UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКощей Трипетович: слов’янський слід (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15744
Скачало502
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ивості “колоністів” дозволили їм створити

“креольську культуру” (в даному випадку — праслов'янську) — зародок

наступної культурно-цивілізаційної трансформації Центральної та Східної

Європи. Цікаво, що з цим феноменом етноутворення можна співставити й

засвідчений істориком Тацітом характерний процес: "… Були приписані до

Таренту і Антію (в Південній Італії, в 60 р. н.е, - О.Г.) ветерани

(римських легіонів, - О.Г.), але вони не допомогли безлюддю цих місць,

бо більша частина їх розбрелася по провінціях, в котрих вони закінчили

строк своєї служби; (до того ж) не звиклі ні вступати у подружні

стосунки, ні виховувати дітей, вони залишали свої будинки сирими, без

нащадків. Справа в тому, що тепер не виводилися, як раніше, в колонії

цілі легіони з трибунами, центуріонами і солдатами, до того ж кожен з

останніх перебував у своїй маніпулі, так що у згоді та любові утворювали

общину, а це були люди, не знайомі один з одним, з різних маніпул. Без

керівника, без взаємної прив’язанності, котрі раптово збиралися в одне

ціле, як би з іншого роду людей і становили збіговисько, ніж колонію"

(Annales XIV 27).

 

У расово–антропологічному вимірі носії цієї “креольської культури”

належали до альпійського типу, що й населення Австрії, Швейцарії та

частково Північної Італії. Йому морфологічно тотожна

дніпровсько–карпатська група слов'янської популяції, що дало можливість

вважати останню північно–східним варіантом цієї раси.

 

Як на нашу думку, найбільш рухомі прошарки пасіонаріїв під іменами

белгів та свевів виходили із середовища придунайської “материзни” —

італо-венето-ілліро-праслов'янської спільності (архіпелагу “креольських

островів”). Свевів Цезар називав “новим полчищем” (nova manus Sueborum)

(Caes. BG , І, 37). Вони виступили до Рейну (Rhenus) і навіть перейшли

на його правий, галльський берег. Тут частина свевів стала відома як

“белги”, у кельтському походженні яких сумнівався вже сам Цезар (Caes.

BG , ІІ, 4) і який під час війни з ними про існування свевів ще не

підозрював (а, отже, коли довідався про останніх, то назвав їх “новим

полчищем”, бо під “старим полчищем”, напевно, розумів саме белгів). Як

зазначає Ю. Колосовська, “… деякі особливості життя лугіїв змушують

припустити, що лугії, як і свеви, належали до одного і того ж народу, не

будучи ні кельтським, ні германським. Можливо, вони були народом

слов'янського походження. Якщо гарії, названі Тацітом, належали до

племені лугіїв (Germ. 43: 3-4) і якщо вони тотожні гарудам Цезаря, які

входили в ополчення царя Аріовіста (Caes. B.G. І, 51), то в цьому

вбачається прямий зв'язок народу лугіїв з народом свевів. Як і свеви,

лугії входили у культову спільноту, об'єднану шануванням землеробських

божеств … У лугіїв був гай, освячений древнім культом (antiquae

religionis lucus ostenditur – Tac. Germ. 43.3). Гай для здійснення

таїнств мали марси або марсіани – плем'я свевів. В цьому гаю знаходилося

святилище богині Танфани і за її культ відповідало усе плем'я (Tac. Ann.

І, 51). Мати–земля Нерта (епонім Норику і, можливо, жіночий еквівалент

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] 21 [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ