UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВід анафем до компромісів (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1254
Скачало225
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Від анафем до компромісів

 

Календарно-пасхальні протистояння були вже в ІІ-ІІІ ст. н.е., тому й

обговорено це питання на Нікейському соборі. Однак текст постанови

Нікейського собору не зберігся (або його, як такого, не було зовсім, це

могло б бути усною домовленістю, як щось очевидне). Є лише послання

імператора Константина єпископам, які не брали в ньому участі. І в цьому

посланні стверджується, що собору «здалося непристойним звершувати це

найсвятіше свято за звичаєм іудеїв», бо вони «замість належного

виправлення в одному і тому ж році звершують пасху двічі». Тут малося на

увазі ось що: по перше, євреї святкували Пасху у різні дні тижня; далі –

якщо за єврейським календарем 15 Нісана трапилося зразу після весняної

повні, а наступний календарний рік мав 12 місяців, то чергове 15 Нісана

настане вже перед весняним рівноденням. Це створює ілюзію святкування

Пасхи двічі на рік, а траплялася така ситуація до кінця V ст. один раз

за кожні 19 років. Собор також наполіг на тому, щоб усі християни

святкували Пасху в неділю.

 

Є цілком переконливі докази того, що принаймні Александрійська церква

зразу ж після Нікейського собору неодноразово відзначала Пасху разом з

євреями, конкретно в 343, 347, 367, 370, 374 і 396 роках. І, – «світ не

завалився»!..

 

Правила, на які часто посилаються православні богослови, відтворені у

XIV ст. візантійським монахом Матвієм Властаром: «Відносно нашої Пасхи

необхідно звертати увагу на чотири постанови, з яких дві містяться в

Апостольському правилі, а дві мають витоки з неписаного передання. Перше

– ми повинні святкувати Пасху після весняного рівнодення. Друге – не

святкувати її разом з іудеями в один день. Третє – святкувати не просто

після рівнодення, але після першої повні, що настає після рівнодення. І

четверте – після повні не інакше, як першого дня тижня» (тобто в

неділю).

 

Аналіз цих правил показує, що лише перше з них однозначно встановлене

Отцями Церкви. Друге ж у IV-VIII стт. розумілося лише в смислі не

святкувати Пасху до весняного рівнодення та в інші, крім неділі, дні, як

це буває у євреїв.

 

На превеликий жаль, надто часто не приймалося до уваги сказане апостолом

Павлом: “Буква вбиває, а дух животворить” (2 Кор. 3:6). Надто часто

“технічним” проблемам, як ось ця – календарна, надавали перебільшено

високого значення. Зокрема, буквальному відтворенню євангельської

ситуації “Воскресення Христове після єврейської Пасхи”. Не добачаючи, що

– з огляду на “недосконалість” природних, астрономічних циклів – її

відтворення неможливе. Як ось – “не вдається” православним відзначити

Пасху після Єврейської і, водночас, Страсті Христові перед нею.

 

Справді, відносно єврейської православна Пасха випала: на першу неділю

після неї

 

у 1583-1600 pp. – 10 разів, на другу – 6, п’яту – 0, шосту – 2;

 

у 1601-1700 pp. – 54 рази, на другу – 36, п’яту – 4, шосту – 6;

 

у 1701-1800 pp. – 47 разів, на другу – 42, п’яту – 2, шосту – 9;

 

у 1801-1900 pp. – 43 рази, на другу – 45, п’яту – 2, шосту – 10;

 

у 1901-2000 pp. – 38 разів, на другу – 51, п’яту – 2, шосту – 8;

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ