UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАкцентуаційні норми сучасної української мови (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось36981
Скачало1803
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Акцентуаційні норми сучасної української мови

 

1. Норми наголошування в українській мові

 

Акцентуаційні норми – загальноприйняті правила наголошування слів.

Розділ мовознавства, який вивчає наголос, називається акцентологією.

Часто ці норми розглядають у межах орфоепії.

 

Для української мови характерний динамічний наголос, який полягає у

виділенні одного зі складів слова більшою силою голосу, тобто сильнішим

видихом струменя повітря. Наголос в українській мові вільний, тобто може

падати на будь-який склад, напр.: а?верс, акце?пт, арбітра?ж,

акредити?в, автоматиза?ція; відзначається здатністю рухатися у межах

слова зі зміною його форм, напр.: авансува?ти – авансу?ють.

 

Крім словесного наголосу, виділяють ще фразовий наголос (виділення

певного слова у фразі або посилення словесного наголосу у певній

синтаксичній позиції), логічний наголос (особлива вимова певного слова

чи кількох слів у висловлюванні) і емфатичний наголос (емоційне

виділення слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків).

 

До особливостей наголошування слів української мови належать:

 

– наголошування слів з рухомим наголосом (віз, везла?);

 

– наголошування слів з усталеним наголосом, переважно іншомовних

(кварта?л, кіломе?тр, аристокра?тія);

 

– подвійне наголошування слів (за?вжди?, по?ми?лка);

 

– наголошування складних слів (прива?тнорабовла?сницький,

ра?боторгі?вля);

 

– наголошування іншомовних слів, які можуть становити труднощі у вимові

(фено?мен, до?гмат, гене?зис);

 

– наголошування слів, форм слів, відповідники яких у російській мові або

в діалектному мовленні мають відмінні наголоси (ки?дати, нови?й,

ви?падок, віднести?,);

 

– наголошування слів з метою розрізнення їх значень (ви?ходити і

виходи?ти, забі?гати і забіга?ти).

 

В українській мові є правила акцентуації, які поширюються на певні групи

слів:

 

– дієслова вести?, нести? і под. мають наголос на останньому складі,

слово бути в інфінітиві та у формах майбутнього часу – на першому, а в

минулому часі одн. (жін. та сер. р.) й мн. – на останньому (бу?де,

бу?дуть, була?, були? тощо);

 

– іменники на -ання наголошуються, як їх твірні дієслова (розв’яза?ння,

планува?ння тощо); у двоскладових іменниках наголошується останній склад

(знання?, звання? тощо);

 

– абстрактні іменники на -ин-а, утворені від прикметників, мають наголос

на останньому складі (величина?, новина? тощо);

 

– географічні назви на -щин-а, -чин-а мають такий наголос, як і слова,

від яких вони утворені (Ки?ївщина, Доне?ччина);

 

<

 

p

 

p

 

ви-, від-, за-, на-, над-, об-, пере-, під-, по-, при-, про-, роз-,

мають наголос здебільшого на префіксах (за?хід, ро?зстріл, за?тишок,

пере?біг, при?повідка тощо); винятки розгро?м, зачи?н, набі?р;

 

– переважна більшість іменників у множині має наголос на закінченні

(листки?, сторінки? тощо);

 

– однаково наголошуються слова такого типу творення, як аристокра?тія,

демокра?тія; діало?г, катало?г тощо; числівники одина?дцять,

чотирна?дцять, п’ятдеся?т, шістдеся?т тощо; більшість слів однакового

типу творення мають різний наголос, напр.: вимика?ч, шука?ч і

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ