UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиттєвий і творчий шлях Жерара Філіпа (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2961
Скачало545
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ікає. Можливо, Ви думаєте, що в театрі, граючи в п’єсі певну

послідовність подій, актор, як кажуть, не виходить з образу. Зазирніть

за куліси і побачите, як поводить себе актор, який відіграв епізод. Він

про нього вже забув – теревенить, палить, французький актор, в кожному

разі. У японців інакше – вони мовчки і зосереджено чекають на свій

вихід. Китайці перед виходом завзято розминаються, а німці роблять

пробіжку по коридору, навіть якщо на сцену треба вийти спокійно. Вони

розігріваються! А у нас у Франції актор в антракті йде до артистичного

фойє. У нього може бути зустріч, навіть побачення, а повернувшись на

кон, він знову входить у образ. Тому що за спиною – добрий десяток

репетицій. Те ж саме і на знімальному майданчику – актора підтримують

репетиції. Мене часто запитують, чи відчуваю я цілковите злиття з

персонажем? Чесно кажучи, майже ніколи. Вважаю, що подібне злиття

акторові взагалі не під силу. Завжди є контроль. Спочатку доводиться

створювати образ в уяві, потім, так би мовити, втілювати його у плоть,

але за обов’язкового контролю за собою. Тут не допомагають ні реквізит,

ні декорації. Вони дані на допомогу глядачеві. По-моєму, акторський

образ – це наче копії твого внутрішнього світу, які потрібно схопити.

 

Біяр: Чи є, на Вашу думку, суттєва відмінність між актором кіно і

актором театру.

 

Філіп: На мою думку, немає. Коли Луї Жуве задали таке питання, він

відповів: “Театр від кіно відрізняється різним диханням актора”. Коли

знаєш, що в двох метрах від тебе механічний циклоп, інстинктивно змінюєш

гру, дихання, ритм, коли ж на тебе гапиться тисячооке чудовисько

глядачевої зали, дихання і ритм інші.

 

Біяр: Чи намагаєтесь Ви працею в театрі збагатити себе як актора кіно?

Чи є тут зв’язки поміж двома напрямками Вашої діяльності?

 

Філіп: Для мене робота в театрі і в кіно – дві половинки одного цілого,

моєї професії. Вони доповнюють одне одного, і якщо взаємно збагачують,

то цілковито незалежно від мене. Що й казати, величезна глядачева зала в

палаці Шайо (2900 місць) і урізноманітнений репертуар цього театру дали

мені дуже багато (тут містився Національний народний театр Ж.Вілара. –

В.Л.). Я в цьому сам переконався, коли Рене Клер знімав “Нічних

красунь”. Багато сцен я зіграв би набагато гірше, якби не було

Національного народного театру і суворої школи Вілара в Шайо...

 

Біяр: Чим відрізняються Ваші стосунки з театральними режисерами від

стосунків з постановниками фільму?

 

Філіп: З великими кінорежисерами у мене складнощів майже не буває. У

кожного з них свій світ. У Клера він виблискує сталевими спалахами,

перевіреністю і блиском розуму. І якщо Клер вимагає, щоб я рухався так,

а не інакше, мудрувати не доводиться – краще за Клера я все одно не

вигадаю. Але при роботі з Віларом я в іншому становищі. Тому що Вілар

надав акторам рідкісну свободу і змушує їх повірити в те, що вони нічим

не обмежені. Звичайно, актори – частина його сценічних композицій,

елемент його стилю, так що за всієї своєї свободи і свавілля, так чи

так, приносять по камінчику в ту будівлю, яку Вілар задумав вивершити.

-----> Page:

[0] [1] 2 [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ