UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРоль внутрішніх текстів у драмі “Не Медея” Ю.Тарнавського (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2532
Скачало197
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Роль внутрішніх текстів у драмі “Не Медея” Ю.Тарнавського

 

У сучасному літературознавстві дослідження поняття тексту усе частіше

спирається на концепції коду, повідомлення, знаку. У своїй праці “Текст

у тексті” Ю.Лотман подав наступне визначення терміну: “Текст – це

механізм, утворений як система різних семіотичних просторів, у

континуумі яких циркулює деяке вихідне повідомлення.” [5, 432] Науковець

розглядає текст не як іманентну структуру, що містить у собі закладений

автором зміст, а як “генератор” нового смислу. Аби текст працював,

необхідно ввести зовнішній текст, який трансформується і утворює нове

повідомлення. Виникає явище “тексту у тексті”, тобто “особлива риторична

побудова, у якій відмінність у закодованості різних частин тексту стає

виявленим чинником авторської побудови і читацького сприйняття тексту.”

[5, 436] На межі інтерпретування двох текстів породжується смисл твору.

 

Відомий семіотик відмічає існування між мовою і текстами проміжної

“ланки-тексту-коду”. Цей ключовий текст може бути усвідомленим і

слугувати ідеальним зразком ( “Енеїда” Вергілія) або ж залишитись

неусвідомленим та існувати у вигляді варіантів у різних творах (міфи).

Між цими текстами виникає “дзеркальність, однак те, що здається реальним

об’єктом, виступає тільки як спотворене відображення того, що нам

здавалось відображенням.” [5, 439] Відбувається постійна гра реального

та фікції, тобто текст удає реальність і водночас він є витвором уяви

автора. Прочитання більшості сучасних творів та інтерпретування тих

значень, які закладені у текстах, неможливе без урахування явища

“текстів у тексті”. Зокрема, йдеться про твір Ю. Тарнавського “Не

Медея”.

 

 

Метою даної статі є дослідити, застосовуючи метод міфологічної критики,

трансформацію античного міфу про Медею та трагедії Еврипіда в драмі

Ю.Тарнавського “Не Медея”. Поставлено відповідні завдання: виявити

відмінні і схожі риси в образах античної і постмодерної героїнь,

дослідити композиційну роль текстів у тексті.

 

Слід зазначити, що драма перебуває в центрі уваги літературознавців.

Н.Зборовська аналізувала жіночий образ “Не Медеї” через призму

феміністичної критики і вивела такі риси як жорстокість, підлість,

злочинність, смертоносність головної героїні. Дослідниця вважає, що

основним мотивом драми є “старогрецька метафорика жінки як

зрадниці-вбивці-повії (комплекс Клітемнестри-Медеї).” [4, 122].

Т.Гундорова розглядала драму як текст-конструкцію, в якому представлено

“андрогінне тіло чоловіко-жінки”. [2, 20] На думку літературознавця, це

представлення накладається на “дзеркальне повторення-відображення

універсальної драми Чоловіка і Жінки в “Мульті Медеї” (тексті в

тексті).” [2, 20] Л. Зелінська відшукувала античні алюзії в розвитку

теми вбивства любові у “Не Медеї”. Дослідниця зазначає, що “Деградація

людини (за шкалою чеснот, яку автор бере з античності) і болісно

трагічне співпереживання в процесі її очищення та смерті, а не жорстокий

моральний осуд, - ось головний концепт Ю.Тарнавського, вміщений у

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ