.

Інтеграція до європейського союзу (законодавче та нормативно-правове забезпечення, розвиток енергетичних ринків і лібералізація відносин у ПЕК) (рефе

Язык:
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
258 2417
Скачать документ

Реферат на тему:

Інтеграція до європейського союзу (законодавче та нормативно-правове
забезпечення, розвиток енергетичних ринків і лібералізація відносин у
ПЕК)

Елементи інтеграції в енергетиці:

Адаптація законодавства та відповідні інституційні перетворення;

Інтеграція мереж та уніфікація стандартів.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є міжнародним
зобов’язанням, передбаченим Угодою про партнерство і співробітництво між
Україною та європейськими співтовариствами (далі – УПС) від 14 червня
1994 року. Відповідно до ст. 51 п.1 УПС Україна зобов’язується
наближувати чинне та майбутнє законодавство до законодавства
Співтовариства у пріоритетних сферах.

Адаптація енергетичного законодавства визначена пріоритетною сферою
відповідно до Закону України „Про загальнодержавну програму адаптації
законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18
березня 2004 року.

Адаптація українського законодавства до енергетичного законодавства ЄС
має сприяти створенню конкурентних енергетичних ринків України,
інтегрованих до європейських ринків. Створення таких ринків базується на
засадах:

забезпечення надійності постачання енергоносіїв;

розширення конкуренції відповідно до принципів свободи руху товарів,
послуг, капіталу та робочої сили;

забезпечення охорони навколишнього середовища та цивільного захисту у
сфері техногенної безпеки.

Адаптація законодавства України за напрямами

Електрична енергія та природний газ

Правове регулювання електроенергетичної та газової галузей ЄС спрямовано
на вдосконалення існуючого оптового ринку електроенергії та створення
конкурентного ринку природного газу.

Ринки мають забезпечити повну лібералізацію відносин у сфері постачання
природного газу та електроенергії (у країнах-членах ЄС до 1 липня 2007
року усім споживачам, з урахуванням побутових, має бути забезпечено
право вибору постачальника)

Правова основа створення енергетичних ринків:

Директива 2003/54/ЄС від 26 червня 2003 р. Європейського Парламенту та
Ради стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії, яка
скасовує Директиву 96/92/ЄС;

Директива 2003/55/ЄС від 26 червня 2003 р. Європейського Парламенту та
Ради стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу,
яка скасовує Директиву 98/30/ЄС;

Регламент Ради ЄС 1228/2003 від 26 червня 2003 р. про умови доступу до
мереж для транскордонних перетоків електроенергії;

Рішення Європейського Парламенту та Ради ЄС 1229/2003/ЄС від 26 червня

2003 р. про правила для транс’європейських енергетичних мереж.

Адаптація законодавства України в частині створення ринків природного
газу та розвитку ринку електроенергії має передбачати такі основні
засоби та механізми утворення ринку:

–   створення умов для діяльності незалежного регулятора ринків, який
регулює відносини між учасниками ринків;

–  створення умов для незалежної діяльності операторів з транспортування
та розподілу електричної енергії і природного газу;

–   запровадження регульованого (на основі встановлених регулятором
однакових незалежно від форм власності та недискримінаційних тарифів)
доступу до засобів транспортування та розподілу електроенергії і
природного газу;

–   запровадження справедливих, прозорих та недискримінаційних
соціальних зобов’язань енергетичних компаній щодо надання послуг і
захист найбільш незахищених категорій споживачів;

–  створення умов для розвитку внутрішніх та міждержавних електричних
мереж та газопроводів з метою забезпечення надійності функціонування
енергетичних ринків, здійснення експортно-імпортних операцій та транзиту
електроенергії та газу.

Нафтова галузь

Адаптація енергетичного законодавства України до енергетичного
законодавства ЄС у сфері нафтової галузі полягає у досягненні безпеки
поставок і забезпеченні надійності функціонування енергосистеми шляхом
прийняття законодавчих актів, якими передбачатимуться заходи щодо:

створення та підтримання резервів нафти та нафтопродуктів на рівні,
достатньому для забезпечення внутрішнього споживання протягом не менше
90 днів;

створення уніфікованого порядку обліку та використання резервів нафти та
нафтопродуктів;

розроблення плану дій, що має застосовуватися у випадку виникнення
ускладнень у постачанні сирої нафти і нафтопродуктів;

створення умов для надійної роботи внутрішніх і міждержавних
нафтопроводів, здійснення транзиту нафти;

створення або визначення компетентного органу з необхідними
повноваженнями на випадок виникнення труднощів у постачанні сирої нафти
чи нафтопродуктів;

визначення порядку проведення міждержавних консультацій та забезпечення
координації національних заходів у разі виникнення кризової ситуації на
ринку нафти та нафтопродуктів.

Основними актами ЄС у цій сфері є:

Директива Ради ЄЕС 68/414/ЄЕС від 20 грудня 1968 р. про введення
зобов’язань країн-членів ЄЕС підтримувати мінімальні резерви сирої нафти
та/ або нафтопродуктів;

Директива Ради 98/93/ЄС від 14 грудня 1998 р. про внесення змін до
Директиви 68/414/ЄЕС.

Вугільна галузь

Регулювання вугільної галузі в ЄС спрямовано на впорядкування та
зменшення державних субсидій на видобування вугілля, а також на
встановлення прозорих цін на ринку з метою досягнення ринкових умов
функціонування галузі, зокрема, через створення належних умов для
конкуренції.

Основними документами у цій галузі є:

–     Регламент Ради ЄС 1407/2002 від 23 липня 2002 р. про державну
допомогу вугільній промисловості;

–     Регламент Ради ЄС 405/2003 від 27 лютого 2003 р. щодо моніторингу
імпорту Співтовариством вугілля з третіх країн.

Адаптація українського законодавства у цій галузі потребує прийняття
законодавчих актів, спрямованих на:

–     визначення видів державної допомоги, які надаються вугільній
галузі, а також умов та термінів їх надання виключно законами України;

–     створення системи моніторингу надання та використання державної
допомоги і моніторингу експорту та імпорту вугілля.

 

Ядерна енергетика

Правове регулювання відносин у ядерній галузі є одним з найрозвинутіших
у межах європейського енергетичного права. Основу такого регулювання
складають:

–     Римський Договір про Європейське співтовариство з атомної енергії
(Євратом)

1957 року;

–     статути Агенції Євратому з постачання від 6 листопада 1958 р.;

–     правила Агенції Євратому з Постачання ЄС з ядерної енергетики від
11.05.1960 щодо способу врівноваження попиту та пропозиції на уранову
руду, вихідні матеріали та спеціальні матеріали, що розщеплюються;

–     Директива Ради 92/3/Євратом від 3 лютого 1992 р. про нагляд та
контроль за перевезенням радіоактивних відходів між країнами-членами, а
також їхнім ввезенням до ЄС та вивезенням з нього;

–     Регламент Ради (Євратом) 1493/93 від 8 червня 1993 р. щодо
перевезень радіоактивних речовин між країнами-членами.

Ядерне законодавство України значною мірою відповідає вимогам
європейського законодавства внаслідок реалізації численних міжнародних
угод, учасником яких є Україна.

Адаптація українського законодавства у цій сфері потребує прийняття
законодавчих актів, спрямованих на:

–     підтвердження відповідності продукції, що постачається на
підприємства атомної енергетики;

–     залучення та використання фінансових ресурсів для зняття з
експлуатації АЕС та передачі на довгострокове зберігання/захоронення
радіоактивних відходів (далі – РАВ);

–     впровадження санітарних норм і правил для АЕС;

–     спорудження сховищ відпрацьованого ядерного палива (далі – ВЯП) та
РАВ;

b

????o?ерміну експлуатації АЕС;

–     забезпечення кредитування будівництва нових об’єктів
ядерно-енергетичного комплексу (далі – ЯЕК);

–     виконання процедур підготовки і передачі на захоронення РАВ
підприємств ЯЕК;

–     остаточного захоронення РАВ у глибинних геологічних формах;

–     поводження з ВЯП після його довгострокового безпечного зберігання.

Відновлювані джерела енергії, енергозбереження та охорона навколишнього
середовища

Правове регулювання у цій сфері розвивається за двома напрямками:
зменшення енергоємності та розвиток відновлювальних джерел енергії.
Основними правовими актами, які регулюють відповідні відносини, є такі:

–     Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС 2001/77/ЄС від 27
вересня 2001 р. про сприяння виробництву електроенергії з
відновлювальних джерел енергії (на внутрішньому електроенергетичному
ринку);

–     Директива 2004/8/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 лютого
2004 р. про сприяння спільному виробництву тепла й електроенергії
(когенерації) на основі корисного теплового навантаження на внутрішньому
енергетичному ринку та внесення змін до Директиви 92/42/ЄЕС;

–     Директива 2002/91/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16
грудня 2002 р. про енергоефективність будівель.

Адаптація українського законодавства у цій сфері потребує прийняття
законодавчих актів, спрямованих на:

–     створення умов для збільшення використання відновлювальних джерел
енергії, зокрема, через забезпечення доступу електроенергії з
відновлювальних джерел до електричних мереж за прийнятними цінами,
встановлення спеціальних тарифів, спрощення адміністративних процедур
надання дозволу на будівництво “відновлюваних” електростанцій тощо;

–     надання преференцій для розвитку (реабілітації) ресурсної бази для
НВДЕ, зокрема, полікристалічного кремнію для виробництва
фотоперетворювачів сонячних модулів, біомаси, шахтного метану тощо.

–     підвищення енергоефективності та покращення надійності постачання
енергетичних продуктів шляхом створення правових рамок для заохочення та
розвитку високоефективної когенерації, тобто одночасного виробництва
теплової та електричної енергії;

–     фінансове, правове та організаційне стимулювання використання
енергоефективних матеріалів і технологій у соціальній сфері та різних
галузях економіки, насамперед транспорті, будівництві та інших;

–     організаційна, правова і фінансова підтримка можливого
використання промислових і побутових відходів, перш за все енергоємних,
як металолом, відходи будівельних матеріалів, склотари тощо.

–     створення недискримінаційних умов для виробництва енергії з різних
відновлювальних джерел.

Зважаючи на досвід країн Центральної Європи щодо адаптації енергетичного
законодавства, її наслідком має стати зміна таких ключових засад
функціонування енергетики:

Монополізм ? конкуренція;

Державне управління ? державне регулювання;

Центральне планування ? лібералізація;

Державна власність ? приватна власність.

Адаптацію національного законодавства доцільно здійснювати з урахуванням
особливостей, якими характеризувався процес приведення у відповідність з
вимогами європейського права (насамперед, директив) законодавства
країн-членів ЄС, а саме:

–     з урахуванням існуючих відмінностей у функціонуванні та правовому
регулюванні різних сегментів енергетики, а також існуючих особливостей
їх оподаткування, фінансування, корпоративного управління, охорони
навколишнього природного середовища тощо;

–     врахування положень права ЄС та внесення змін до діючих і
розроблення нових нормативно-правових актів, спрямованих на досягнення
визначеної мети.

Адаптація енергетичного законодавства та подальше реформування ПЕК,
насамперед у сфері лібералізації енергетичних ринків, повинні
проводитись лише в тому випадку, коли очікувані вигоди перевищуватимуть
можливі втрати.

З метою вдосконалення розробки та адаптації енергетичного законодавства
до законодавства ЄС доцільно централізувати виконання зазначених
функцій, а також вирішити питання фінансового, кадрового і
організаційного забезпечення такої діяльності.

Інтеграція мереж та уніфікація стандартів

Енергетичні мережі України тісно пов’язані з відповідними мережами країн
ЄС.

Інтеграція нафто- та газопроводів з європейськими мережами
забезпечується тим, що вони значною мірою використовуються для транзиту
енергоносіїв з Росії та інших країн у напрямку ЄС. Використання
транзитного потенціалу газопроводів становить близько 70%, а
нафтопроводів – не більше 50%. Зважаючи на це, можна стверджувати, що
нафто– та газопроводи є достатньо інтегрованими з мережами країн-членів
ЄС.

Основне завдання щодо інтеграції електроенергетики стосується
міждержавних і магістральних електромереж.

До 1993 року ОЕС України працювала в енергосистемі „МИР” у паралельному
режимі з енергосистемами Польщі, Угорщини, Словаччини та Чехії, Болгарії
та Румунії, які на цей час здійснили відповідні до директив ЄС заходи і
увійшли до європейської енергосистеми UCTE.

З 2001 року Об’єднана енергосистема України працює у паралельному режимі
з енергосистемами Російської Федерації, Молдови та країн Балтії.

З липня 2002 року частина української енергосистеми, так званий „Острів
Бурштинської ТЕС”, працює у паралельному режимі з об’єднаною
енергосистемою Європи UCTE.

Сприятливим фактором щодо інтеграції української енергосистеми є
збереження практично всіх електроліній колишньої системи „МИР”.
Виняткову роль в цьому плані відіграє електропідстанція 400 кВ
„Мукачеве” через яку енергосистеми Румунії, Словаччини і Угорщини
з’єднані не лише з ОЕС України, але і між собою (та з UCTE).

Для інтеграції ОЕС України до системи UCTE та створення технічних умов
для реалізації прогнозованих обсягів експорту електроенергії необхідно:

–   визначити рівень технологічних стандартів і умов паралельної роботи
ОЕС України з європейською енергосистемою;

–   визначити терміни та джерела фінансування заходів з введення
додаткових регулюючих потужностей, підвищення стійкості, режимної
керованості та безпечності електропостачання в аварійних режимах шляхом
проведення повної реконструкції систем первинного регулювання ОЕС, в
тому числі систем автоматичного регулювання енергоблоків ТЕС та ГЕС для
доведення їх швидкодії до нормативу ЄС, впровадження системи
автоматичного регулювання частоти і потужності та реконструкції
обладнання електричних мереж для підвищення їх пропускної спроможності,
використання регулюючого потенціалу електроспоживачів – регуляторів
частоти і потужності в системі;

–   визначити і встановити прозорі і стабільні засади податкової,
амортизаційної політики щодо суб’єктів, які безпосередньо забезпечують
реалізацію технічних планів інтеграції з UCTE.

–   забезпечити на державному рівні зовнішньополітичну підтримку заходів
щодо інтеграції української енергосистеми.

За умови активізації роботи за цим напрямом, враховуючи сучасний
технічний та фінансовий стан галузі, а також власний досвід та досвід
країн Центральної Європи, що вже пройшли цей шлях, практична інтеграція
ОЕС України до об’єднаної енергосистеми ЄС можлива у 2009 – 2010 роках.
Першочерговим завданням має стати розроблення концепції інтеграції
об’єднаної енергосистеми України до UCTE та деталізованого плану
заходів, спрямованого на її реалізацію.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020