UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖерар Філіп і театральний Авіньйон (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12923
Скачало527
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

укав театр героїчний, поетичний та інтелектуальний, вільний

від усілякого обстановочного естетизму та натуралістичного побутовізму,

тому він тяжіє до великої трагедійної форми. Психологічні завдання часу

і можливість грандіозних просторових рішень, які обіцяли авіньйонська

сцена і величезна зала палацу Шайо, – ось дві причини, які спонукали

Вілара ставити, окрім Корнеля, Клейста і Мюссе, “Смерть Дантона”

Бюхнера, “Матінку Кураж” Брехта, “Вбивство в соборі” Еліота і

шекспірівські трагедії “Річард II” і “Макбет”.

 

Вілар, вдаючись до постановки цих п’єс, переслідував мету – випустити на

сцену пристрасть, що є роком і спопеляє, щоб витягти французького

обивателя і молоду шукаючу душу з тієї ями міщанства, дріб’язкових

поривів, суєти та скуки, в яку їх штовхала дійсність п’ятдесятих років.

А для зображення таких пристрастей Вілару потрібна була велика видовищна

форма. Тому, відклавши до часу лукавий, отруєний романтичним скепсисом

“Театр у кріслі” Мюссе, він вибрав його драму “Лорензаччо”, яка

багатокартинністю і сюжетним дробленням є подібною до шекспірівських

хронік.

 

Але події розгорталися так, що Вілару не довелося ставити “Лорензаччо”,

– термінова операція надовго прикувала його до шпитального ліжка, і за

постановку взявся сам Жерар Філіп. В інтерпретації Мюссе у нього не було

принципових розбіжностей з Віларом, але їхні підходи до образотворчих

рішень спектаклю дещо відрізнялись. В режисурі Вілар найбільше

піклувався про видовищну цілість, про єдність романтичного освітлення,

строкатих живописних костюмів, бурхливих почуттів персонажів. Він

прагнув до органічного поєднання думки і поезії Мюссе, витягти

соціальність з цього сплаву вируючих пристрастей і динаміки філософських

узагальнень. Актор у Вілара виступав компонентом серед інших, “першим

серед рівних”. Жерара Філіпа, головним чином, цікавила сценічна гра,

правильніше, виразність тіла і душі актора в цьому спектаклі. Важливо

було придумати таку декоративну конструкцію, щоб акторові було

максимально зручно грати. Весь спектакль Жерар замикав на себе.

 

Насамперед він намагався знайти ритм – стрімкий, рухливий, ємкий, для

цього сам монтував тридцять вісім картин Мюссе, сам підрізав,

скорочував, роблячи інтригу більш гнучкою, купюруючи і будуючи

психологічні містки між епізодами. Разом з Леоном Гішіа обговорював

ескізи костюмів і оформлення.

 

В “Лорензачччо” Жерар Філіп залишався вірний естетиці театру “трьох

стільців”, як жартома назвав дітище Вілара, прихильник старої режисури

Жак Еберто. Жодних тканин, жодного реквізиту – видовищність досягалася,

як і колись, за допомогою світлових ефектів і експресивної (виразної)

живописності костюмів. Разом з Леоном Гішіа шукали потрібне кольорове

рішення спектаклю, щоб відтворити грішну, криваву і чумну флорентійську

атмосферу.

 

І, насамперед, костюм самого Лорензаччо, який збільшив би його фігуру на

величезному сценічному просторі і в той же час повідомляв про головні

пристрасті героя, які неподільно ним володіли, – про гординю і безмежний

відчай. Костюм було знайдено – чорний камзол з вогняно яскравими

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] 25 [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ