UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖерар Філіп і театральний Авіньйон (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13034
Скачало530
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ся я доводить, -

 

І от з одвагою вперед воно виходить**.

 

Голос його набирав міць, силу, і ось Родріго-Жерар, забувши про

приписану йому суворість, оживлюється і стає по-хлоп’ячому запальним:

 

П’ять сотень вийшло нас, а в порті це число,

 

Усе збільшаючись, в три тисячі зросло …**

 

Із всезростаючим запалом розповідає Родріго про свою військову хитрість,

про те, як дві третини війська поховав по кораблях, що стояли біля

берега, і про те, як близько підпустив маврів і заманив у пастку. Але

чим далі заходить він у своїй розповіді, тим міцніє в ньому радість все

виразніше усвідомлює він, який Родріго спритний і якими йолопами і

боягузами виявились маври:

 

Міцною рушили на нас вони стіною –

 

І не один боєць наклав тут головою,

 

І зчервонілися і річка, й суходіл,

 

І смерть буяла скрізь. О, скільки славних діл,

 

Високих подвигів заховано у млі тій,

 

Де воїн з воїном стиналися, неситі,

 

Де кожен сам собі єдиний свідок був,

 

А долі вироку ніхто ще не збагнув!..**

 

В Родріго-Жерарі знову прокидається вражений юнак, той самий, якого ми

бачили на початку спектаклю, – він схоплюється з місця і починає

реготати. Це сміх від надміру сил, від молодості, якій все до снаги:

 

Я бігав, я літав між нашими бійцями,

 

До зваги кличучи, вертаючи до тями,

 

Та поки ніч свого не доплила кінця –

 

Я й сам таємного не відав рішенця.

 

Лиш ранок нам приніс видиму перемогу,

 

Смертельну в ворогах посіявши тривогу, -

 

А тут до нас іще один загін прийшов,

 

І страх загмибелі їх смілість поборов.

 

Вони до кораблів – рубають там кодоли –

 

Безладно кидають страшне криваве поле

 

І – з диким розпачем у криках голосних –

 

Втікають, про царів не дбаючи своїх:

 

Так честь забулася в побої тім жахливім…**

 

І коли стихав останній вірш монологу Родріго-Жерара, у глядачів

одностайно виникало одне почуття: цей юнак, одягнений в суворі воїнські

доспіхи, – щасливе поєднання фізичних і моральних достоїнств, це той

самий ідеал, який вартий наслідування. Тому фінал спектаклю, коли за

волею арагонського короля розлучені закохані, нарешті, знаходять одне

одного, сприймався усіма як тріумф людської духовності, яка була по

заслузі винагороджена. Унікальність і неповторність Родріго-Жерара

полягала в тому, що цінність моральних заборон і імперативів, дуже

непростих і нескладних – підкорення обов’язку і віра в кохання, –

відстоювались ним в досконало достовірній, емоційній формі, максимально

наближеній до її майже житейського відповідника. Родріго-Жерар

демонстрував публіці досконалу модель юнака, цілком доречну і сприйняту

на щоденному фоні. Наставницький пафос образа Родріго і спектаклю Вілара

в цілому в жодному разі не був скомпрометований “театральщиною”,

затасканої умовністю прийомів, яка не дозволяє глядачеві сприймати героя

серйозно і заважає ототожнитись з ним. Родріго-Жерар був безумовно

прикладом, але “заземленість” ідеального образу ніби відміняла

примарність театральної ілюзії та наділяла її повноваженнями життєвої

достовірності. Тому моральне кредо Жерара Філіпа прозвучало в його

Родріго на повну силу і було заражаючим для французів п’ятдесятих років

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] 11 [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ