UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМорфологічні норми сучасної української мови (іменник та прикметник) (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось92169
Скачало2627
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Морфологічні норми сучасної української мови (іменник та прикметник)

 

1. Поняття морфологічних норм

 

Морфологічні норми – це загальноприйняті правила вживання граматичних

форм слів, що вивчає розділ мовознавства – морфологія.

 

За кожною граматичною категорією закріплена певна система відмінкових

закінчень. Так, категорія роду представлена закінченнями

 

-а(я), -о, нульовим в чол.р., -а(я), нульовим в жін.р., -о, -е, -а(я) в

сер.р., категорія числа – закінченнями слів певного роду в однині і

закінченнями -и, -і, -а(я) у множині. Оформлення граматичних категорій

стабілізоване й усталене в українській мові. Інша річ, коли мова йде про

варіантність у засобах вираження граматичних категорій. Варіанти на

морфологічному рівні представляють собою видозміни форми однієї і тієї ж

мовної одиниці у межах певної граматичної категорії, напр., у давальному

відмінку – учителю й учителеві.

 

Морфологічні норми регулюють вибір варіантів граматичної форми

висловлювання. Від вибору найдоцільнішої морфологічної форми, особливо

коли в мові налічується кілька способів висловлення, залежить смислова

точність, логічна послідовність, чіткість, багатство і різноманітність

викладу думки. При цьому причиною появи помилок, особливо в

офіційно-діловому стилі, є невластиве для нього використання певних

морфологічних форм іменників, прикметників, числівників та інших частин

мови.

 

2. Особливості використання іменників

 

Граматичними значеннями іменника є рід (чоловічий, жіночий, середній і

спільний), число (однина і множина), відмінок (сім відмінкових форм.

 

Відмінювані іменники належать до одного з трьох родів або до спільного

роду. Невідмінювані слова характеризуються певними закономірностями щодо

розподілу за родами. Загальні назви неістот належать до середнього роду,

напр.: депо, бюро, кіно, метро. Назви осіб відповідно до позначення

іменником особи чоловічої або жіночої статі, напр.: кюре, рантьє, буржуа

– чол. р.; фрау, міледі, місіс – жін. р. Назви істот з неособовим

значенням мають чоловічий рід, напр.: поні, кенгуру, шимпанзе, але

можливий їх поділ на роди залежно від статі. Власні невідмінювані

іменники розподіляються з урахуванням роду загальних слів на зразок

країна, ріка, острів, напр.: місто Франкфурт-на-Майні, озеро Іссик-Куль.

 

Більшість іменників в українській мові вживаються в однині і множині.

Деяким словам властива тільки однина або множина. В однині виступають

збірні, абстрактні, матеріально-речовинні іменники, деякі власні назви,

напр.: студентство, добро, цемент, Дніпро. Форму множини мають назви

сукупностей істот, предметів, часові поняття, назви свят, дій, процесів,

станів, почуттів, емоцій, назви одиничних, парних чи симетричних

предметів, слова із загальним матеріально-речовинним значенням, окремі

власні назви, напр.: люди, гроші, канікули, іменини, вибори, змагання,

обійми, куранти, ласощі, Карпати.

 

Переважна частина іменників відмінюється, крім незмінних слів, до яких

належать іншомовні слова, напр.: авеню, таксі; українські жіночі

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ