UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХристиянство і суспільство: прямі, що перетинаються (реферат)
АвторPetya
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2083
Скачало349
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Християнство і суспільство: прямі, що перетинаються

 

Спостерігаючи за розвитком сучасного суспільства, культури та буттям

Церкви, рефлексією теологічної думки, доходиш висновку про певні

суперечності розуміння місця Церкви в суспільному розвитку людини та

соціуму. В соціальних концепціях Церков наголошується на тому, що Церква

як Божественний інститут стоїть вище за державу, що на неї Богом

покладені особливі функції духовного оновлення, моральної оцінки

діяльності суспільних інститутів, інтеграції людини (громадянина) в

духовне та суспільне буття. Але прості віряни, пересічні християни, які

в своєму щоденному житті переважно не знайомі з настановами соціальної

доктрини Церкви, часто не знають, якій соціальній етиці має слідувати

християнин.

 

На ці та інші питання у своїй хрестоматійній праці «Христос і культура»

(“Christ and Culture”, 1951) намагається дати відповідь Ричард Нібур,

представник неортодоксальної протестантської теології. Виділені теологом

п’ять типів відношень між Христом та суспільством (Христос проти

суспільства, Христос – частина суспільства, Христос над суспільством,

Христос і суспільство в суперечності, Христос – реформатор суспільства)

вважаються в наукових колах загальноприйнятими, і на них посилаються

навіть тоді, коли намагаються запропонувати щось цілком інше.

 

Про свою працю Ричард Нібур сказав: «Книга є спробою розібратися в

подвійному положенні Церкви: вона знаходиться в підпорядкуванні в

Господа Бога, а жити повинна в соціокультурному середовищі людського

суспільства» [1, с.5].

 

Релігійні переконання Річарда Нібура в зазначеній праці можна назвати

консервативними, сповненими євангельських ремінісценцій і риторики. Він

намагається повернути Церкві пророчу роль, спираючись на вплив

Євангелія, і перш за все на його етичний зміст. Складається враження, що

йому не цікава релігійна метафізика. Християнська віра служить

каталізатором й ідеальною формою прагнення до «соціального Євангелія»,

життя за переконанням, в щирому відчутті любові, в спілкуванні.

 

Як реформатор Церкви, Нібур закликав Церкву перейняти на себе місію

об’єднання рас, націй, класів, грати помітнішу роль у соціальній

політиці, вийти з самоізоляції, якій сприяла секуляризація суспільства,

і сформувати «екуменічну Церкву». Він розвінчує самовдоволення Церкви,

яка, як звичайна людина, інколи вірить у свою непогрішність, лицемірить,

байдужа до людських потреб, відвертається від дійсності, зводить на

п’єдестал «маленьких богів». Нібур переконаний, що оновлена Церква

повинна узяти на себе відповідальність за людство.

 

Спробуємо розібратися в поняттях, якими в своїй праці оперує Річард

Нібур. По-перше, він ставить питання: «Хто такий християнин»? – і

відповідає: «Послідовних Ісуса Христа». Але конфесійно Церква

надзвичайно «багата», тому і розуміння поняття «Христос» зазнає різного

роду модифікацій. Так, для одних Христос – це великий вчитель та

законодавець, для других – Одкровення Боже, для третіх – засновник нової

спільності – Церкви. Але, як підкреслює Нібур, це одна конкретна

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ