UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖерар Філіп і театральний Авіньйон (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12932
Скачало527
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

д спраги, сонце! Кров

його сп’янить тебе! О, моя помсто, як давно вже ростуть твої кігті!”

 

Маска з героя була зірвана – Лорензаччо радів, уявляючи тріумф

справедливості, стрибав по сцені, як хлопчисько, тряс Скоронконколо за

плечі і копав його під зад – він був щасливий від того, що зважився на

вбивство!

 

Тепер, коли воля дієва, а тіло приведене в бойову готовність, Лорензаччо

належало останнє і, ймовірно, найжорстокіше випробування – останній акт

самопізнання, самоперевірки і звіт перед власною душею. Лоренцо-Жерару

треба було винайти виправдання своєму рішенню в лабіринті багатьох

плутаних роздумів, важливо було погодити фізичний стан перед

тирановбивством із станом моральним, з його заборонами і законами.

 

Лоренцо біг до Філіппо Строцці, єдиного, хто прозрівав під його

балаганною личиною блазня душу чесної людини, щоб вчинити над собою цю

очисну терапію. Після відчайдушного прохання Строцці врятувати його

синів від страти, Лоренцо-Жерар, піднявшись на три сходинки підвищення,

він ніби летів над сценічним майданчиком, починав свій монолог.

 

В драмі Мюссе сповідь Лорензаччо розтягується на серію монологів, в

спектаклі вона звучала одним монологом. У сповіді “сина століття” Мюссе

аналізуються витоки розчарування і світової скорботи у того покоління,

яке було обдурене мізерним результатом липневої революції 1630 року. В

своєму монолозі Лорензаччо Мюссе – “велика людина”, романтичний

індивідуаліст, такий, що в гордині піднісся над тупим натовпом в ім’я

самого себе, заради категоричного імперативу, яким він натхненний. Він

не може не вбити тирана, тому що тоді уподібниться “тремтячій тварині”,

черні, його вчинок – самоствердження, яке не має суспільних наслідків.

“Я загину і загибеллю своєю не принесу людям користі, так само як не

буду і зрозумілий ними”. Леренцо Мюссе – у певному сенсі проповідник

соціального непротивлення (квієтизму), що усвідомлює абсурдність буття і

людського подвигу, тому що він провадить до нульового результату. Не

випадково в XX ст. такими модними були зближення Мюссе з

екзистенціалістами і абсурдистами.

 

Жерар Філіп читав сповідь свого героя інакше. Його Лорензаччо вбивав

тирана і йшов на смерть не через презирство до натовпу, не як покарання

себе за життя, що проходило в блуді та бездіяльності, а як приклад

боягузливому міщанину, якому він хотів дати урок громадянської

активності. Герой Мюссе бачився йому через досвід Опору (1942–1944 рр.),

через моралістику екзистенціалістської прози Камю, який стверджував ідею

боротьби зі злом, навіть якщо вона не в силі знищити його і що-будь

змінити в світі. Сама драма за режисури Жерара Філіпа і завдяки його

Лоренцо несподівано набула точок дотику з тематикою воєнної і

післявоєнної французької драматургії на кшталт “Антігони” Ануя чи “Мух”

Сартра.

 

Обидві драми за всієї їхньої ідейної і художньої відмінності володіли

чіткою суспільною спрямованістю – вони повинні були дискредитувати від

невтручання, відсторонення від чинимого зла, проголошені французьким

обивателем нормою життєвої поведінки в дні фашистської окупації. На

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] 30 [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ