьман звернувся із

листом, у якому пропонував волинянам підтримати православне віровизнання

[6; 10, 196; 12, 246]. Виходячи із інструкції на цей сейм, волинська

шляхта не відгукнулась на пропозиції козацтва. Натомість, у інструкції

на надзвичайний сейм 1652 р. волиняни вмістили декілька вимог, якими

вони, за посередництвом сеймика, намагалися захистити права православних

та підтвердити права Православної Церкви і віри. Вони просили короля про

захист овруцької архімандрії, львівського владицтва і тороканських

маєтностей, що входили до Жидичинської архімандрії, і, крім того,

вимагали повернення усіх церков і святинь у Любліні [7, 396-398].

 

Вимоги поступок у визнанні православної релігії були задекларовані і в

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ