UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблема самототожності в драматургії Лесі Українки (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2573
Скачало268
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Проблема самототожності в драматургії Лесі Українки

 

Драма Лесі Українки “Камінний господар” — визначний твір української

літератури початку ХХ століття. Працюючи над ним, письменниця доклала

максимум зусиль, щоб зробити його стиль “лаконічним, як написи на

базальті, увільнити його від ліричної млявості та розволіклості /…/,

уняти сюжет в короткі енергічні риси, дати йому щось камінного” [1, 12,

461].

 

“Камінний господар” сприймається як філософський твір, у якому порушено

низку важливих проблем, як-от: жертва і викуп, вірність і зрада, любов і

влада тощо. Та чи не найголовніше в драмі — питання самототожності. До

речі, ця проблема є органічною для всієї драматургічної творчості Лесі

Українки. Так, у драмі-феєрії “Лісова пісня” Мавка скрушно зауважує

Лукашеві:

 

Ні, любий, я тобі не дорікаю,

 

а тільки — смутно, що не можеш ти

 

своїм життям до себе дорівнятись. [1, 5, 250]

 

Згодом, внаслідок зради коханій, а відтак і самому собі, Лукаш втрачає

самототожність і перетворюється у вовкулаку. За зраду самої себе картає

Мавку Лісовик:

 

До кого ти подібна? До служебки,

 

зарібниці, що працею гіркою

 

окрайчик щастя хтіла заробити —

 

і не змогла… [1, 5, 265]

 

Ця ж сама проблема порушується і в драматичній поемі “У пущі”. Скульптор

Річард Айрон не може знайти спільної мови із пуританською громадою в

Масачузеті, зокрема з її духовним провідником — проповідником

Годвінсоном. Митцеві не раз доводиться вступати в гостру полеміку з

рідними та близькими йому людьми. Гордий, впевнений у тому, що його сила

“на самоті” нічим не поступається Годвінсоновій силі в громаді, Річард

кидає виклик пуританам, чим, по суті, провокує погром ними своїх

мистецьких творів. Залишивши Масачузет і звільнившись від фанатично

настроєної юрби, скульптор, здавалося б, зможе повністю

самореалізуватися. Проте негативна свобода від впливу від ворожого

середовища не переростає в позитивну свободу дій (Е.Фромм). Митець

переживає в Род–Айленді творчий занепад; “Чи не краще було тоді, як руки

фанатичні мої утвори в порох розбивали? Бо се ж таки було якимсь

признанням, що хист мій справді може мати силу…” [1, 5, 97] Таким чином,

зі звільненням від ненастанної боротьби, повсякчасного обстоювання

моральної валідності свого життєвого вибору, митець втрачає і

самототожність.

 

На противагу Річардові співець Антей (драматична поема “Оргія”)

залишається вірним самому собі до кінця. Він не йде на поклін до

милостивих переможців за славою і визнанням, воліючи бути в своїй “хаті

укритим скарбом, але дорогим” [1, 6, 182], ніж нести хист, який би мав

належати рідному краєві, на п’єдестали чужинців, “у римський дім

розпусти” [1, 6, 186]. Гідною поведінкою Антей дає співвітчизникам

приклад для наслідування. І такі знаходяться (Евфрозіна, Аполлодор).

Коли ж дружина співця Неріса кинула тінь ганьби на цілу націю, Антей

актом суїциду стверджує як моральну правоту свого життєвого вибору, який

полягав у вірному служінні рідному краєві, так і власну

самоідентичність, що опинилася під загрозою брутального потоптання.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ