UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГенеза деспотизму у московській державі за правління Івана IV (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4924
Скачало559
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

себе став святинею і у помислах своїх

створив ціле богослів’я політичного самозахоплення у вигляді наукової

теорії своєї царської влади”11.

 

Проте не виключено, що значний відбиток на діяльність Івана IV наклало

намагання створити собі відповідний імідж. Як зауважував французький

філософ Карл Ясперс (1883-1969), ідеологія “завжди викликає потребу в

ілюзіях”, політичні діячі, застосовуючи злочинні дії, виправдовують їх

“вищими цілями нації, віри, майбутнього” лише “для маскування невтримної

волі до влади” 12.

 

Отже, наведені факти засвідчують, що Іван IV надавав великого значення

обґрунтуванню та зміцненню самодержавства, виявив себе не тільки як

політик, й практик та ідеолог. Найбільш яскраво це відобразилося у його

листуванні. Зокрема, у листах до А.М.Курбського Іван IV намагався

підкріпити свої твердження концепціями “Сказания о князьях Владимирских”

і теорії “третього Риму”. Згідно з його поглядами царська династія

походить від “візантійських імператорів”, самодержавство утвердилося

“божою волею” з давніх-давен, ще від великого князя Володимира,

“просвітившого Руську землю хрещенням...”. З тих часів “Руська земля

тримається божим милосердям... нами своїми государями, а не суддями та

воєводами” 13.

 

Полемізуючи з А.М.Курбським стосовно досвіду управління в інших країнах

при допомозі розумних радників, московський цар наголошував, що там “...

у них царі своїми царствами не володіють, а як їм скажуть їх піддані,

так і керують. Руські ж самодержці з самого початку володіють своєю

державою”. Пораду А. М. Курбського прислуховуватися до думок найближчого

оточення цар розглядав як замах на його владу: “Чи це проти розуму не

хотіти бути під владою своїх рабів”14. Отже, Іван IV Грозний вважав усіх

жителів держави незалежно від походження не вільними громадянами, а

власними холопами – рабами .

 

Основний принцип самовладдя Іван IV формулював наступним чином: “І

жалувати своїх холопів вольни, і страчувати вольни теж”15. Щодо

застосування цього принципу на практиці цар був переконаний, що він

справедливо “жалував” тих, хто служив йому вірно, і карав лише того, хто

на це заслуговував: “Хочеш не боятись влади, роби добро, а якщо робиш

зло, бійся, адже цар не даремно меч носить”16.

 

Ю.Карпова, переломними під час правління російського царя були 1564-1565

рр. У цей час почалися беззмістовні та наджорстокі страти людей. Своїми

масштабами вони і тепер вражають дослідників. Прагнення Івана IV

отримати абсолютну, необмежену ні законами, ані моральними нормами владу

над своїми підданими “реалізувалось в самій страшній і самій варварській

формі”. Головним чином гинули “найбільш талановиті, найбільш помітні

люди – воєводи, дипломати, державні діячі, чиновники”17.Масове нищення

людей, навіть цілих населених пунктів стало повсякденним явищем18. Ще

М.Костомаров, заперечуючи окремим російським історикам (С.М.Соловйову,

С.Ф.Платонову та іншим), писав: “Ставлять в заслугу Івану Васильовичу,

що він утвердив монархічний початок, проте буде набагато точніше,

пряміше і справедливіше сказати, що він утвердив засади деспотичного

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ