UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПремордіальна традиція (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5554
Скачало211
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Премордіальна традиція

 

Отже, у часи праіндоіранської спільності було єдине уявлення про

таємниче царство щасливих людей і богів десь на північних

(північно-східних) горах (північ у кельтській традиції тотожна "лівій

стороні", а "південь" — "правій", а відповідно, "схід" — "перед",

"захід" — "позад", що чітко демонструє вихідну позицію "обличчям на

схід" як "поклоніння світилу"), довкола яких рухаються світила і де

спостерігаються арктичні явища (півроку – “день”, півроку – “ніч”). “...

Слідом за тим, — пише Ю. Евола, — як в незапам'ятні часи зникла північна

Прабатьківщина, спогад про неї перейшов із історії в метаісторію. Тепер

це особлива зникаюча дійсність, недосягнена для зовнішніх зусиль, що

досягається тільки через духовну працю. “Шлях до гіпербореїв, — говорить

Піндар, — не може бути знайденим ні по воді, ні по суші, він

відкривається тільки героям, котрі, як Геракл, залишилися вірними

олімпійському принципові”. “В таємничу область найдальшої Півночі

неможливо проникнути ні на кораблі, ні на возі, досягти її можна тільки

летом духа”, — попереджує Лао-цзи. “Вона в моєму дусі”, — говорять про

Шамбалу, гіперборейську Вітчизну з тібетського передання”. Прагнення

досягнути північної землі блаженних стало розглядатися у семітській

традиціїї проявом найбільшого гріха – гордині: «... Як спав ти з небес,

о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику

людів! Ти ж сказав був у серці своєму: «Зійду я на небо, повище зір

Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору, на кінцях

північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому! Та

скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу!» («Ісайя», 14:12-14).

 

Від іранців це передання успадкували скіфи, і, начебто, від останніх

воно перейшло до греків, що і засвідчив Геродот у розповіді про

ісседонів, арімаспів та гіпербореїв і Ріпейські гори (тобто Уральські;

від хант. rep “гора”).

 

Одначе той факт, що до праіндоіранської спільноти раніше входили

вірмени*, фрако-іллірійці і греки (це була т.зв. “східна” гілка

праіндоєвропейців, а “західною” була

пра-германо-кельто-романо-балтослов’янська єдність; “північною” –

пратохари, "південносхідною" — нуристанці, “південною” – хетти та інші

анатолійці*), дає підстави вважати, що і у еллінів існувало власне

передання про північне царство Блаженних. Саме на півночі грецькі міфи

розташовують печеру володаря вітрів Борея, з іменем якого й пов’язують

північний народ гіпербореїв – “народ, що живе вище помешкання Борея”

(пор.: дв.-грец. giper з дв.-нд. upar; але, як на нас, тут відбулося

переосмислення греками фактами своєї мови індоарійського топоніму,

утворенного зі складання префіксу upa- за аналогією з upasurya "на

сонячній стороні"). У “Природній історії” Плінія Старшого дослівно

говориться: “За цими (Ріпейськими) горами по той бік Аквілону, щасливий

народ, що називається гіперборейцями, досягає досить похилого віку і

прославляється чудесними легендами. Вірять, що там знаходяться петлі

світу і крайні межі обертання світил. Сонце світить там на протязі

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ