Реферат на тему:
Сумська область
Історія, демографічна ситуація та соціальна структура
Сумська область була створена 10 січня 1939 року. До її складу ввійшли
12 районів Харківської, 17 – Чернігівської та 2 райони Полтавської
областей. Нині в ній нараховується 18 районів, 15 міст, 7 з-поміж яких –
обласного підпорядкування (Конотоп, Глухів, Охтирка, Лебедин, Шостка,
Ромни, Суми), 20 селищ міського типу, 384 сільради, 1500 сільських
населених пунктів.
Територія Сумської області становить 23,8 тис. кв. км, або 3,9%
території України, що забезпечує їй 16 місце серед областей України. По
території області проходить державний кордон з Російською Федерацією
завдовжки 498 км, де розташовано 3 пункти пропуску залізничного
транспорту та 5 пунктів пропуску автомобільного транспорту.
Місто Суми, адміністративний, економічний і культурний центр області,
розташоване на берегах річки Псел та її приток Сумки і Стрілки. Серед
дослідників немає єдиного погляду на час заснування Сум: одні відносять
його до 1652 року, інші – до 1655-го, коли 100 переселенців на чолі з
отаманом Герасимом Кондратьєвим прийшли сюди з містечка Ставище, що на
Київщині. Свою назву місто одержало від річок Суми і Сумки, які омивають
його з двох сторін. До наших днів дійшла легенда, за якою на тому місці,
де стоять Суми, в давнину було знайдено мисливські сумки. Це знайшло
відображення в гербі міста, затвердженому в 1781 році, де зображено три
чорні сумки з перев’язями і золотими гудзиками на щиті прямокутної
форми.
Усі корисні копалини області належать до категорії нерудних: це нафта,
газ, торф, фосфори, крейда, кам’яна і калійна солі, гіпс, вапняк,
мергель, скляні піски, вогнетривкі та тугоплавкі глини, мінеральні фарби
(в основному вохра), будівельні піски і камінь.
За останнє десятиріччя в Сумській області окреслилася негативна
тенденція до скорочення загальної чисельності населення. Протягом
1989-2001 років воно скоротилося на 133 тис. чол. Це пов’язано зі
зниженням рівня народжуваності, зростанням смертності і, як наслідок,
від’ємним приростом населення. Загальна чисельність наявного населення
Сумської області станом на кінець 2001 року, за уточненими даними
всеукраїнського перепису населення, дорівнювала 1299,7 тис. осіб.
Щільність населення складає 55 осіб на кв. км. Кількість міського
населення становила 842,9 тис. осіб, або 64,9%, сільського – 456,8 тис.,
або 35,1%. Серед них налічувалося 593,8 тис. чоловіків (45,7%) та 705,9
тис. жінок (54,3%).
У всіх сферах економічної діяльності зайнято в Сумській області 76,2%
жителів. Відсоток безробітних у працездатному віці, що зареєстровані в
державній службі зайнятості, становить 6,1%, а кількість незайнятого
населення у працездатному віці – 10,7%.
Чисельність працівників, оплата яких фінансується за рахунок коштів
державного та місцевого бюджетів, дорівнює 100 тис. 143 чол., що складає
28,1% до загальної чисельності працівників. В області відпрацьована
програма спільних дій органів влади, роботодавців і служби зайнятості зі
збільшення обсягів громадських робіт як одного з видів соціальних
послуг. Це дозволило Сумській області утримувати протягом останніх двох
років перше місце із залучення безробітних до виконання цих робіт.
Участь у громадських роботах у 2002 році брали 21,7 тис. чол., або кожен
четвертий безробітний.
Аналіз політичної ситуації в регіоні
Кількість політичних партій, що зареєстровані в Сумській області,
поступово зростає: якщо в 1999 році їх було зареєстровано 32, то в
2000-му – вже 49, а в 2001-му – аж 62. Станом на 1 січня 2003 року їх
кількість сягнула 63.
Сумська область має 6 одномандатних виборчих округів (№ 158-163), які
поділено на 1073 виборчі дільниці. Усього на виборах 2002 року тут було
зареєстровано 63 кандидати (з них 42 – від політичних партій і блоків та
21 самовисуванець). З шести переможців виборчих перегонів четверо (Євген
Лапін, Олександр Царенко, Микола Нощенко та Іван Рішняк) були висунуті
блоком “За єдину Україну!”, Ольга Гінзбург – КПУ, а Григорій Дашутін –
самовисуванець.
Вибори Президента 1999 року
Результати голосування за кандидатів у Президенти України в першому турі
виборів, що відбувся 31 жовтня, довели, що лідеркою для сумчан була
Наталія Вітренко, яка здобула тут підтримку 243498 виборців, або 29,6%.
Леонід Кучма набрав 219468 голосів (26,68%), Петро Симоненко – 157459
(19,14%), Олександр Мороз – 89888 (10,93%), Євген Марчук – 37721
(4,58%).
У другому турі президентських виборів перемогу здобув Леонід Кучма –
409352 голосів, або 48,53%. За П. Симоненка віддали свої голоси 365737
виборців (43,36%).
Політична еліта області
“Якщо дружина йде до іншого, ще невідомо, кому пощастило”, – так
прокоментував Віктор Ющенко факт виключення з фракції “Наша Україна”
Володимира Щербаня та ще 6 народних депутатів, коли ті проголосували 15
травня 2002 року за обрання спікером парламенту Володимира Литвина. Тому
передувала довга історія, з якої можна судити про специфіку політичного
розвитку області протягом останніх трьох років. Очолюючи з початку 1999
року Сумську область, В. Щербань числився у виборчому списку блоку
Віктора Ющенка “Наша Україна”, що не завадило йому кинути всі наявні в
нього ресурси на допомогу адміністративно-бюрократичному блоку “За єдину
Україну!”. Керівництво Ліберальної партії пояснювало позицію свого шефа
тим, що, за законом, він не може заборонити в області проведення
політичної агітації всіх партій і блоків, які є суб’єктами виборчого
процесу. Результати такої “агітації” вражають: блок “За єдину Україну!”
посів друге місце в області з результатом 17%, тільки трохи поступившись
“Нашій Україні” (18,6%).
Уже після виборів було оприлюднено власне кредо: “Я – людина президента.
Як він вирішить, так я і зроблю. Але моє власне бажання: не їхати в
Верховну Раду, а залишиться на Сумщині назавжди”, – твердив В. Щербань
на початку квітня 2002 року. Потім був указ Президента про його
відставку, а 15 листопада 2002 року вийшов новий – про призначення його
знову керівником Сумської області. В. Щербань виявився тим політичним
гравцем, який уособлює Сумщину як політично, так і економічно, тож
альтернативу йому справді важко знайти. Усе це відбувається в режимі
кланово-корпоративного розподілу мандата влади, який досить успішно
працює в області з кінця 90-х років.
Те, що відбувається на Сумщині, сміливо можна називати реставраційними
заходами, що пов’язуються з дедалі більшим гальмуванням економічних,
політичних і соціальних реформ. Через це думка новопризначеного
начальника управління внутрішньої політики СОДА Геннадія Панка, що альфа
і омега змін при владі – це підвищення ефективності державного
управління, виглядає криком чиновника, якому не судилося бути почутим.
Що ж до місцевого самоврядування, то схема переділу влади, яка була
застосована в Сумах, пройшла своє випробування і в інших регіонах
України: у разі обрання мера, який перебуває в конфлікті з губернатором,
у міськраді утворюється більшість, що змушує міського голову йти на
поступки, часом аж до відставки (як це сталось у Сумах). У цьому
контексті Суми стоять в шерезі таких міст, як Черкаси, Чугуїв,
Корсунь-Шевченківський та ін. Як результат, початок 2003 року
ознаменувався найбільш відчутними за останні роки кадровими
перестановками.
22 січня 2003 року на сесії міськради депутати з більшості значно
перекроїли бюджет, відкинувши проект, що розроблявся виконкомом під
керівництвом мера Олександра Андронова, і прийнявши бюджет у власній
редакції. Відразу після голосування по бюджету міський голова оголосив,
що складає свої повноваження, заявивши, що “в атмосфері залякування,
коли депутати показують один одному на пальцях, де вони можуть опинитися
(бути заарештованими), а в туалетах проливаються сльози, працювати
неможливо”. З відставкою мера розпочався переділ влади в місті. Вже 24
січня більшість у міськраді призупинила повноваження секретаря міської
ради Сергія Клочка і призначила в. о. секретаря лідера фракції міськради
“За МЕРа” Володимира Омельченка, який входить до складу команди
губернатора.
12 лютого 2003 року член Сумського міськвиконкому і народний депутат
Олександр Царенко був обраний спочатку заступником, а потім в. о.
міського голови на період до обрання нового мера міста. 14 лютого він
“освідчився в коханні” соціал-демократам, написавши заяву про вступ до
СДПУ(о). Оригінальними виявились і перші піар-кроки О. Царенка.
По-перше, він озвучив ідею про створення Сумського національного
університету, під дахом якого об’єдналися б усі міські ВНЗ III-IV рівнів
акредитації. Заради цієї благородної мети народні депутати Петро
Писарчук та Олександр Царенко ініціювали 15 січня 2003 року перевірку
Української академії банківської справи, в ході якої до процесу
залучився навіть Сергій Тигіпко. Він піддав м’якій критиці будівельні
проекти академії, висловившись за більш економне витрачання бюджетних
коштів. А це вже був камінь у город Анатолія Єпіфанова, який залишається
ключовим захисником ліберальних методів організації навчального процесу
в місті та уособленням опозиційності до нинішнього обласного
керівництва. Більше того, він є близьким другом Віктора Ющенка і
“фокус-фігурою” політичного блоку “Наша Україна” на Сумщині. Але вже 24
лютого наказом по НБУ його було звільнено з посади ректора УАБС.
Тепер О. Царенко переносить методи управління Сумським національним
аграрним університетом (ректором якого він залишається) з їхніми
розмаїтими формами відпрацювання на всіх сумчан, тож область уже два
роки поспіль лідирує по Україні за обсягом виконаних громадських робіт.
Подією, яку справді можна назвати резонансною, був інцидент, що стався
21 лютого 2003 року. Тоді біля під’їзду власного будинку було побито
Володимира Лаврика – одного з лідерів сумської опозиції, керівника
фракції “Наша Україна” в міськраді. Виступаючи 26 лютого в Сумах на
засіданні прес-клубу, голова парламентського Комітету по боротьбі з
оргзлочинністю та корупцією Володимир Стретович заявив, що цю людину
було побито наступного дня після того, як політрада “Нашої України”
обговорювала його кандидатуру як вірогідного кандидата від опозиції на
посаду міського голови, а відтак цей напад слід розглядати саме в
політичному контексті. Та як би там не було, але нині Володимир Лаврик
заявляє, що виставляти свою кандидатуру на вибори не збирається, а
працюватиме в одній команді з О. Царенком.
Логіка місцевої опозиції багато в чому диктується загальнополітичною
ситуацією в країні та підписаними в Києві домовленостями про співпрацю
між опозиційними партіями.
До числа структур, що впливають на обласну політику, можна віднести й
сумські земляцтва, які існують і розвиваються в Харкові, Одесі, Москві,
Петербурзі. А найбільш впливовим є, мабуть, київське земляцтво, яке було
утворено 23 червня 1999 року і нараховує 360 членів. Мета організації –
лобіювання інтересів Сумщини при прийнятті рішень стосовно області в
Києві. Почесним президентом земляцтва є народний депутат Віктор Ющенко,
уродженець Недригайлівського району Сумської області. 7 лютого 2003 року
відбулися вибори нового лідера цієї структури – ним став глава
Печерської райдержадміністрації в м. Києві Анатолій Коваленко.
Оцінка стану економічного розвитку регіону
За структурою валової продукції, що виробляється в області, Сумщина
відноситься до групи індустріально-аграрних регіонів України.
Провідними у виробництві продукції є чотири основні галузі:
машинобудування і металообробка, паливна, харчова та хімічна і
нафтохімічна промисловість. На ці галузі припадає понад 90% промислової
продукції, що виробляється в області.
Машинобудування і металообробка залишаються провідною галуззю
промисловості області. В ній зайнято понад 60 тис. чол., що складає
майже половину всіх працівників промисловості. Машинобудівний комплекс
області спеціалізується на виробництві складної високотехнологічної
продукції: хімічного і нафтовидобувного обладнання, газоперекачувальних
агрегатів, насосів, промислової трубопровідної арматури, технологічного
устаткування для переробних галузей агропромислового комплексу, засобів
автоматизації та іншої продукції. За останні 4 роки витрати на
виробництво продукції знижені в середньому по галузі на 35%. У
розрахунку на одиницю виробленої продукції матеріальні витрати складають
31%, а витрати на оплату праці – лише 11%. Середня рентабельність
продукції машинобудування перевищує 40%. До провідних і найбільш успішно
працюючих підприємств галузі належать ВАТ “Сумське НВО ім. М. Фрунзе” і
ЗАТ “Насосенергомаш” (м. Суми), конотопське ВАТ “Мотордеталь-Правекс”,
охтирське ВАТ “Нафтопроммаш” та ряд інших.
Паливно-енергетичний комплекс області включає підприємства з видобутку
нафти, газу, торфу, виробництва електричної і теплової енергії. В
області видобувається понад 40% усієї нафти та близько 10% газу країни.
У цій галузі найнижчий рівень витрат на виробництво – 46% від обсягу
виробленої продукції, а рентабельність сягає 100%. Більше половини
отриманого прибутку реінвестується в розвиток виробництва. Лідером
галузі є нафтогазовидобувне підприємство “Охтирканафтогаз”.
У галузевій структурі хімічної та нафтохімічної промисловості
переважають основна хімія та хіміко-фотографічна промисловість.
Підприємства галузі виробляють також мінеральні добрива, сірчану
кислоту, мінеральні пігменти, кормові добавки, хімічні реактиви,
лакофарбову продукцію, магнітну стрічку, рентгенографічну та
кінофотоплівку, гумотехнічні вироби та ін. Однак галузь перебуває в
складному становищі, оскільки підприємства втратили внутрішні ринки
збуту своєї продукції. Найбільші підприємства галузі – ВАТ “Сумихімпром”
та шосткінське об’єднання “Свема”.
Вартість основних фондів по області складає близько 20,8 млрд. грн., з
них 70% виробничих та 30% невиробничих. Понад 70% невиробничих основних
фондів області припадає на житлове господарство, близько 17% – на
комунальне господарство і побутове обслуговування. Найбільша частка
основних фондів (близько двох третин від їх загальної вартості) належить
підприємствам колективної власності, серед яких переважають акціонерні
товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Понад 20%
основних фондів поки що залишається в державній власності, а майже 13% –
у комунальній.
Агропромисловий комплекс Сумської області налічує 549
сільськогосподарських підприємств, а саме 26 відкритих акціонерних
товариств, 350 товариств з обмеженою відповідальністю, 31 закрите
акціонерне товариство, 108 приватних сільськогосподарських підприємств,
24 виробничих сільськогосподарських кооперативи, 10 державних
господарств. В агропромисловому комплексі зосереджено понад 60% основних
фондів і 30% зайнятих в економіці області. В основному сільське
господарство Сумської області спеціалізується на вирощуванні зернових
культур, цукрових буряків, м’ясо-молочному тваринництві. 56%
сільськогосподарських площ займають глибокі чорноземи.
Область має розвинену харчову промисловість, особливо цукрову,
м’ясо-молочну, кондитерську, які працюють переважно на місцевій
сировині. Тут налічується понад 100 підприємств харчової та переробної
промисловості.
Зовнішньоекономічні зв’язки
?
??$??e?роки має тенденцію до зростання з перевищенням експорту над
імпортом. Крім того, на відміну від середньоукраїнських показників у
структурі експорту регіону переважає продукція з високим ступенем
переробки, готові вироби і високотехнологічна продукція. Майже половина
експортних поставок області припадає на машинобудівну продукцію.
Збільшення експорту групи товарів металургійної галузі області було
досягнуто завдяки зростанню обсягу поставок продукції трубопрокатного
виробництва на ринки Росії, Німеччини, Фінляндії за загальноукраїнської
тенденції до зниження експорту труб та втрати вітчизняними виробниками
зарубіжних ринків. Розширюються також обсяги експорту хімічної продукції
– барвників, пігментів, мінеральних добрив.
Однак починаючи з ІІ половини 2001 року спостерігалося згортання
експортних поставок через введення квот, проведення антидемпінгових
розслідувань та запровадження Росією ПДВ на українські товари. Усе це
стало суттєвою перепоною для розвитку зовнішньоекономічної діяльності
підприємств та експортного виробництва загалом.
Зовнішньоторговельний товарообіг склав за 2002 рік понад 600 млн. дол.
США. Основними торговими партнерами області були Росія (57% експорту та
50,7% імпорту), Білорусь (7,9% і 7,2%), Туркменистан (7,7% та 10,6%).
Однак експорт у країни СНД, а особливо в Росію, Вірменію, Казахстан,
Туркменістан, Узбекистан, скоротився за цей період на 12%. Для
поліпшення стану зовнішньоторговельного обігу область нарощувала
експортні поставки до інших країн світу, і вони зросли в 2002 році на
38% у порівнянні з 2001 роком. Слід зазначити, що поступово відбувається
переорієнтація на інші ринки збуту. Так, в останні роки розширилася
присутність виробів сумських підприємств на ринках Європи, Азії, Африки,
хоча пріоритетним залишається розвиток двосторонньої торгівлі з країнами
Європи. Отож кількість країн-партнерів Сумщини постійно зростає – нині
їх налічується вже 77. Найбільші обсяги експорту були направлені до
Китаю (4,8%), Індії (4,2%), Ірану (4,1%), Німеччини (2,7%), США (2,6%),
Латвії (1,9%). Ця тенденція зберігається й у 2003 році.
Експорт на душу населення складає $148,7, імпорт – $89,07. У структурі
імпорту області зростає частка палива та нафтопродуктів. Помітне місце
займає ввезення какао-бобів, які імпортує ВАТ “Крафт фудз Україна”.
Найбільший обсяг імпортних поставок надійшов із Швейцарії (3,6%),
Німеччини (2,9%), Ірландії (1,9%) та Нідерландів (1,8%).
В області реалізується державна програма прикордонного співробітництва з
Росією, розрахована на 2001-2007 роки. Метою програми є виконання угоди
про режим вільної торгівлі між Україною і Російською Федерацією. Нині
готові до підписання угоди про співробітництво з Гомельською областю
Республіки Білорусь та Кашкадар’їнською областю Республіки Узбекистан,
які найближчим часом будуть укладені.
Метою зовнішньоекономічної діяльності області в 2003 році є нарощування
обсягів та розширення асортименту експорту. За цього пріоритетними є ті
галузі економіки, які мають умови для отримання конкурентних переваг на
зовнішньому ринку. Це передовсім підприємства, які виробляють продукцію
нафтохімічного машинобудування (ВАТ “Сумське НВО ім. М. Фрунзе”),
компресорне, насосне та енергетичне обладнання (концерн “Укрросметал”,
ЗАТ “Насосенергомаш”), авіаційну техніку (Конотопський механічний завод,
Конотопська філія ЗАТ “Мотордеталь-Правекс”, ВАТ “Селмі”), а також
галузь автомобілебудування (Конотопська філія ЗАТ “Мотордеталь-Правекс”,
“Лебединський завод поршневих кілець”, ВАТ “Тракторозапчастина”).
Експорт зростатиме і за рахунок випуску продукції з високим ступенем
обробки та наукомісткої продукції (ВАТ “Сумське НВО ім. М. Фрунзе”, ВАТ
“Селмі”, казенні підприємства “Зірка” та “Імпульс”).
Стан приватизаційних процесів
У Сумській області зареєстровано майже 18 тис. підприємств і
організацій, у т. ч. 13 тис. суб’єктів підприємницької діяльності. Серед
підприємств переважають торговельні (42%), сільськогосподарські
(включаючи фермерські господарства) (17%), промислові (12%), будівельні
(9%).
Станом на 1 січня 2002 року форму власності змінили 1990 об’єктів, що
складає 2,6% від загальної кількості роздержавлених об’єктів по Україні.
Серед регіонів України за цим показником область посідає 16 місце.
Після роздержавлення з початку процесу приватизації 1571 об’єкт (78,9%)
перейшов у колективну власність, а 419 (21,1%) – у приватну (по Україні
відповідно 74,6% і 25,4%). Продовжує зростати кількість об’єктів, які в
ході приватизації набувають приватної форми власності.
На початок 2002 року в структурі виробництва промислової продукції
області частка роздержавлених підприємств становила 77,6%, а за
кількістю підприємств цей показник дорівнював 47,8%. Серед підприємства,
що пройшли процес роздержавлення, переважають підприємства державної та
комунальної форми власності: в 5 разів за обсягами виробництва, у 2,5
разу – за кількістю підприємств, у 3,4 разу – за чисельністю працюючих.
Серед підприємств обробної промисловості слід відзначити підприємства
харчової промисловості та переробки сільськогосподарської продукції, де
нині роздержавлено 58,4% підприємств, частка яких в обсязі виробництва
галузі складає 87,7%. Це ж відноситься і до підприємств машинобудування,
ремонту та монтажу машин і устаткування (відповідно 55,3% і 83,9%), а
також виробництва неметалевих мінеральних виробів (відповідно 55,3% і
83,9%). Понад 50% обсягу промислової продукції виробляють три
роздержавлених підприємства – НГВУ “Охтирканафтогаз” (32,2%), ВАТ
“Сумське НВО ім. М. Фрунзе” (14,4%) та ЗАТ “Крафт Якобс фудз Україна”
(8%). Вони стабільно працюють, і їхні темпи зростання за результатами
2001 року порівняно з попереднім роком становили відповідно 96,1%,
101,6% і 137,8%.
На реформованих підприємствах у 2001 році було зайнято 103,3 тис. осіб,
що складало 27% усіх працюючих на підприємствах, в установах та
організаціях.
Нині в області зареєстровано близько 10 тисяч малих підприємств. Як і в
більшості областей України, саме малий бізнес став основою сфери
обслуговування і торгівлі. За спеціалізацією малі підприємства області
розподіляються таким чином: сільське та лісове господарство – 12%,
обробна промисловість – 23%, будівництво – 15%, оптова та роздрібна
торгівля – 28%, готельний та ресторанний бізнес – 3%, транспорт і
зв’язок – 6%, операції з нерухомістю та юридичні послуги – 10%, освіта –
1%, колективні, громадські та особисті послуги – 2%.
Крім того, підприємницькою діяльністю займається також понад 20 тис.
фізичних осіб. Кожний сьомий із числа зайнятих у галузях економіки
області працює в малому бізнесі. Кількість працюючих на малих
підприємствах в Сумській області в 1999 році складала 34200 чол., у
2000-му – 44488 чол., у 2001-му – 47200 чол. Саме в сфері малого
підприємництва спостерігається найнижча вартість створення нових робочих
місць та найбільші можливості для зайнятості населення. Частка
виробництва продукції, яка виробляється малими підприємствами, становила
9,3% у загальному обсязі виробництва по області.
Зони пріоритетного розвитку
У Шосткінському районі Сумської області сконцентровані потужні
підприємства хімічної промисловості, діяльність яких була значним чином
зорієнтована на ВПК Радянського Союзу. В зв’язку із розпадом економічних
контактів та відмовою від ряду замовлень роботу багатьох виробництв було
зупинено. Для подолання кризового стану регіону Сумська
облдержадміністрація розробила програму, спрямовану на визнання
Шосткінського району зоною пріоритетного розвитку, було вжито низку
заходів для першочергового залучення сюди інвестицій.
Інвестиційна привабливість регіону
За оцінками різних рейтингових агентств, Сумська область відноситься до
групи регіонів з несприятливим інвестиційним кліматом, тобто з низьким
інвестиційним потенціалом та середнім або високим рівнем інвестиційних
ризиків. Сумщина має, за оцінками експертів, дуже низький рівень
фінансового потенціалу.
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку області відносно
невеликий. Інвестиції, що надходять до регіону, переважно вкладаються в
галузі, орієнтовані на випуск продукції для внутрішнього ринку. В
промисловість вкладено 87,3% усіх іноземних інвестицій, 75,3% яких
надійшли в харчову промисловість. Вкладення іноземного капіталу у
внутрішню торгівлю становить 7,1%, сільське господарство – 4,1%, в інші
галузі економіки – 1,5%.
Прямі іноземні інвестиції на душу населення складають $27,01, приріст
прямих іноземних інвестицій за період 2000-2001 роки зафіксовано на
рівні $18,62. Зареєстровані інвестиції із Сумської області практично
відсутні. Обсяги інвестицій в основний капітал на душу населення
становили в 1999 році 320,3 грн., у 2000-му – 448,1 грн., у 2001-му –
610 грн.
Частка регіону у ВВП та бюджеті держави
Надходження податків та інших обов’язкових платежів від Сумської області
до зведеного бюджету України у 2001 році збільшилось удвічі порівняно з
1999 роком. Недоїмка до зведеного бюджету України станом на 1 січня 2002
року скоротилась на 327 млн. грн.
Оцінка діяльності ЗМІ регіону
Станом на 1 січня 2003 року в Сумській області було зареєстровано 214
друкованих засобів масової інформації з місцевою сферою розповсюдження,
серед яких із певною регулярністю видається понад 130 найменувань,
зокрема 25 комунальних видань (24 газети та 1 журнал), співзасновниками
котрих є органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. До складу
видавничо-поліграфічного комплексу області входять 29 видавничих
організацій і редакційно-видавничих відділів, 17 міських, районних та 1
обласна друкарні. В області функціонує 10 спеціалізованих
книготорговельних підприємств.
Серед найбільш впливових незалежних (приватних) друкованих ЗМІ можна
виділити газети “Панорама”, “Ваш шанс”, та “Данкор” у Сумах, ряд
партійних видань, як-то “Позиція”, “Слобідський вісник”, видання
недержавного сектора (“Твоє право”), ряд приватних видань у райцентрах
(“Роксолана”, “Шанс”, “Перекресток”, “Тандем”).
Ліцензію Національної ради з питань телебачення й радіомовлення на право
користування каналами мовлення мають 30 телерадіоорганізацій.
Цікаво, що згідно з програмою економічного та соціального розвитку
області на 2003 рік, що розроблялася головним управлінням економіки
СОДА, територіальними органами міністерств та відомств, у 2003 році
планується збільшити кількість друкованих ЗМІ на 20 найменувань за
рахунок зростання кількості недержавних видань, розширити число
найменувань книжкової продукції на 5% і довести до 400 видань загальним
накладом 300 тис. прим., підвищити обсяги телерадіомовлення за рахунок
розширення мережі загальнонаціональних і місцевих каналів, зокрема
“Нового каналу”, “Відікону”, радіомережі, що працює в режимі FM.
В області працюють декілька інтернет-провайдерів, що забезпечують доступ
до всесвітньої мережі, а саме “Радіосистеми”, “Сумські інформаційні
мережі” (СІМ), СІІ “Регіональна інтернет-компанія”, ПП “Череда”, ТОВ
“СінСофт”, фірма “Скайнет”, “Укртелеком”.
Оцінка розвитку третього сектора та становлення принципів громадянського
суспільства в регіоні
За даними управління внутрішньої політики Сумської обласної державної
адміністрації, станом на 1 січня 2003 року на Сумщині було зареєстровано
понад 300 недержавних організацій, включаючи фонди та благодійні
організації. Більшість із них розміщені в обласному центрі.
Громадські організації в області ще досить інституціонально нерозвинені,
пасивні в соціумі і не мають належного впливу на органи виконавчої влади
та місцевого самоврядування. Більше того, часом вони сприймаються як
прополітичні організації, як “праві” чи “ліві”, або й зовсім як
бізнес-проекти.
Обласна влада потроху вже розуміє, що саме через громадські організації
та їх коаліції вона зможе вести діалог із громадськістю на більш
серйозному рівні – аж до залучення їх до виконання т. зв. соціальних
замовлень.
Суттєву роль у розвитку громадянської ініціативи відіграє обласний
“Прес-клуб ринкових реформ”, організатор якого Алла Федорина водночас є
координатором іншого громадського проекту – “Коаліції за прозоре
суспільство”, що об’єднує 10 обласних НДО. Його мета – зниження цинізму
суспільства й окремих громадян у ставленні до корупції та забезпечення
більшої прозорості відносин між громадянином і владою.
В Сумській області зареєстровано і діє 44 профспілки: ті, що входять до
Сумської обласної ради профспілок, і т. зв. незалежні профспілки, які
туди не ввійшли. Серед найдієвіших незалежних профспілкових організацій
можна назвати Тростянецьку районну організацію працівників кооперації та
інших форм підприємництва, обласні осередки “Солідарності”,
Всеукраїнської профспілки “Захист справедливості”, Всеукраїнської
профспілки працівників малого і середнього бізнесу “Єднання” та інші.
Стан забезпечення прав національних меншин і народів
Особливістю національного складу населення області є його
багатонаціональність. За даними всеукраїнського перепису, на території
області проживають представники понад 95 національностей і народностей.
Кількісний склад найбільш чисельних національностей, які мешкають у
Сумській області, представлено в табл. 2, до якої включені дані щодо
національностей, частка яких у загальній кількості постійного населення
області становила не менше 0,1%.
Серед недержавних організацій національних меншин найвищу активність
проявляють обласне товариство вірменської культури “Арцах”, обласні
осередки товариства “Україна-Ізраїль”, Всеукраїнської громадської
організації “Всеукраїнське об’єднання “Білорусь”, Конгресу
азербайджанців України, Всеукраїнської громадської організації “Руський
рух України”, обласний благодійний єврейський фонд “Гарц”, Казахське
національно-культур-не товариство.
Загальні висновки та перспективи розвитку регіону
За висновками міжнародних рейтингових агенцій, Сумська область отримала
рейтинговий індекс С-3. Отже, вона відноситься до групи областей України
з найвищим політичним ризиком та найнижчою інвестиційною привабливістю,
що зумовлюється значною мірою нерозвиненістю інвестиційної
інфраструктури в області.
Справді, існує багато проблем в обласному фінансовому секторі. Половина
підприємств працюють збитково, залишаються значними обсяги дебіторської
та кредиторської заборгованості. Також існує заборгованість із виплати
заробітної плати за минулий рік, обсяг якої становить близько 25 млн.
грн. Зростання внутрішнього попиту стримується через низький рівень
оплати праці, який становить у бюджетній сфері 60-80% від середнього
загальноукраїнського рівня.
На розвиток промисловості негативно впливає висока зношеність основних
виробничих фондів та невідновлення потужностей замість тих, що вибувають
із використання, а також відсутність інвестицій та досить високі
відсоткові ставки комерційних банків.
Повільно розвивається підприємництво. Внесок малого бізнесу в загальний
обсяг виробництва області становить близько 10%, питома вага надходжень
податків та платежів до бюджету – 5,3% (що вдвічі менше, ніж загалом по
Україні).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
