UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖерар Філіп і театральний Авіньйон (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13036
Скачало530
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

с майбутнє Франції турбує більш за все. Ми збиті з

пантелику, ми хочемо, щоб нами керували. Попередні покоління мали своїх

ідейних вождів – Морраса, Жіда, Алена, Барреса чи Пегі. У нас нема

нікого. Нам пропонують Сартра, але це просто смішно”.

 

В той час говорили, що інтелектуальний анархізм молоді був подібний до

того, який охопив Францію в роки Столітньої війни чи під час чуми, коли

смерть підстерігала кожного і володіла усіма думками. Молодь і насправді

була розчарована, незалежно від поглядів, умонастроїв, чи то католиків,

енциклопедистів чи комуністів. Республікою керували старомодні радикали.

Молодим соціалістам Франція бачилася тільки бюрократичною машиною,

позбавленою будь-якої романтики. Кожному було зрозуміло, що навіть слово

“демократія” поступово перетворюється на порожній звук.

 

Золота молодь Сен-Жерменського передмістя, надівши Шотландські сорочки

(в широку клітинку) і пересварившись з батьками, бавилася в

“екзистенціалістську свободу” дій, проповідувала, що все дозволене;

більш освічені створювали дешеві наслідування Війона, мережачи свою

писанину нецензурщиною і арго (типу різноманітних сленгів), інші просто

жили за рахунок багатих американських туристів.

 

Як свідчить анкета журналу “НЕФ”, деякі ж молоді люди з буржуазних кіл

думали тільки про матеріальний успіх і закривали очі на майбутнє,

вважаючи, що головне – гроші, удача, головне – вчасно зайняти собі тепле

місце під сонцем, щоб тебе не залишили з носом і не обійшли. Рідко хто в

той час думав так, як молодий француз, який написав листа герою

французької гімалайської експедиції Морісу Герцогу: “У мене дві

пристрасті – музика, в якій я найбільш поціновую Баха, Бегховена,

Моцарта, і альпінізм... Але хто цим цікавиться? Любов до чистого і

прекрасного є такою рідкістю в наші дні... Коли стільки молодих людей

думають тільки про задоволення і гроші... Нам не вистачає чистоти...”

 

Умонастрої п’ятдесятих років поділяли і колишні учасники Опору: “Навіть

ми втратили ілюзії... Але не всі брали участь в Опорі. І тепер існує

атомна бомба, а атомні бомби не лишають місця для героїзму... “Хвороба

століття” сьогодні – це не хвороба нероб, це хвороба активних...”

 

Для цієї “мислячої тростини”, що сумнівається у собі, незадоволеної всім

і всіма, що бунтує наосліп і несміливо, Вілар і створив свій театр у

Авіньйоні. Психологічний клімат тих років, що визначався в основному

двома рисами – сумом і атомним страхом, – визначив і вибір Віларом

драматургії.

 

“Принц Гомбурзький” – ймовірно, найскладніша і “чудернацька” драма

Георга Клейста, про яку недарма вже написано близько трьохсот

досліджень. В основі її фабули німецька історія, точніше, реальна битва

при Фербелліні (1678 р.), в якій війська курфюрста Бранденбурзького

Фрідріха Вільгельма, засновника прусського королівства, завдали

вирішальної поразки шведам. На відміну від історичної правди Клейст

приписує переможний результат битви юному принцу Гомбурзькому, який

виграв битву тільки тому, що вчинив на свій розсуд, зарозуміло не

послухавшись наказу курфюрста. Цього молодого принца Клейст становить в

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] 14 [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ