UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75883
останнє поновлення: 2016-12-30
за 7 днів додано 0

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКощей Трипетович: слов’янський слід (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось16361
Скачало520
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

якими версіями, "сатемних

ієрогліфічних хеттів", на відміну від "кентумних клинописних хеттів") та

прототохарами, та, вірогідно, навіть були діалектно-етнічною групою

останніх (вже до середини ІІІ тис. до н.е. стосуються окремі ізоглоси,

що об'єднюють праслов'янський діалект індо-європейської мови з північно-

або східно анатолійським (хеттським), з одного боку, і балто-словянський

як групу діалектів з південно- або західно- анатолійським (лувійським),

з другого боку, і до останньої входив і пратохарський діалект). У свою

чергу хетто-лувійська індоєвропейська спільність в Анатолії зазнала

значного впливу від представників тубільного населення

(хаттів–протоабхазів), що належало до північнокавказької мовної сім'ї

(якщо хетти, палайці та тохари належали до групи мов centum, то енети та

лувійці — до групи мов satem). До хетто-лувійської спільності належали

й гостинні щодо енетів фракійці Балкан, що самі себе називали

“місіями”, musai. Відповідно греки знали їх як moisoi, а римляни —

moesi, або mysas gentes, від чого отримала своє ім'я пізніша римська

провінція Мізія (Moesia), згодом розділена на Верхню та Нижню.

Відповідно фракійці Анатолії називалися фрігійцям або брігами, а

самоназвою їх було mysi, mysoi. Колізії довкола етноніму місії на

Балканах та Анатолії присвячене спеціальне розмірковування Страбона

(VII, 3,2; 10). Назва "місії", з причин явища "архаїзації" етносів в

писемних джерелах, навіть починається стосуватися слов’ян. Зокрема,

"Житіє св. Климента" ХІІІ ст. говорить, що "... мизи європейські" будучи

вигнані Александром Македонським на північ вернулися і заняли усі

Балкани" (Цит. за:). Також Козьма Празький (ХІІІ ст.) інтерпретує

"мізів" як чеське плем’я "мужів", що в давнину мешкало у Дакії.

 

У передньоазіатській традиції місії відомі як "західні мушки", на

відміну від "східних мушків"-правірмен (грузини вірмен досі називають

"мекхи"), з якими спільно переселилися з Балкан в Анатолію в кінці

ХІІІ-початку ХІІ ст. до н.е. та розгромили, відповідно індоєвропейські

хеттські та лувійські царства та могутню державу Урарту. Саме асиміляція

урартів правірменами і спричинила досить оригінальну антропологічну

конфігурацію сучасних вірмен. У Біблійній традиції як мушки-фрігійці та

правірмени взагалі, так і федерація табальських племен фрігійців

Гордія-Куртіса відомі як народи мосх і тувал, а також як "бен-Тогарма",

що відповідає у середньовічній вірменській традиції "Дому Торгома".

Титул Гордія досить дивний — "відомий на Заході і на Сході цар", його

місто Атуна в історичній традиції саме відоме як "місто Гордія" —

західноанатолійський Гордіон, де знаходився знаменитий "гордієв вузол",

а сам він — син царя Атуни Аш-Хіту/Уш-Хіті та батько не менш знаменитого

Міти-Мідаса. Також Гордій — васал Ассірії і ассірійська традиція називає

його "Гурді з Кулуммана", і саме йому ассірійці віддали свого часу під

управління всі інші ліквідовані анатолійські царства — Шінухту, Куе,

Хілакку, Мелід та у васальну залежність — Біт-Буруташ і Тувана. Він

переселяє їх населення у своє царство і формує з них "єдину фрігійську

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] 31 [32] [33] [34] [35] [36] [37]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ