UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФункціонування іронії у художньому тексті (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4936
Скачало439
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Функціонування іронії у художньому тексті

 

Іронія як явище багатогранне завжди викликала інтерес у дослідників.

Вивчення іронії дає змогу виділити і зрозуміти суперечливі проблеми

тієї чи іншої культурно-історичної епохи, оскільки іронія завжди була і

буде невід’ємною частиною людського існування. Іронічне ставлення до

себе і до оточуючого світу, особливо у ХХ столітті, стало чи не єдиним

можливим засобом, здатним привідкрити завісу безглуздості та

завуальованості, яка нависла над людським світосприйняттям.

 

Унікальність іронії полягає в тому, що вона, хоча і відноситься до

категорії комічного, на відміну від гумору та сатири володіє своєрідною

подвійністю, яка базується на поєднанні комічного з трагічним. О. І.

Києнко твердить, що «в сучасному мистецтві відбувається складний процес

взаємодії трагічного і комічного. Висміюючи, пародіюючи трагічне,

комічне знімає його з котурнів або взагалі руйнує, але при цьому комічне

набуває й певних якостей трагічного. Враховуючи досвід розвитку сучасної

культури, можна говорити не просто про поєднання (механічне чи

органічне) трагічного з комічним, а про такий синтез, який досягається в

результаті руйнування традиційних естетичних структур»[1:6]. Для того,

щоб краще усвідомити природу іронічної подвійності, варто звернути увагу

на те чим саме іронія відрізняється від гумору та сатири. Гумор не

заперечує об’єкта висміювання, він відображає смішне в життєвих явищах і

людських характерах. Для сатири характерне цілковите заперечення й

різке осміяння зображуваного, яке поєднується з осудом та насмішкою

[2:176]. Іронія ж балансує на межі, вона змушує сміятися крізь сльози,

поєднуючи у собі комічність зображуваного з трагічністю існуючого. В

іронії смішне ховається під маскою серйозності, а в гуморі серйозне під

маскою смішного, але ця маска в іронії не передбачає знущання та прямого

викриття зображуваного, яке властиве сатирі, вона тільки натякає,

залишаючи за читачем право робити висновки. Розглядаючи іронію як

естетичну категорію чи емоційно-ідейно оцінку певної ситуації, можна

простежити її своєрідну історію та оцінити її видозміни на різних етапах

літературного процесу. Антична іронія носила так званий «сократівський

характер», який полягав у запереченні і реальної, об’єктивної істини, і

суб’єктивного уявлення про неї. Такий принцип яскраво ілюструється у

знаменитому вислові Сократа «Я знаю, що я нічого не знаю». Романтична

іронія ставить на противагу об’єктивності так званий поетичний ідеал,

художній вимисел, котрий ігнорує реальні зв’язки та явища, представлені

у зовнішньому світі. Іронія реалізму часто зливалась з сатирою і

перетворювалась на сарказм, котрий ставав засобом викриття певних

позицій життєвого устрою. Іронія екзистенціалізму полягає у запереченні

будь-якої істини, крім тієї, що базується на суб’єктивному знанні про

світ. ХХ століття загалом наповнило іронію новим змістом, додало її

ефекту відчуженості, тобто сприйняття іронії відбувається немов зі

сторони, людина отримала можливість поглянути на світ з різних сторін,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ