UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТрагедія Якова Мамонтова “Коли народ визволяється”: проблематика, літературний контекст (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2457
Скачало217
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Трагедія Якова Мамонтова “Коли народ визволяється”: проблематика,

літературний контекст

 

Найвизначніший внесок у становлення й еволюцію української філософської

драми зробила, безумовно, Леся Українка. Її драматичні твори (як-от:

“Одержима”, “Кассандра”, “Руфін і Прісцілла”, “У пущі”, “Бояриня”,

“Лісова пісня”, “Оргія” тощо) порушували складні соціально- й

морально-філософські проблеми, активно розробляли питання націософського

й натурфілософського плану.

 

Видатна роль у розвитку нового українського театру й драматургії

належить і Володимирові Винниченку, у творчості якого знайшло свій

яскравий вияв філософське осягнення сенсу людського буття. У п’єсах

митця досить часто за зовнішньою історією життєвого моменту чи випадку

криються роздуми над глибинними, внутрішніми механізмами певних явищ,

окремих людських характерів. Власне, його драматургія є своєрідним

філософуванням, що принципово відрізняється від традиційної логіки з її

двома діаметрально протилежними твердженнями, його драматичні твори,

тяжіючи до доксологіки, допускають “одночасну істинність багатьох думок”

[1; 46].

 

На якісно новий рівень підносили український театр, вириваючи його з

рамок етнографічного побутовізму, вводячи в коло європейських тем та

проблем, і такі драматурги, як С.Черкасенко, О.Олесь, І.Кочерга та інші.

Примітне місце в цьому процесі займає і Яків Мамонтов (3.11.1888 –

31.01.1940).

 

Ще навчаючись у Дергачівському сільськогосподарському училищі поблизу

Харкова, хлопець захопився сценічним мистецтвом. Юнацьке захоплення

переросло в любов на все життя. Драматургічна творчість Я.Мамонтова

зазнала відчутного впливу європейського та українського модерну, зокрема

Г.Ібсена, М.Метерлінка, М.Вороного, О.Олеся, В.Винниченка тощо.

 

У творчості письменника можна умовно виділити три етапи:

 

– п’єси, створені до 1920 року, значною мірою “витримані в дусі

ібсенівського психологізму” [2; 9], як зазначає Ю.Костюк, наслідувальні.

Однак, попри ці недоліки, звернення до міфу, казки давало авторові

можливість порушувати хай і не нові, та все ж цікаві філософські

проблеми соціального й морального плану. Дійсність і мрія, творче

покликання і родинний обов’язок, вірність і зрада, свобода і рабство –

ось далеко не повний перелік тих питань, які хвилюють драматурга;

 

– другий етап охоплює 1920-1925 роки. Автор рухається по тій “висхідній”

лінії, яка, за словами Ю.Костюка, згодом “твердо й безповоротно привела

його на платформу Радянської влади” [3; 30]. Твори цього (перехідного!)

етапу чи не найцікавіші. Вони засвідчують гострий конфлікт зрослої

майстерності автора з підпорядкуванням тоталітарній психології системи.

Нелегка боротьба естетичного начала із соціальною заанґажованістю

зрештою закінчиться перемогою останньої. В 20-х роках письменника, як

слушно зазначав Ю.Костюк, “хвилює проблема особи і революції” [2; 16],

що й не дивно: після більшовицького перевороту 1917 року так гарно

заповідалося на рівність братерство, свободу, і в що не міг та й не смів

не вірити автор;

 

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ