UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобливості психологічної новели Проспера Меріме та Василя Стефаника: спроба типологічного анaлізу (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5704
Скачало322
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Особливості психологічної новели Проспера Меріме та Василя Стефаника:

спроба типологічного анaлізу

 

Бурхливі зміни, пов’язані з еволюцією в суспільному житті, призвели в

кінці ХІХ ст. до зміни ієрархії жанрів. Якщо раніше визнані письменники

(у французькій літературі – В.Гюго, Ф.Стендаль, О.Бальзак, Е.Золя; в

українській – І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний та ін.) писали великі

романи, що вважалися «найвищим» жанром, то тепер романи створюються

другорядними авторами, а талановита молодь звертається до малих епічних

жанрів, котрі виявилися більш адекватними ритмові часу та їх власним

творчим уподобанням. «новела, – писав І.Франко, – найбільш універсальний

і свобідний рід літератури… В новелі найлегше авторові виявити

найрізніші сторони свого таланту, блиснути іронією, зворушити нас

впливом сконцентрованого чуття, очарувати майстерною формою» [7; 524].

 

Проте кожна національна література має свої специфічні проблеми жанрової

типології, для розв’язання яких враховуються національні та історичні

традиції та досвід літератури інших народів. Однією із закономірностей

розвитку літератури різних народів є процес трансформації фольклорних

жанрів у прозові форми красного письменства. «Олітературнене фольклорне

оповідання, – як слушно зауважує І.Денисюк, – базується переважно на

подійності, фабульній цікавості» [1; 24]. Фольклорними джерелами малої

прози виступають казки, з їх фантастичними елементами і моралізаторською

тенденцією, анекдоти фацеції, з їх гумористичним, іронічним та

сатиричним підтекстом, народні пісні та балади з високо ідейним та

героїчним пафосом. Спільною ознакою творів з новелістичною тенденцією є

зображення однієї події з несподіваною кінцівкою, сконденсованою та

яскравою дією. Новелістичний хист І.Франко визначив як здатність

побачити «весь світ в краплі води». «Новела, – писав К.Паустовський, це

коротке оповідання… Її можна порівняти з написом на камені чи перстені.

Такі написи робились у середні віки – на дуже маленькій площині треба

було помістити значний зміст» [6; 3].

 

Історичний ретроспективний погляд на розвиток новели виявляє цілу низку

її жанрових модифікацій. Рух західноєвропейської новели від фольклору до

літератури проходив через проміжні етапи, які виявилися у народних

оповіданнях типу фабльо – найменший прозовий твір середньовічної

Франції, та шванків – жанр німецької середньовічної літератури,

переважно сатиричне оповідання, подеколи у віршованому вигляді. Щодо

джерел української новели, то вона минула проміжні етапи, властиві

західноєвропейській літературі і виростала безпосередньо х усної

народної творчості. Деякою мірою це пояснюється тим, що українська мала

проза зародилась значно пізніше ніж західноєвропейська і навіть

російська, а тому можна припустити, що тут не обійшлося без запозичення

і творчої трансформації досвіду літератур інших народів. Детально

проаналізувавши історичний розвиток новели на основі її характерних

властивостей, В.Фащенко доходить висновку, що будь-який жанр, зокрема й

новелістичний, «треба мислити не як мертву застиглу суму формальних

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ