UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75883
останнє поновлення: 2016-12-30
за 7 днів додано 0

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКощей Трипетович: слов’янський слід (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось16314
Скачало519
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

одом свевів. Як і свеви,

лугії входили у культову спільноту, об'єднану шануванням землеробських

божеств … У лугіїв був гай, освячений древнім культом (antiquae

religionis lucus ostenditur – Tac. Germ. 43.3). Гай для здійснення

таїнств мали марси або марсіани – плем'я свевів. В цьому гаю знаходилося

святилище богині Танфани і за її культ відповідало усе плем'я (Tac. Ann.

І, 51). Мати–земля Нерта (епонім Норику і, можливо, жіночий еквівалент

скандинавсього бога Ньйорда з числа класу богів-ванів, батька Фрейра та

Фрейї, — О.Г.) шанувалася племенем свевів у священному гаю (Tac. Germ.

40.2)”. Цікавою в цьому випадку є приказка, засвідчена Географом

Баварським стосовно свевів: "Suevi non sunt nati, sed seminati" ("Свеви

не народжені, а посіяні").

 

Цезар характеризує германців на прикладі свевів (відмінних, як він

зазначає, від германців: Таціт пише, що ім'я “свеви” (suebia) є більш

вірним та древнім (verum et antiquum nomen), на відміну від недавнього

для історика з Риму терміну “Германія” (Germ 2.2-3). Свеви, як розповіли

Цезарю, — єдині з германців, котрі не бояться нікого, крім безсмертних

богів (Caes. BG ІV.7)) як войовничих та “рискаючих”, то саме так

визначають його наступники племена саме венетів (венедів)–праслов’ян.

Думається, що навіть ім'я “германці” стосувалося швидше спочатку свевів

за іменем їхнього родоначальника (приналежність до “культової” спільноти

— "свободи, яка розумілася як “жертва, принесена із сакральною метою” >

“свіжа (нова) кров, віддана богам” > “свіжа (нова) кров, влита в етнос

через шлюб та побратимство” > “о-своєний, свій” (*svoboda, де -d-a

суфікс у збірному значенні < і.-є. *sue-bh-o “свої, співплемінники”,

“рід”; пор.: дв.-прус. subs “сам, свій”, латин. suus “самому собі

приналежний”; нім. Schwab “шваб” < дв.-верх.-нім. sw?b? “вільний”<

і.-є. *suo- / *sue- “свій, рідний, лівий (пор. з лівим, північним

берегом Дунаю!)” ~ sau- “світити”) > “чистий”, “білий”, “справжній”;

сталося це, напевно, внаслідок входження до держави свевів–праслов’ян

ще й германців – маркоманів). Спогад про єдність зберегли балканські

слов'яни у ритульному персонажі “Герман” (Джерман), аналога румунського

(фракійсько–ілліро–венетського) Калояна. В українців йому відповідає

Коструб, а у росіян – Кострома. У замовляннях розповідається, що він

помер від засухи (жертва богові сонця?), а обрядово глиняну ляльку

Германа з чіткими фалічними атрибутами під час ритуалу жінки ховають на

піщаному березі ріки, щоб викликати дощ. Тут одразу ж хочеться згадати

германського верховного бога (і жертву самому собі) Одіна (гот. woTHs

“одержимий”, “істовий” ~ праслов. *vent-). Аналогічне проголошує, як

вище зазначалося, й вішнуїзм: "... Я вчу вас цьому, грунтуючись на

Ведах. Згідно з Ведами, Вішну є той, хто вбиває і той, кого вбивають. У

жертвопринесенні битви вбивати або бути вбитим однаково не має

значення... Я однаковою мірою шаную війну, жертвопринесення і поклоніння

Вішну”. І звідси напрошується висновок про те, що й праслов’янський

аналог — король В’ячеслав — мусів був бути такою ж, як Одін і Вішну,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] 22 [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ