UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКощей Трипетович: слов’янський слід (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15730
Скачало501
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

з)».

 

На нашу думку, даний індоєвропейський релікт наявний і в балтів. Від

Пасхи до дня св. Іоанна жінки та дівчата збираються групами і, взявшись

за руки, танцюють, повторюючи: “Lado, lado ir mano lado”. Начебто, як

зазначав хроніст М. Стрийковський (1582 р.), це вони роблять в пам’ять

про Ляду або Лядону, матір божественних близнюків Кастора і Поллукса

(пор. з мотивом балтських близнюків Відевдутом та Кріве—Крівайтісом).

Dzidzis Lado, мовляв, був богом язичників Прибалтики. У “Густинському

літописі” (1670 р.) Ладо вважається богом померлих, весіль, радощів та

успіху та ототожнюється з римськими богами Плутоном та Бахусом. Ладо в

жертву приносили півня і святкували від 25 травня до 25 червня, а жінки

язичників, взявшись за руки, співають: “Lado, lado, lado didis musu

dieve!”, тобто “великий наш бог Ладо!”. Князів, що поверталися з

перемогою, литовці зустрічають піснею “Lado, lado”.

 

Відповідно напрошуються паралелі литовському “ir mano lado” у східно- та

західнослов’янському Ладо і Лада та південнослов’янському Герман

(Джерман, Єремія), аналогу румунського Калояна та російських Костроми і

Коструба.

 

У піснях слов’ян Дунай — образ вільного дівочого життя: дівчина гуляє

біля Дунаю, прощається з ним, коли вона просватана і здійснює ритуальне

вмивання. Дунай за одно з дівчиною, коли вона не хоче вступати у шлюб;

перед шлюбом юнак здійснює обряд на Дунаю, “струже стрілки” і пускає їх

Дунаєм, щоб плили “до дівки”; Дунай у образі золоторогого оленя

допомагає на весіллі; переправа через Дунай–ріку — символічний образ

шлюбу; дівчину виловлюють з Дунаю (спасіння — шлюб), вона губить у ньому

перстень, хто дістане його, той стане її мужем; виловлювання вінка,

кинутого у Дунай, — смерть – весілля; юнак топиться у Дунаї — обручення

з річкою; у білоруській пісні внаслідок невдалого шлюбу молодець

кидається в Дунай: “розженюся, дунайчиком обернуся”; зваблена дівчина

шукає смерті у Дунаї; дитину (часто байстря) топлять у Дунаї тощо. В

генетичній легенді слов’ян, зафіксованій “Повістю временних літ”, Дунай

виступає головною водоймою їхньої прабатьківщини: "…съли суть Словени

по Дунаеви, кдъ есть ине Оугорьская земля и Болгарская".

 

Таємниця персонажа не може бути з’ясована без аналізу гідроніму “Дунай”

(дв.-верх.-нім. Tuonaha, Tuoneva, гот. D?nawi, кельт. D?nuvis, латин.

Danubis, сірійськ. D?nabis, литов. Dunayus , ст.-слов. ДОУNАВЪ, ДОУNАИ),

етимолігія якого досі вважаєься нез’ясованою (щоправда, Ю. Мосенкіс у

своєму квазі-науковому словнику трипільської прамови співставляє з груз.

dineba "течія", dnoba "танення", але, як слушно зауважує Св. Вербич, він

не з’ясовує, як міг відбутися фонетично перехід картв. "і" в дв.-іран.

"а"). Також позиція дослідників Ю. Драздова Я. Розвадовського та Д.

Мачинського є половинчатою, вважаючи гідронім власне неслов’янським, а

балто-германським (і навіть ширше — північноєвропейським): слов. Дунай /

сканд.Dun (Двіна / Duna) < і.-є. *dheu- “laufen, rinnen” (того ж

походження гідронім Західна Двіна (*Duna > *Duina > *Dvina; Я.

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ