UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75836
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 13

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖерар Філіп і театральний Авіньйон (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12928
Скачало527
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

у силу і було заражаючим для французів п’ятдесятих років

XX ст. і кожного разу перетворювалось на напучування глядачеві, де б він

не зустрічався з корнелівським героєм – в Авіньйоні і Бордо, Каркассонні

і Греноблі, Дижоні і Реймсі, Тулоні та Пуатьє.

 

Моральний сенс образа Родріго захоплено підкреслив самий Вілар в листі

до художника “Сіда” Леона Гішіа, який не бачив прем’єру 15 липня 1951

року: “Ти просто можеш повіситися, старий. Яку ми одержали перемогу, а

ти її втратив. Жерар грає засліплююче... Він створив такого Родріго, що

на мене напали дрижаки. Він показав себе справжньою людиною, таким, яких

люблять, якими ти і я намагаємося бути всіма силами”.

 

Героя такої моральної цілісності Жерар більше не створив. І ось чому:

про потрібність моральних критеріїв він заявив гучно і підбадьорливо в

ту пору, коли у масовій свідомості вони різко падали в ціні, заявив без

найменшої тіні іронії, саркастичного присмаку чи сумніву, які виникнуть

пізніше, скептичним флером обволікуючи кожну нову роботу Жерара. Родріго

був довершеним у своїй завершеності вираженням акторської і людської

теми Жерара, і її новий поворот позначиться на “Принці Гомбурзькому”,

показаному слідом за “Сідом” на Авіньйонському фестивалі 1951 року.

Обидва спектаклі і репетирувалися у парі – ранком у роботі був Корнель,

увечері – Клейст.

 

Авіньйон – це насамперед театр для молодих, які, як паломники,

поспішають до цієї Мекки гуманізму. Їдуть велосипедами, поїздами,

машинами, найчастіше автостопом, йдуть пішки. На час фестивалю Авіньйон

перетворюється на гігантський кемпінг. Про готелі нема що і мріяти, там

деруть потрійно і місця розхоплюють, тому сплять де доведеться – в

автомобілях, на садових лавках, на сіновалі, в наметах чи просто в

спальниках на свіжому повітрі. Дехто затягає тугіше ременці, щоб купити

квитки на всі спектаклі. Багато хто роблять так, як молоденька вчителька

з Бордо, яка вже тиждень їсть тільки булку і запиває водою з-під крану,

за те у неї є місця на всі спектаклі з Жераром.

 

При звуках барабанів величезний амфітеатр Авіньйона заповнюється вщерть:

сидять на перилах, в проходах, на принесених солом’яних

стільцях-розкладачках. Відразу встановлюється могильна тиша, ніхто не

аплодує акторам, які один за одним виходять на кін. Навіть Жерару. Але

під кінець вистави – лавина, буйний шквал аплодисментів, від якого,

здається, впадуть палацові стіни і тріснуть вікові кам’яні брили. Всі

встають, кричать, розмахують руками, і нова, незабутня вистава

починається після вже спектаклю.

 

Виходячи з папського двору, ще вчора незнайомі люди беруться за руки,

пританцьовують на місці, співаючи мелодії Моріса Жарра, що сподобалися.

Ніхто і не збирається лягати спати, хоча вже далеко за північ. Дзвенять

гітари, водять хороводи, всі один з одним на “ти”. Гомонять, бешкетують,

діляться враженнями і тут же самі розігрують сценки із щойно побаченого.

І таким робом до четвертої години ранку, доки у ажанів не урветься

терпець і вони не почнуть розганяти нічних гультяїв-театралів.

 

Не дають спати і Вілару. Його вікно в готелі “Оберж де Франс” виходить

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] 12 [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ