UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСинтаксичні норми сучасної української мови (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось39890
Скачало1592
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Синтаксичні норми сучасної української мови

 

1. Особливості творення синтаксичних конструкцій

 

Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних

конструкцій, які вивчає синтаксис.

 

Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна

одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні

(сполучникові та безсполучникові).

 

Використання синтаксичних конструкцій у діловому мовленні

характеризується певними особливостями. Для документів властивий

розповідний характер висловлювання. У них використовується прямий

порядок розміщення членів речення, при якому підмет стоїть перед

присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене

після означуваного слова, додаток після слів, від яких залежить,

обставина в різних місцях речення залежно від значення, способу

вираження, напр.: Спеціальний стаж іноді підтверджується показаннями

свідків. У діловому стилі допускається розташування присудка перед

підметом у словах автора, які розривають пряму мову або стоять після

неї, а також у реченнях, на початку яких є обставинні слова, напр.: “У

Володимирі-Волинському працює сьогодні біля 1200 підприємств”, –

інформує міський голова Дмитро Петрович Кравчук; На території України

діють норми безплатної видачі робітникам спеціального одягу.

 

Тексти офіційно-ділового стилю містять прості речення, часто складні з

підрядними з’ясувальними, означальними, мети, умови. Прості й складні

речення можуть ускладнюватися відокремленими, однорідними членами,

вставними словами й виразами та ін. У реченнях вживаються пасивні

структури з дієсловами на -ться, інфінітивні конструкції, наказові форми

дієслів, безособові форми на -но, -то, словосполучення дієслівного типу,

дієприкметникові, дієприслівникові звороти, пряма мова з метою посилання

на прийняті закони, видані розпорядження, напр.: проект обговорюється,

здійснити обмін, затверджено на засіданні, взяти на себе зобов’язання,

зважаючи на відзначене, хочемо висловити думку; питання, розглянуте на

зборах.

 

2. Сполучуваність слів. Вживання прийменників

 

Словосполучення – це поєднання двох або більше повнозначних слів

синтаксичним зв’язком.

 

?). Найбільш складними є словосполучення зі зв’язком керування, а

особливо ті, які мають прийменники. Для уникнення помилок в побудові

таких словосполучень слід пам’ятати, що після прикметників у вищому

ступені порівняння вживаються прийменники від, за, сполучник ніж, напр.:

дорожчий за золото; після прикметників багатий, скупий, хворий тощо

перед іменником вживається прийменник на, напр.: бідний на знання; при

числівниках 2, 3, 4 іменник стоїть у Н.в. мн., а при числівниках

півтора, півтори – у Р.в. одн., напр.: чотири місяці, півтора дня,

півтори години.

 

У багатьох випадках можлива синонімічна взаємозаміна безприйменникових

словосполучень прийменниковими, одним словом і навпаки, напр.: книжкова

крамниця, крамниця з книжками, книгарня. Для ділового стилю української

мови характерні часто повторювані усталені словосполучення дієслівного

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ