UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКощей Трипетович: слов’янський слід (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15820
Скачало504
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

є жертвопринесення своїм амбіціям саме правителів вятицьких та

дотичних земель — Бориса, Гліба та Святослава).

 

К.Т. Вітчак запропонував реконструкцію імені саме для цієї

праслов’янської спільності, зафіксованого, за Г. Ловм’янським, лише на

периферіях Давньої Європи (у зв’язку з розселенням): *wenHtoi (< і.-є.

*bhrghntoi “великі, високі”) як спадок від більш давньої (реліктової)

індоєвропейської спільності, з чим погоджується А. Брюкнер: “Це єдина

первісна племінна назва (назва аріїв, можливо, стосується тільки

індійців та іранців)”. Тим більше, що О.М. Трубачов настоював на тому,

що слов'янську культуру слід розглядати як "архаїчний варіант

індоєвропейської культури".

 

Праслов’яни-“венети” просувалися у багаті та пожвавлені суспільним та

культурним життям області побережжя Північного моря, а звідти — на схід,

південь та захід. “…Процес цей характерний для всіх індоєвропейських

народів того часу, і виключати з нього представників праслов'ян, одного

з могутніх етнічних масивів Європи, нема підстав”. Саме тут, між

середньою течією Ельби і нижньою Одрою, частина "венетів" змінює

протослов’янське самоозначення "венети/венеди/в’ятичі/ветенічі"

(*wenHtoi < і.-є. *bhrghntoi “великі, високі”) на праслов’янське

"великі/вільци/велети" (*vel-), що зафіксували їх германські сусіди

(Oueltai, Wilzi, Wilti, Wiltios, Vulsi, Vuloini, Vilini, Wulzi,

Weletabi; Адам Бременський у ХІ ст. зауважував, що племена, які слов’яни

називають "вільями", німці називають "лютичами", Leuticii, в той час як

біограф Карла Великого Ейнхард говорив, що "вільці" — це німецька назва

слов’ян, які самі себе називають "велетами"; Географ Баварський

нараховує у "велунцан" 70 міст, що співставляють із засвідченою у

"Великопольській хроніці" XIV ст. назвою міста Воліна в усті Одри

Welunecz).

 

Лише зіткнувшись із Римом, як вважає С.В. Назін, праслов’яни

самоозначилися саме як "нероманізовані" (на відміну від кельтів та

даків-волохів),— "слов'яни" — "ті, що зрозуміло говорять", аналогічно до

"шкиптарет" — "ті, що зрозуміло говорять" (самоназва албанців),

"еускалдунак" — "ті, що зрозуміло говорять" (самоназва басків).

 

Зазнавши культурного романського впливу, праслов’яни повернулися на

землі предків в межиріччі Вісли та Одера (де сформували культуру

підкльошевих поховань, 400-100 рр. до н.е.), зазнали

світоглядно-господарського впливу кельтських племен (латенська і

тшинецька культури) і створили симбіоз із германськими племенами

(вандали, бургунди та племена союзу лугів — гарпії, гелізії, маннами та

наганарвали; пшеворська, оксивська і зарубинецька культури і пряшівська

на Середньому Подунав’ї та етулійська на Нижньому Подунав’ї, що походить

із пшеворської), відомий як венеди/венети писемних джерел. Надалі вони

зайняли й територію Прикарпаття, співіснуючи з носіями латенських

культур (серед яких — гірське плем’я котінів — спеціалістів по добуванню

заліза, які Тацітом визначаються не германцями, а такими, що говорять

галльською мовою, тобто використовують кельтську як посередника в

системі різноетнічної латенської культури) або витісняючи звідси

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] 23 [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ