UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖерар Філіп і театральний Авіньйон (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12951
Скачало528
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

правах з похвалою романтичній духовності та “астральності”

(зірковості), що ганьбить не тільки закон, але будь-який диктат, що

насильницьки нав’язаний вільній особистості.

 

У фіналі спектаклю торжествували і моральні кредо двох поколінь – Вілара

і Жерара Філіпа, відобразивши всю складність психологічних установок

французької інтелігенції на початку п’ятдесятих років XX ст.

 

“Принц Гомбурзький” – спектакль молодості, її неспокійних і прекрасних

починань. Не випадково в ньому Наталію Оранську грала юна Жанна Моро,

яка прийшла до Авіньйона заради спільної праці з Жераром, яка через

десять років принесе на світовий екран тему емоційної та інтелектуальної

напруженості жіночої долі, її максималізм, що не вважає на жодні

суспільні приписи. Не випадково фотографом спектаклю і його

“галасливцем” була Аньєс Варда, яка своїми майбутніми стрічками “Клео

від 5 до 7” і “Щастя” відстоюватиме ліричну і документальну

аналітичність у французькому кінематографі “нової хвилі” шістдесятих

років XX ст. Обидві вони починали у Вілара, в авіньйонській театральній

комуні.

 

Авіньйонський триптих Жерара Філіпа завершував “Лорензаччо” Мюссе, якого

було поставлено в липні наступного 1952 року.

 

Тираноборча драма романтика Альфреда Мюссе була небажаним гостем на

французькій сцені з тих самих пір, коли Сара Бернар зіграла (і не цілком

вдало) нащадка державного дому Медичі на кону театра “Ренессанс” в

грудні 1896 року. Пізніше в багатокартинній, тягучій і філософічній

фресці Мюссе, що відтворювала похмурі часи флорентійської республіки XVI

ст., грали уславлені акторки – Рене Фальконетті, знаменита Жанна д’Арк з

фільму Карла Дрейєра, Марія-Тереза Пієра з Комеді Франсез і Маргарита

Жамуа, учениця Дюллена.

 

Вілар вибрав “Лорензаччо” свідомо: в задушливій атмосфері ренесансної

Флоренції, в блудливій гульні кривавих свавіль і тиранії його вухо

почуло прямі перегуки з початком п’ятдесятих років, коли відчуття

безцільного руху Франції до невідомої катастрофи було в національній

свідомості, в “колективній душі” гостріше і сильніше, чим будь-коли

потому.

 

В головному герої Мюссе – Лоренцо Медічі – Вілару уявляється анархічний

мрійник, який мучиться роздумами про сенс людського життя, про право на

боротьбу зі “світовим злом”, перебуває в незгоді самий а собою, отруєний

нігілістичним гамлетизмом і підточується душевною втомою. В ньому Вілар

бачив “старшого брата” своїх молодих сучасників, який ховав за

блазенською всезаперечною бравадою усвідомлення того, що обов’язок

людини полягає не в пасивному смиренні перед злом, а в активному йому

протистоянні, навіть якщо воно загрожує загибеллю і ні до чого не

провадить. “Лорензаччо” ставився, як, втім, до цього “Сід” і “Принц

Гомбурзький”, в ім’я утвердження моральних категоричних імперативів,

заради знищення розтліваючого душу песимізму, який штовхав молодь на

бездіяльність і духовну інертність.

 

Але не тільки у суміжності проблематики Мюссе із сучасністю Вілару

відкривалася підстава для постановки цієї драми. На початку п’ятдесятих

років Вілар шукав театр героїчний, поетичний та інтелектуальний, вільний

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] 24 [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ