.

Миколаївська область (реферат)

Язык:
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
865 19185
Скачать документ

s

Реферат на тему:

Миколаївська область

Історія та демографічна довідка регіону

Місто Миколаїв було засновано 1789 року. В 1795 році був створений
Херсонський округ (повіт) Вознесенської губернії, до якого й приписали
місто Миколаїв. У 1802 році вперше була утворена Миколаївська губернія.
Але вже через рік вона була ліквідована при новому адміністративному
переділі. Миколаїв знову ввійшов до складу Херсонського повіту, але
тепер уже Херсонської губернії. 1805 року Миколаївське губернаторство
було відновлено.

Як адміністративно-територіальна одиниця Миколаївська область була
утворена на базі Одеської області 22 вересня 1937 року. До неї ввійшло
багато населених пунктів Херсонщини та Дніпропетровщини. Свого сучасного
вигляду і розмірів область набула наприкінці 1959 року. Нині її площа
охоплює 4,6% площі України, й вона посідає 15 місце за цим показником.

В області налічується 5 міст обласного і 4 районного підпорядкування, 20
селищ міського типу та понад 900 сіл. Найбільшими містами області є
Миколаїв (514 тис. жителів), Первомайськ (70 тис.), Вознесенськ (42
тис.), Южноукраїнськ (38 тис.), Новий Буг (18 тис.), Очаків (17 тис.). У
містах та селищах міського типу мешкає 66,0% населення області (цей
показник зберігає стабільність уже багато років поспіль).

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, в усіх населених
пунктах області налічується 1264,7 тис. жителів, що складає 2,6%
населення України (це 18 місце в країні). 53,4% населення складають
жінки. Показник народжуваності становить 7,8 на 1 тис. жителів і має
тенденцію до зниження.

У Миколаївській області проживають представники понад 100
національностей. Корінний етнос – українці, – за офіційною статистикою,
складає 75% населення області, але, за даними перепису, вважають себе
українцями близько 82%. Найбільш чисельними є представники 13
національних меншин – росіяни (19,4%), молдовани (1,3%), білоруси
(1,1%), євреї (0,9%), болгари та поляки (по 0,6%), німці, вірмени,
татари і роми (по 0,1%), гагаузи (0,07%), турки-месхетинці та чехи (по
0,04%). При облдержадміністрації створено Раду представників громадських
організацій національних меншин області, яка має на меті підвищення їх
ролі в розвитку етнічної, культурної та мовної самобутності,
забезпеченні міжнаціональної злагоди. На Миколаївщині створено 33
національно-культурних та культурологічних товариства і центри
національних культур. Існує також мережа недільних шкіл у місцях
компактного проживання національних меншин.

Аналіз політичної структуризації регіону

Процес розвитку політичних партій на Миколаївщині мало чим відрізняється
від процесів партійного будівництва в інших українських регіонах. На
початку 90-х років окрім КПУ в області активно працював НРУ. Згодом
з’явилися Селянська та Соціалістична партії, однак значного впливу в
краї вони так і не здобули. Перша хвиля масової реєстрації обласних
осередків партій пройшла напередодні виборів до Верховної Ради України
1998 року. В ті часи в регіоні активно функціонували осередки КПУ, НРУ,
НДП, СДПУ(о), АПУ та ПРП. Однак більшість з-поміж зареєстрованих 40
партій так і залишилися маловідомими, нечисленними і маловпливовими,
оскільки окрім власне реєстрації та висування депутатів ніякої роботи
серед населення вони не вели.

Друга хвиля масової реєстрації обласних осередків партій пройшла
напередодні останніх виборів до Верховної Ради України 2002 року. В
грудні 2000 року в області налічувалось уже 45 осередків політичних
партій. На початок 2003 року їх число зросло до 81. Серед лідерів за
обсягом “офіційного” членства можна назвати обласну організацію Аграрної
партії України, що налічує понад 14 тис. членів, серед яких багато
керівників сільськогосподарських підприємств та органів влади різних
рівнів.

Частина осередків політичних партій брала участь у формуванні місцевих
та регіональних органів влади Миколаївщини. До 1997 року найкраще це
виходило в КПУ. Однак після виборів 1998 року комуністів поступово
почали витісняти представники АПУ, НДП, МБР та СДПУ(о).

Починаючи з 1999 року активну роботу з “входження” у владу проводила
регіональна організація СДПУ(о). Нині її представник, що пройшов за
партійним списком, є у Верховній Раді. СДПУ(о) справляє значний вплив на
Миколаївську облдержадміністрацію. Значного впливу останніми роками
набула й АПУ. На початок 2003 року депутатами різних рівнів було 1280
членів цієї партії, зокрема один депутат ВР України, 237 депутатів
районних рад, 20 – обласної ради. Активно залучає до своїх лав
представників влади Партія регіонів.

У складі обласної ради 72 депутати, більше 30 з яких є позапартійними.
Серед партійних депутатів – 20 членів АПУ, по 6 – КПУ та Партії
регіонів, 2 – СДПУ(о), по одному представнику від НДП, ПППУ та
“Демсоюзу”. Для порівняння: в 1998 році в обласній раді було 32
партійних депутати – 17 комуністів, по 2 членів НДП і СПУ, 11 – АПУ.

У Миколаївській міській раді після виборів 2002 року найширше
представництво мають партії-учасниці блоку “За єдину Україну!” – 10
депутатів: 3 від Партії регіонів, по 2 від “Трудової України”, АПУ та
НДП, 1 від ПППУ. Комуністична партія України має тут усього 6 депутатів
проти 19 у 1998 році, СДПУ(о) – 5, що значно краще, ніж у раді
попереднього скликання, Партія зелених – 4. Блок партій “ДемПУ-“Демсоюз”
отримав 3 мандати: 2 – ДемПУ та 1 – “Демсоюз”. За цього в міськраді
немає жодного депутата від партій блоку “Наша Україна”, хоч у 1998 році
представник НРУ тут був. Також “втратила” свого представника й СПУ.

Судово-правовий захист громадянських і політичних прав та свобод

За словами працівників органів юстиції, останніми роками постійно
зростає кількість позовів громадян до суду про захист своїх прав.
Насамперед це свідчить про усвідомлення громадянами можливості
розв’язання конфліктних ситуацій через судові органи. Найбільше позовів
стосується трудових відносин і захисту майнових прав. Щодо захисту
політичних прав, то потреба в цьому виникає лише під час виборчих
кампаній. У період останніх парламентських виборів 2002 року судами було
розглянуто 7 позовних заяв. У міжвиборчий період потреба в захисті
політичних прав виникає в ході кампаній, пов’язаних із довиборами
депутатів ВР України та місцевих рад. На останніх довиборах до
Миколаївської міськради в листопаді 2002 року виник конфлікт, який і
досі не розв’язано (справа подана на розгляд Верховного Суду України),
що призвело до суттєвих змін у складі керівництва територіальної
виборчої комісії.

Оцінка стану економічного розвитку регіону

Миколаївська область – високорозвинений індустріальний регіон, що
вирізняється потужною багатогалузевою промисловістю, яка має надзвичайно
важливе значення в структурі народногосподарського комплексу України.
Регіональний ВВП складає близько $920 млн. (2,6% ВВП України). В усіх
сферах економічної діяльності в області зайнято понад 580 тис.
трудівників (74% працездатного населення).

Промисловий потенціал області сконцентровано переважно в п’яти містах
обласного підпорядкування, питома вага яких у загальнообласних обсягах
промислової продукції сягає майже 95%. У сільській місцевості
розташовані підприємства переробної, поліграфічної промисловості та
будівельних матеріалів. У структурі промисловості провідні місця
посідають машинобудування та металообробка, де виділяються такі галузі,
як суднобудування та енергетичне машинобудування. Основними видами
діяльності промисловості м. Миколаєва є харчова, машинобудівна та
металургійна. Промислові підприємства області забезпечують до 50%
обсягів продукції суднобудування України, понад 90% державного
виробництва газових турбін, 80% обсягів глинозему-сировини для
виробництва алюмінію. За даними обласного управління статистики, в 2002
році більше половини підприємств області (54%) працювали зі збитками.

Найбільшими в області серед промислових підприємств вважаються ДП
“Науково-виробничий комплекс газотурбінного будування “Зоря-Машпроект”,
ВАТ МГЗ, ВАТ “Первомайськдизельмаш”, ВП НЕК “Енергоатом”,
Південноукраїнська АЕС, ЗАТ “Возко”, ВАТ “Дамен шип’ярдс океан”, ДАХК
ЧСЗ. Серед підприємств харчової галузі потрібно назвати ЗАТ
“Лакталіс-Україна”, ТОВ “Сандора”, ВАТ “Миколаївський пивзавод “Янтар”,
Первомайський молочноконсервний комбінат. У регіоні функціонує потужна
транспортна система, до складу якої входить залізничний, морський,
річковий, автомобільний, авіаційний та трубопровідний зв’язок.

Водний транспорт представлений 4 морськими та 1 річковим портами.
Акваторії портів з’єднується з морем через Бузько-Днiпровський
лиманський канал довжиною 44 милi, глибиною 10,5 м та шириною 80 м.
Найбільші транспортні підприємства області – Миколаївський морський
торговельний порт, ДП “Дельта-лоцман”, ЗАТ “Миколаївський калійний
термінал “Ніка-тера”.

Усього від початку процесу приватизації в Миколаївській області
приватизовано 2421 об’єкт, серед яких 900 об’єктів державної і 1521 –
комунальної власності. За кількістю приватизованих об’єктів державної
власності на 1 тис. осіб область утримує друге місце по Україні. В
державній власності перебувають близько 12% від загальної кількості
промислових підприємств області.

У 2002 році бюджет області становив 233,4 млн. грн. Близько 90% коштів
було направлено на соціальну сферу, зокрема близько 40% – на охорону
здоров’я, 25% – на освіту. Трансферти з держбюджету на допомогу по
соціальному захисту повністю “покрили” потреби області. Бюджет розвитку
складав 6555,9 тис. грн.

У 2003 році обласний бюджет прийнятий у сумі 248,1 млн. грн. Державні
дотації та субвенції становлять більше половини доходів – 139,1 млн.
грн. Бюджет розвитку ухвалено в розмірі 5008,5 тис. грн.

Розвиток малого та середнього бізнесу

??$??o?тис. осіб, що становить 20,7% від чисельності працюючих.

У регіоні діють 19 районних та 5 обласних програм сприяння розвитку
підприємництва. Найбільшою мірою мале підприємництво розвинуте в м.
Миколаєві, де налічується 94 підприємства на 10 тис. населення (по
Україні – 57 підприємств).

Взаємини між бізнесом і владою

Свободу економічної конкуренції на Миколаївщині можна оцінити як
задовільну. Ступінь владного протекціонізму достатньо сильний, але не
агресивний. Останніми роками взаємини бізнес-влада стають у Миколаєві
більш демократичними, що сприяє динамічному розвитку бізнесу. 2002 року
в місті була створена Єдина комісія з питань відкриття суб’єктів
підприємницької діяльності, так званий “антитяганинний центр”. У
комісії, що збирається раз на тиждень, можна отримати всі дозволи та
оформити документи, потрібні для відкриття власної справи. У 2003 році
Миколаїв було проголошено “містом вільного підприємництва”. Та попри це
все у відносинах між владою і бізнесом досі існують гострі проблеми,
однією з яких залишається отримання земельних ділянок для ведення
бізнесу.

Стан аграрної реформи в регіоні

У ході аграрної реформи на Миколаївщині було реформовано 414 КСП. На їх
базі було створено 614 нових агроформувань, серед яких найбільше
господарських товариств та приватних (приватно-орендних) підприємств. На
кінець 2002 року в області діяло близько 6,2 тис. фермерських
господарств.

Сільське господарство – друга за обсягами та перша за зайнятістю
трудових ресурсів галузь матеріального виробництва області. У середньому
область виробляє за рік близько 2 млн. т зерна, понад 200 тис. т
соняшнику, близько 800 тис. т цукрових буряків, понад 250 тис. т овочів.
У 2002 році валовий збір зерна становив близько 3 млн. тонн. Загалом на
Миколаївщині виробляється 7% зерна пшениці, а також соняшнику від
загальнодержавного збору.

Площа сільськогосподарських угідь регіону становить понад 2 млн. га. У
господарствах області налічується до 200 тис. га зрошуваних земель.
Щороку валовий обсяг сільськогосподарської продукції в області
збільшується приблизно на 15%. Рівень рентабельності
сільськогосподарських підприємств становить 8,3%.

Оцінка регіонального інвестиційного клімату

Іноземні інвестиції в економіку області станом на 1 січня 2003 року
оцінюються в 60,4 млн. дол. США. Три чверті їх складають грошові внески.
Лише за 2002 рік надійшло близько 20 млн. дол. США – в основному в три
підприємства (“Дамен шип’ярдс океан”, “Лакталіс-Україна”, пивзавод
“Янтар”). У регіоні функціонують 79 підприємств з іноземним капіталом.
За інвестиційними проектами з підприємствами м. Миколаєва співпрацюють
підприємства 29 країн світу.

За роки існування ВЕЗ “Миколаїв” було зареєстровано лише 4 суб’єкти, з
них три суднобудівної галузі. На жаль, жоден із них не використовує
повністю потенційні можливості ВЕЗ.

За обсягом експорту Миколаївщина посідає 7 місце в Україні. У 2002 році
в країни ЄС експортовано товарів на суму 130 млн. доларів США. Хоча в
останні роки спостерігається постійне позитивне сальдо
зовнішньоекономічної діяльності, однак експорт товарів машинобудування,
масляного насіння, продукції суднобудування скоротився.

Оцінка соціальної сфери регіону

Проблема безробіття на Миколаївщині була однією з найгостріших протягом
усього першого десятиліття становлення незалежної України. Упродовж
декількох років під скорочення потрапили навіть не тисячі, а десятки
тисяч заводчан. У зв’язку з хоч і невеликим, та все ж ростом економіки
ситуація в місті покращилася. Нині в Миколаєві на 4 тис. офіційних
вакансій припадає лише 3 тис. зареєстрованих безробітних. Найскладніша
ситуація склалася на селі, де рік-у-рік рівень безробіття зростає. За
останні роки він збільшився втричі.

Офіційний показник рівня безробіття складає по області близько 3,5%. В
обласному центрі зареєстровано 50 тис. безробітних. За цього згідно з
дослідженням Міжнародної Організації Праці рівень безробіття у Миколаєві
набагато вищий від офіційного – 11,7%. Серед офіційно зареєстрованих
безробітних 60-70% складають жінки віком від 18 до 40 років. Переважну
їх більшість становлять 28-30-річні із середньою спеціальною або вищою
освітою.

Загалом у регіоні впроваджується 39 обласних програм, значна частина
яких має соціальну спрямованість, проте їх можна назвати
малоефективними. Більшість програм виконуються лише на 15-20%. Серед
обласних програм слід виокремити комплексну програму
соціально-економічного розвитку Миколаївської області на 2000-2010 роки
“Миколаївщина-2010”, програму профілактики злочинності, програми
“Українська родина” та “Молодь Миколаївщини”, комплексну програму
“Здоров’я нації на 2002-2011 роки”.

Оцінка діяльності ЗМІ регіону

У Миколаївській області зареєстровано 277 друкованих періодичних видань,
зокрема 261 газета та 16 журналів. Однак постійно виходять 84 видання
(79 газет та 5 журналів), інші ж або перебувають у стадії реорганізації
чи ліквідації, або “оживають” лише під час виборчих кампаній. Загальний
декларований наклад усіх ЗМІ, що постійно виходять, – близько 500 тис.
примірників. Серед найбільших обласних громадсько-політичних ЗМІ можна
відмітити газету “Южная правда” (близько 40 тис. прим.), а серед міських
– “Вечерний Николаев” (понад 20 тис. прим.).

Засновниками 24 ЗМІ є місцеві ради та державні адміністрації спільно з
колективами редакцій. Іще 22 ЗМІ заснували комерційні структури, а 15 –
приватні особи. Іншими засновниками ЗМІ, що постійно виходять, є
громадські організації (9 ЗМІ), трудові колективи підприємств,
підприємства (6), трудові колективи редакцій та творчі спілки (6),
держустанови (2).

У Миколаєві знаходяться 68 редакцій друкованих ЗМІ області, у м.
Вознесенську – 6, у Южноукраїнську – 6, у Первомайську – 4.

Більшість видань є виданнями громадсько-політичного спрямування. Чимало
налічується й видань рекламно-інформаційного характеру – лише в
Миколаєві їх близько десяти. Серед газет, засновниками яких є політичні
або громадські організації, привертає увагу лише щотижневик “Скіф”, який
насправді є багатосторінковим інформаційним виданням. Також приваблює
читачів і щомісячний журнал “Горожанин”, який публікує інтерв’ю,
розповіді та нариси про відомих жителів Миколаївщини.

У регіоні транслюється 11 телеканалів, 8 з яких дециметрового діапазону.
В області діє 15 телекомпаній. У Миколаєві розміщені 9 із них, зокрема
обласна державна телерадіокомпанія та дві філії всеукраїнських (СТБ і
“Тоніс”). По дві телекомпанії функціонують у містах Вознесенську та
Первомайську, серед них по одній кабельній. Інші телекомпанії працюють у
м. Южноукраїнську (кабельна) та в смт. Криве Озеро.

Провайдери Інтернету

Кількість інтернет-провайдерів на Миколаївщині постійно зростає, хоча
останнім часом цей процес уповільнився. Нині в регіоні працює 7
інтернет-провайдерів. На жаль, офіційних відомостей про кількість
постійних користувачів Інтернету немає. За деякими даними, можна
говорити про приблизно 10 тис. постійних (підключених) абонентів.
Кількість користувачів послугами Інтернету загалом, включаючи його
використання час від часу, є набагато більшою завдяки численним
інтернет-кафе.

Оцінка розвитку третього сектора та становлення засад громадянського
суспільства в регіоні

У Миколаївській області легалізовано понад 1 тис. громадських
організацій. З них найширше представлені оздоровчі та
фізкультурно-спортивні об’єднання, організації професійної
спрямованості, об’єднання ветеранів та інвалідів, молодіжні організації,
а також громадські організації без чіткої спеціалізації (так звані “інші
громадські організації”). Крім того, в регіоні діє понад 100 благодійних
громадських організацій (об’єднань, фондів тощо).

Однак переважну більшість цих організацій (понад 80%) можна назвати
“мертвими” або “лежачими”. Вони не проводять ніякої роботи, часто навіть
їх місцезнаходження невідоме. Серед діючих об’єднань справді впливовими
можна вважати лише організації, підконтрольні владі або окремим її
представникам та бізнесу.

Уперше рух зі створення комітетів самоорганізації населення розпочався в
Миколаєві наприкінці 80-х років. Нині в місті працює 5 таких комітетів,
які контролюють, як правило, свій мікрорайон, справляючи певний
позитивний вплив на населення (до 500-600 чоловік), і виконують доволі
плідну роботу. Працюють ці комітети переважно через “своїх” депутатів,
яких і підтримують під час виборів. В інших районах регіону теж є
декілька комітетів самоорганізації, здебільшого в містах та селищах
міського типу (Первомайськ, Березнегувате).

В області також ведеться певна робота зі створення об’єднань
співвласників житлових будинків (ОСЖБ) як альтернативної форми утримання
житла та самоорганізації населення. Сьогодні вже функціонують 170 ОСЖБ,
у т. ч. 114 – у м. Миколаєві, 10 – в Очакові, 5 – у Вознесенську, 16 – в
Новоодеському, 13 – у Баштанському, 7 – у Веселинівському, 5 – у
Снігурівському районі.

Профспілковий рух Миколаївщини є типовим для України. Існують галузеві
профспілкові організації, які входять до Федерації профспілок України і
діяльність яких координується обласною Радою профспілкових організацій.
За цього діяльність профспілок характеризується великою залежністю від
органів влади та власників підприємств. Вони фактично неспроможні
повномасштабно виконувати свої статутні завдання.

Миколаївський регіон вирізняється соціальною пасивністю населення.
Жителів мало турбують дії влади, опозиції, партій та громадських
організацій – увага переважної більшості людей зосереджена лише на
власних економічних негараздах. Акції опозиції, що проходили по всій
Україні восени 2002 року, в Миколаєві були дуже малочисельними та
неорганізованими.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020