Реферат на тему:
Пунктуаційні норми сучасної української мови. Розпорядчі документи
1. Значення розділових знаків
Пунктуаційні норми – це встановлені правила вживання розділових знаків
на письмі (крапки, знака питання, знака оклику, крапок, дужок, лапок,
коми, крамки з комою, двокрапки, тире).
Крапка ставиться у кінці розповідного речення або спонукального, якщо
воно без окличної інтонації, між пов’язаними частинами тексту і в інших
випадках, напр.: Конкуренція є важливою рушійною силою розвитку
економічних систем, складовою частиною їх господарського механізму
(Економічний словник-довідник (далі ЕСД), 115).
Знак питання ставиться у кінці питального речення, в дужках у середині
цитати або після неї для виявлення сумніву або критичного ставлення
того, хто цитує, до наведеного матеріалу, напр.: Як розвивається
економіка України на сучасному етапі?
Знак оклику ставиться у кінці окличного речення, після вигуків,
звертань, слів так, ні, коли вони стоять на початку речення й
вимовляються з виразною інтонацією; в дужках у середині цитати або після
неї для вияву ставлення автора до наведеного ним матеріалу, напр.:
Провідні фірми країн-членів Європейського Союзу намагаються придбати
найбільш життєво важливі та прибуткові галузі виробництва!
Крапки ставляться на позначення перерваності або недокінченості речення,
пропуску в цитаті, а також коли цитата береться з середини речення або
цитоване речення наводиться не до кінця, напр.: Клієнти мають право
відкривати свої розрахункові (поточні, валютні) рахунки в одному із
самостійно вибраних ними банків… (ЕСД, 21).
У дужки беруться підзаголовки, пояснення іншомовних та маловідомих слів;
вставні слова, речення як зауваження до тексту; прізвище автора, що
стоїть після цитати, наведеної з його творів, напр.: До оборотного
капіталу належить частина постійного капіталу (сировина, матеріали,
паливо, незавершене будівництво тощо) та змінний капітал, що авансується
на купівлю робочої сили (ЕСД, 159).
У лапки беруться цитати, застарілі, незвичайні слова або вжиті вперше;
індивідуальні назви заводів, фабрик, клубів, організацій, підприємств,
наукових праць, літературних творів, газет, журналів, фільмів тощо,
напр.: Роялті – ліцензійна винагорода за право використання винаходів,
“ноу-нау”, патентів, випуск книг у вигляді періодичних видань або
поточних відрахувань.
2. Використання коми, крапки з комою
Одним із найбільш складних розділових знаків є кома.
У простому реченні кома ставиться між однорідними членами речення,
з’єднаними інтонаційно, одним, двома або кількома однаковими
сполучниками, напр.: Вибірковий акциз в окремих країнах встановлюється
на телефонні послуги, показ кінофільмів, квитки на певні види
транспорту, комунальні послуги (ЕСД, 11), Засоби праці в процесі
виробництва функціонують протягом багатьох років, але зберігають при
цьому свою натуральну форму (ЕСД, 13);
– перед сполучниками і, а також, ще й, а то й, та й, та ще, які
приєднують до попередніх членів речення ще один елемент, напр.: Доходи
держави формуються переважно за рахунок податків, які є головним
джерелом надходжень до Д.б. (державного бюджету – авт.), а також
надходжень від зовнішньоекономічної діяльності (ЕСД, 57);
– перед другим з парних сполучників (не тільки… а й (не тільки… але й,
не тільки… а ще й, не тільки… але також і), як… так і, хоч… але (та), не
стільки… скільки), що вживаються при однорідних членах речення, напр.: В
активно-пасивних рахунках Д. (дебет – авт.) може вказувати як на
збільшення, так і на зменшення (ЕСД, 53);
– перед словами а саме, як-от, як та ін., що стоять у реченні з
однорідними членами після узагальнюючих слів, напр.: Процес продажу –
етапи, які долає продавець при продажу товару, а саме: пошуки та оцінка
потенційних покупців, попередня підготовка до візиту, підхід до клієнта…
(ЕСД, 192-193);
– для виділення вставних слів, речень, напр.: Банки, що розміщуються
поза офіційною сферою обігу долара США, приймають за певний процент
депозити, виражені в доларах, а потім переуступають ці засоби, як
правило, за вищий процент іншому
банку (ЕСД, 82);
– для виділення порівняльних зворотів, що вводяться словами як, мов,
наче, немов, ніби, як і, ніж та ін., напр.: Н.р.ч. (необх. робоч. час –
авт.) визначає вартість робочої сили як товару, а споживча вартість
цього товару полягає у здатності створювати вартість більшу, ніж його
вартість (ЕСД, 152);
– для виділення прикладок, а також відокремлених прикладок, що
починаються словами як, тобто (себто, цебто), або (=тобто) тощо, напр.:
Характерною ознакою банкнотного обігу є його гнучкість, тобто здатність
пристосовувати загальну масу банкнотів в обігу до його реальних потреб
(ЕСД, 23);
– для виділення зворотів, що обмежують або уточнюють зміст усього
речення й починаються словами крім (опріч), за винятком, особливо,
включаючи, замість, наприклад, навіть, зокрема й под., якщо вони виразно
інтонаційно відокремлюються, напр.: Засновниками, акціонерами,
учасниками комерційних банків можуть бути юридичні та фізичні особи,
окрім рад народних депутатів… (ЕСД, 21);
?
?????????`?визначені на основі базисних цін, публікуються у міжнародній
і національній зовнішньоторговій статистиці (ЕСД, 17);
– для виділення відокремлених уточнювальних обставин часу, місця тощо;
відокремлених обставин, виражених дієприслівниковими зворотами та
одиничними діприслівниками, які означають час, причину, умову дії,
напр.: При лізингу орендодавець зобов’язується на певний термін рухоме і
нерухоме майно за узгоджену орендну плату, включаючи ризик, пов’язаний з
правом володіння, передавати орендоодержувачеві (ЕСД, 125).
У складному реченні кома ставиться для відокремлення частин, що входять
до безсполучникового, складносурядного, складнопідрядного речень, а
також до складних речень з кількома типами синтаксичного зв’язку, напр.:
Держава ніколи не була пасивним спостерігачем розвитку економіки, вона
завжди втручалася у господарське життя (ЕСД, 56); На лицьовому боці
європейських монет новітнього часу вміщено символ республіки, якщо в
країні республіканський лад, або зображення правителя, коли це монархія
(ЕСД, 5).
Крапка з комою ставиться між поширеними однорідними членами речення,
особливо якщо в середині хоч би одного з них є коми; між частинами, що
входять до складного речення, коли вони поширені або в середині їх уже є
розділові знаки; між групами незалежних речень, коли необхідно вказати
межі між ними, на відміну від розмежування окремих речень, напр.: К.
(кредиторами – авт.) можуть бути постачальники, яким за певних причин не
оплатили поставку матеріальних ресурсів; підрядчики, яким дане
підприємство заборгувало за виконані роботи; працівники, яким
нараховано, але ще не видано зарплату тощо (ЕСД, 120); До системи СВІФТ
входять провідні банки більшості країн світу; це забезпечує їм
надзвичайно швидке і дешеве здійснення міжнародних розрахунків та інших
міжбанківських операцій (ЕСД, 219).
3. Вживання тире і двокрапки
Двокрапка ставиться перед однорідними членами речення після
узагальнюючого слова або коли його немає, між двома частинами у
безсполучниковому реченні, коли друга розкриває зміст першої в цілому
або одного з її членів, а також вказує на причину того, про що йдеться в
першій частині, напр.: Розрахунок ВНП можна робити двома шляхами: за
витратами і доходами (ЕСД, 34); Цінні папери можуть бути об’єктом
банківських інвестицій за умов: вони повинні обертатися на ринку і бути
борговими зобов’язаннями (ЕСД, 99).
Тире ставиться між підметом і присудком, коли вони обидва виражені
іменником або кількісним числівником у Н.в., а дієслова зв’язки немає,
напр.: Акцептант – особа, яка зобов’язана сплатити певну суму за
пред’явленим рахунком або векселем (ЕСД, 11);
– перед це, оце, то, ось, (це) значить, якщо присудок виражений
іменником у Н.в. або неозначеною формою дієслова і приєднується за
допомогою цих слів до підмета, напр.: Головне підприємство – це
підприємство, що виготовляє кінцеву продукцію… (ЕСД, 52);
– на місці пропущеного члена речення, переважно присудка, напр.:
Зростання товарних запасів у ньому (балансі товарного забезпечення
роздрібного товарообігу – авт.) розглядається як форма використання
ресурсів, а скорочення – як залучення до товарообігу додаткових ресурсів
(ЕСД, 19);
– перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення,
напр.: КВД (каса взаємної допомоги – авт.) створюється при профспілкових
організаціях для робітників і службовців – членів профспілки, у відділах
соціального забезпечення місцевих рад народних депутатів – для
пенсіонерів (ЕСД, 107);
– після переліку, якщо перелік іде за узагальнюючим словом і не закінчує
речення, напр.: Статистика як наука застосовує різні методи: статистичне
спостереження, економічні індекси, групування, середні величини,
балансовий метод вивчення – і відображає виконання планів розвитку
країни;
– для виділення прикладок, якщо вони стоять у кінці речення й перед ними
можна, не змінюючи змісту, вставити а саме, напр.: Грошові купюри
випускаються різного номіналу – від одиниці до ста і більше…(ЕСД, 122);
– між частинами заперечного порівняння, напр.: Вища рентабельність –
менший ризик вкладання грошей у підприємство;
– між частинами безсполучникового чи складносурядного речення, якщо в
другій з них подано висновок або наслідок дії, причини, умови першої
частини, напр.: Збільшується трудовий стаж – створюються умови для
службового зростання, підвищення заробітної плати, права на отримання
різних пільг від підприємства тощо;
– для виділення поширеної групи вставних слів, виразів, що стоять у
середині речень, напр.: На рівні господарських ланок – підприємств,
фірм, об’єднань та інших структур – при Р. (розподілі – авт.)
новоствореної вартості утворюються такі специфічні форми доходів, як
заробітна плата, прибуток, дивіденд, рента (ЕСД, 211).
Рекомендована література
Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 2000. – С.
218-221, 228-229.
Сучасні ділові папери / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К., 2001. –
С. 356-368.
Український правопис. – К.: Наук. думка, 2002. – C. 126-155.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
