.

Занурення в об`єкт пізнання як умова формування пізнавально-творчої самостійності студентів в евристичному навчанні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
242 3171
Скачать документ

Реферат на тему:

Занурення в об`єкт пізнання як умова формування пізнавально-творчої
самостійності студентів в евристичному навчанні

Сучасний стан освіти можна визначити як пошук нових ефективних і
гуманістичних шляхів підготовки спеціалістів, рівень освіти яких має
відповідати потребам соціально-економічної ситуації у країні. У рамках
Болонського процесу особливо актуальним постає питання щодо створення
умов такої організації навчання, що оцінюється результатами самостійної
пізнавальної діяльності студентів. Відтак, з огляду на гуманістичну
спрямованість сучасної освіти, самостійна творча пізнавальна діяльність
є необхідною умовою формування високопрофесійної творчої особистості
фахівця, підґрунтям формування пізнавально-творчої самостійності. Саме
тому в системі вищої освіти проводиться розробка дидактичних умов
формування пізнавально-творчої самостійності студентів.

Умова є зовнішнім (по відношенню до предмету) оточенням об’єктивного
світу, без якого предмет не може існувати. У педагогіці умови часто
відносяться до факторів навчання і виховання поряд з предметом
підготовки, освіти тощо. На думку С.Ященко, умова – це середовище, в
якому реалізується виявлений причинно-наслідковий зв’язок між
досліджуваними предметами, подіями, явищами, процесами. О.Кривонос
додає, що це середовище не виникає само по собі, а має бути спеціально
(штучно) створеним суб’єктами навчального процесу [3, с. 409].

Під формуванням пізнавально-творчої самостійності студентів ми розуміємо
отримання студентами нових навчальних (і особистісних) продуктів, які
виробляють у них вміння свідомо діяти в ситуації вибору, грамотно,
самостійно ставити, досягати своїх цілей, діяти творчо як у процесі
навчання, так і в майбутній професійній та життєвій (суспільній)
областях.

Для здійснення творчого задуму взагалі й у навчанні зокрема, потрібна
попередня підготовча робота, яка полягає в обміркуванні його змісту,
з’ясуванні деталей, шляхів його реалізації та збиранні необхідних
матеріалів. Така підготовча робота властива творчості не тільки
конструктора-винахідника, вченого, митця, а й студента. Вона часто буває
довготривалою.

Після підготовчої роботи відбувається реалізація творчого задуму, яка
так само може тривати різний час залежно від змісту завдання, його
складності, підготовки особистості та умов творчої праці. Здійснення
творчого задуму – велика й напружена робота, яка потребує участі та
піднесення всіх сил людини, максимальної зосередженості її свідомості на
предметі творчості. Ця зосередженість буває настільки високою, що
працівник, захоплений завданням, не помічає, що відбувається навколо
нього. Зосередженість потребує участі пізнавальних і вольових сил
людини.

Систематична наполеглива і напружена робота є визначальною умовою успіху
творчості. За цієї умови найчастіше виникають такі моменти творчого
піднесення, які називаються натхненням і за наявності яких особливо
успішно знаходяться нові способи розв’язання завдань, виникають нові та
продуктивні ідеї тощо. Натхнення характеризується напруженням усіх сил
працівника і виявляється в емоційному захопленні предметом творчості та
продуктивній роботі над ним. Натхнення виникає не до початку роботи, а
під час неї як певний її наслідок. Звідси випливає, що для успішного
досягнення мети треба систематично і регулярно працювати [6].

Саме тому вважаємо за необхідне дослідити такі методи, форми і види
навчання, які забезпечують максимальну концентрацію, тривалу
зосередженість на об’єкті пізнання. До них відносимо метод занурення.
Отже, метою нашої статті є дослідження занурення як умови формування
пізнавально-творчої самостійносі студентів в евристичному навчанні.

Аналіз педагогічної літератури показує, що чітке поняття «занурення»
практично не сформульоване. Мало того, різні автори під цим поняттям
мають на увазі різні методи, одні використовують це слово тільки в
лапках, як би підкреслюючи його умовність, інші – без, а треті – в
словосполученні «так зване занурення». З усього об’єму літератури, що
описує всілякі варіанти «занурення» можна зробити висновок, що
розрізняють два значення цього поняття:

· один з методів інтенсивного навчання (як правило іноземним
мовам з використанням дії суггестії). Основні публікації відносяться до
кінця 60-х – середині 70-х років і повязані з іменами Г.Лозанова,
І.Зимньої, А.Плєснєвіча, Г.Китайгородської, Р.Грановської;

· тривале (від декількох годин до декількох днів, тижнів)
спеціально організоване заняття одним (або декількома близькими)
предметами.

Цей напрямок виражається в чисельних моделях: «занурення» в порівняння,
(О.Тубельський), евристичні «занурення» (А.Хуторський), виїзні
«занурення» (О.Остапенко, Л.Снєгурова), «занурення» в образ
(С.Терськова, А.Шубіна), «занурення» як засіб колективного навчання
(С.Мєсяц), «занурення» в культуру (О.Євладова) тощо.

Поштовхом до дослідження «занурення» з’явилася робота М.Щетиніна, який
ще у 70 – 80 роки XX століття організував експериментальну школу. Він
переконався, що найменш продуктивними (іноді – нульовими) є останні 10 –
12 хвилин уроку. Якщо від них відмовитися, то продуктивність кожного
уроку майже не постраждає, проте на ньому буде заощаджено 10 – 12
хвилин. Тобто замість 5 – 6 уроків по 45 хвилин в день може бути 6 – 7
уроків за скороченим часом. Саме ці уроки підуть на заняття в художній,
спортивній та інших школах. До того ж, заняття в школі узгоджуються з
позаурочними і позашкільними. Отже, і цей час можна використовувати для
занять в профільних школах. У розкладі уроків заняття «мовного» циклу
обов’язково чергуються із заняттями «образного», тобто музикою,
образотворчим мистецтвом, а також із заняттями «рухового» циклу
(фізичною культурою, працею). Досвід підтвердив, що втомлюваність у
дітей не наступає, інтерес до занять з усіх предметів навіть зростає.
Домашні завдання даються рідко (наприклад, читання художньої
літератури), тому що всі загальноосвітні «словесні» предмети
відпрацьовуються на уроці. Це в цілому гарантує зміцнення здоров’я
дітей.

Педагог-новатор спробував організувати заняття методом занурення в
учбовий предмет. Свого часу ця ідея була висловлена Д.Пісаревим (1840 –
1868). У досвіді М.Щетиніна початковим положенням методу була ідея
цілісного сприйняття і розуміння учнем всього річного курсу в короткий
термін. Організаційно це досягається, по-перше, шляхом концентрованого
вивчення одного предмету в можливо короткий термін і, по-друге, шляхом
чотирикратної повторюваності протягом навчального року подібного
занурення, на більш високому рівні – від орієнтувального до творчого. У
школі-комплексі М.Щетиніна це виглядало так. При традиційній організації
навчання в один день учні класу займаються 5 – 6 предметами:
математикою, географією, літературою тощо. Протягом всього тижня
кількість учбових предметів, наприклад, в середніх і старших класах
буває 13 – 15. З усіх предметів школярі просуваються паралельно і
рівномірно. Навчаючись способом занурення протягом одного тижня всі 34 –
36 годин учні вивчають тільки один предмет, наприклад, математику. Після
кожних двох уроків проводяться заняття музикою, фізкультурою,
хореографією. При першому зануренні (вересень) учні засвоюють основні
поняття й ідеї курсу за весь навчальний рік. Вважається, що це –
занурення на орієнтовальному рівні. Потім так само вивчають інший
учбовий предмет, наприклад, мову весь наступний тиждень. Але повернемося
до математики. Друге занурення проводиться у листопаді. Цього разу
конкретизуються поняття й ідеї предмету, засвоєні при першому зануренні.
Теоретичні питання вивчаються глибоко і всебічно. Наступне, третє,
занурення з тієї ж математики проводиться вже у березні. Учні
відтворюють теорію на новому рівні усно, письмово і спираючись на
наочність. І, нарешті, у квітні організовується ще одне, четверте,
завершальне занурення на новому витку засвоєння. Учні самі придумують і
вирішують завдання, проводять досліди, виконують творчі завдання. При
цьому методи перевірки знань залишаються традиційними [7, c. 632].

Під час організації занурення вчителеві треба звернути особливу увагу на
формування в учнів (студентів) дієвих мотивів навчання: інтересу до
предмету, уявлення, що цей предмет учневі (студентові) необхідний, має
важливе прикладне значення тощо. Індивідуальні заняття чергуються з
колективними, репродуктивні з творчими. У різних видах діяльності беруть
участь всі аналізатори людини, відбувається гармонійний розвиток органів
чуття. Вчитель на заняттях використовує допомогу консультантів з добре
встигаючих учнів (студентів) [7].

Р.Грановська під «зануренням» розуміє активний метод навчання з
елементами релаксації, навіювання та гри, під поняттями «занурення» і
«суггестопедія» вона ставить знак рівності. Науковець відзначає, що на
відміну від інших методів навчання, які в основному спираються на
переконання, метод занурення значною мірою спирається на навіювання.
Результатом навіювання є незвичайно висока концентрація уваги і
розкріпачення творчих здібностей. «Метод занурення спирається на три
принципи: задоволення і релаксацію на заняттях, єдність свідомого і
підсвідомого, двосторонній зв’язок в процесі навчання» [1, с. 492] .

Як зазначає Г.Лозанов, всі принципи мають знаходиться у неподільній
єдності і у будь-який момент учбового процесу здійснюватися одночасно.
Реалізація даних принципів здійснюється трьома групами засобів: а)
психологічними; б) дидактичними і в) артистичними. «Психологічні засоби
координують периферичні перцепції і емоційні стимули, які направлені на
використання мотиваційного комплексу, системи настройки, потреб і
взагалі на активацію особи» [5, с. 10].

Неспіцифічна психічна чуйність тих, хто навчається, створюється
спеціальною обстановкою занять. До її елементів Р.Грановськая відносить:
а) урочистість; б) авторитет викладача і довіра до нього; в) успіх
товаришів по групі; г) зручність розташування тих, хто навчається.
Т.Смірнова зазначає, що ефективність навчання залежить від групової
співпраці, можливої лише в умовах максимальної доброзичливості і
тактовності. Тих, хто навчається, слід розмістити півколом і забезпечити
тим самим можливість візуального контакту всіх учнів групи. Добре, якщо
в аудиторії буде декілька джерел світла, щоб викладач міг регулювати
ступінь освітленості. Ефективності навчання також сприяє зручність
крісел, ізоляція від сторонніх звуків.

Наявність авторитету викладача є обов’язковою умовою успішного
застосування суггестопедії. «Там, де має місце довіра, не завжди
необхідні докази. Віра учнів в знання і педагогічну майстерність сприяє
зростанню їх упевненості в засвоєнні учбового матеріалу, що у свою
чергу, вельми сприятливо позначається на загальному підйомі їх розумової
працездатності і пізнавальній діяльності» [1, с. 501]. Також слід
підкреслити, що опора повинна робитися на авторитет стимулюючий, а не
пригноблюючий і такий, що обмежує. Роберт Розенталь на дослідах по
суггестопедії, проведених в Oak-school у Нью-Йорку, статистично
доводить, що чим вище думка вчителя про здібності учнів, тим краще вони
засвоюють матеріал [10] .

gdAeUN

0-хвилинною перервою. На роботу з кожним учбовим текстом відводиться 12
годин, з них 2 години на презентацію нового уроку, 8 годин на його
розробку і 2 години на читання учбового тексту, виконання підсумкових і
контрольних занять. Методика Г.Китайгородської припускає 6 «занурень»
(120 годин): 1-е занурення – 24 години, 6 днів; 2-е занурення – 20
годин, 5 днів; 3-е занурення – 20 годин, 5 днів; 4-е занурення – 16
годин, 4 дні; 5-е занурення – 16 годин, 4 дні; 6-е занурення – 24
години, 6 днів. Щодня занятття тривають 4 години [2].

Занурення може використовуватися з метою підвищеня кваліфікації. В
експериментальній школі О.Тубельського зовнішнє підвищення кваліфікації
замінили внутрішньошкільним – за рахунок відвідування уроків, створення
проблемних груп, за рахунок трьохденного серпневого збору, коли вчителі
виїзджають за місто і сперечаються там до хрипоти [9].

Евристичне занурення, за А.Хуторським, – форма навчання, при якій
протягом декількох днів зберігається освітня домінанта, що забезпечує
особистісне пізнання учнями (студентами) освітнього об’єкту за допомогою
метапредметного змісту і методів евристичного навчання.

Грунтуючись на дослідженях О.Ухтомського, В.Рогатин зазначає, що
діяльність людини значною мірою визначається домінантою – стійким
осередком підвищеного збудження у корі та/або підкірці головного мозку.
Домінантний осередок здатен стягувати зовнішні подразники. З одного боку
він – фізіологічна основа стреотипного мислення, з іншого – основа
творчого осяяння.

Російський фізіолог О.Ухтомський досліджував механізм домінанти і
виділяв три стадії її розвитку. Перша – домінанта виникає під впливом
внутрішньої секреції та зовнішніх подразників. В якості приводів для
підживлення домінанта залучає різноманітні подразники. Друга стадія – це
стадія виникнення умовного рефлексу (за І.Павловим), коли з попередньої
кількості діючих збуджень домінанта виділяє групу, яка для неї особливо
«цікава» – відбувається вибір подразників саме для цієї домінанти. Третя
стадія – між домінантою та зовнішнім подразником установлюється міцний
зв’язок таким чином, що подразник буде викликати та підкріплювати її.
Зовнішнє оточення повністю поділяється на окремі предмети, і тільки
частині з них відповідає визначена домінанта. Основні властивості
домінантного осередку, за О.Ухтомським, наступні: підвищене збудження,
інерція у часі і здатність підсумовувати зовнішні подразники,
«підживлюватися ними».

Наша поведінка має певну спрямованість, яку забезпечує їй домінанта.
Домінанта як принцип роботи нервових закінчень відповідає тому, що в
психології називають увагою, або за В.Бехтеревим – рефлексом
зосередженості. Вона свідчить про первісну активність організму, про
його «передготовність» до дії і цілеспрямовану організацію самої дії.
При цьому дія має бути проінформована про предмет, на який спрямована.
Тому завжди існує період часу («зараз»), в який людина задовольняє
тільки одну певну потребу. І саме ту, для якої «тут» існують відповідні
предмети, звичайно, якщо вона «знає» що з ними робити. Іншими словами,
людина може існувати лише в одній ситуації. Принцип домінанти – принцип
функціонування організму, і ніяких перегородок між інерцією мислення,
буденним і творчим мисленням немає [8].

Евристичне навчання – вільне, творче, особистісно орієнтоване. Отже, під
час формування пізнавально-творчої самостійності студентів в
евристичному навчанні можна успішно використовувати «занурення» як форму
навчання, яка стимулює зосередженість на предметі пізнання, що є
особливо актуальним для творчої самостійності особистості. Підготовчий
етап передбачає озброєння студентів знаннями про самостійну роботу, в
результаті якої формується їх самостійність, та умови її успішного
виконання: навколишнє середовище, внутрішню вмотивованість студента,
дидактичні засоби тощо.

Необхідним для практичної організації даної форми навчання в умовах
сучасного ВНЗ вважаємо ранжування учбового матеріалу відповідно до
обраної освітньої домінанти. Прикладом занурення у тематику мистецтва на
уроках з англійської мови може бути вивчення протягом одного семестру
підряд наступних тем: кіно, театр, живопис. Під час вивчення теми
«Театр», після орієнтовного ознайомлення з активною лексикою, пропонуємо
тижневе «занурення» за допомогою послідовності наступних занять:
заняття-підготовка до спектаклю з розподілом ролей, визначенням
реквізиту, декорацій, освітлення, музичного супроводу, а також
підготовкою афіши, білетів тощо; заняття-репетиція з аналізом отриманого
продукту, заняття-генеральна репетиція, заняття-вистава. Під час цього
циклу занять студенти глибоко занурюються в імпровізовану театральну
атмосферу, практикують і більш ефективно запам’ятовують активну лексику
з теми, отримують досвід самостійної роботи, взаємодії у колективі,
більш широко розвивають свої інтелектуальні, творчі, організаторські
здібності, самореалізуються. Як зазначає М.Лазарєв, самостійна
діяльність студентів в евристичному навчанні підтримується й посилюється
постійною інтенсивною взаємодією з викладачем, товаришами, засобами
інформації й діагностики [4, с. 125].

З огляду на неможливість зміни існуючого розкладу, можна запропонувати
занурення у певний вид діяльності під час одного заняття з дисципліни
«Англійська мова»: заняття діалогічного (або монологічного) мовлення, а
також заняття перекладу, фонетичне заняття тощо. Іншим прикладом
зануреня у вид діяльності, яке нами було випробувано на практиці, може
бути тижневе занурення у діалогічне мовлення з поступовим тижневим
переходом до монологічного мовлення і наступним тижнем занурення у
монологічне мовлення. Вивчення матеріалу відбувалося звичайним чином,
але значна перевага надавалася окремому виду діяльності. Кількість годин
на тиждень – 6 годин 40 хвилин. Заняття тривали 1 годину 20 хвилин
кожного дня протягом п’яти робочих днів тижня.

Пропонуємо ще одну схему занурення у діалогічне мовлення: 2 заняття по
80 хвилин з 10-хвилинною перервою і приклади завдань:

за допомогою запитань з’ясуйте тему і мету заняття;

за допомогою запитань з’ясуйте існуючі знання одногрупників з обраної
теми;

за допомогою запитань впізнайте загадану лексичну одиницю, отримуючи
віповідь «так» чи «ні»;

складіть переказ, план до тексту у вигляді запитань;

підготуйтесь до інтерв’ю з «зіркою» (відповідно до тематики);

вставте необхідне допоміжне дієслово у запитання (письмово);

доповніть діалог; ж) виберіть з запропонованих варіантів
відповідь-згоду, відповідь-відмову, відповідь-м’яку незгоду;

гра в старенького дідуся, який недочуває, під назвою «Що він запитав?» з
метою активізації або закріплення граматичного матеріалу: порядку слів у
питальних реченнях у прямій і непрямій мові тощо.

Наприкінці кожного заняття або циклу з двох занять і тижневого занурення
кожен студент задає собі запитання: чи досяг я мети і яким способом?
Важливо зазначити, що під час цих занять студенти вдосконалювали навички
письмового та усного діалогічого мовлення, працювали як з лексичним, так
і з граматичним матеріалом.

Прикладом занурення в образ може бути кількохгодинне заняття, присвячене
життєвому і творчому шляху В.Шекспіра (як підтема теми «Театр»).
Кількість годин залежить від програми та наявного матеріалу: відеоп’єса,
поход до театру на спектакль, власна постановка однієї з пєс В.Шекспіра
тощо. Розпочати занурення можно з ознайомлення з п’єсами (бажано з
використанням аудіо- та відеотехніки), з’ясувати джерела відомих цитат з
творів драматурга, потім перейти до автобіографічних відомостей (з
огляду на суперечливу інформацію з цьго приводу, бажано використання
декількох джерел) і завершити відомостями про Королівську Шекспіровську
Компанію, відновлений нині діючий театр «Глобус», володарем якого був
В.Шекспір. Наше занурення співпало з днем народження великого драматурга
– 23 квітня. Студенти мали нагоду здобути цілісне уявлення про життєвий
і творчий шлях В.Шекспіра, визначити характерні особливості п’єс, їх
взаємозв’язок з біографічними даними, подискутувати з приводу
суперечливих даних, скласти стосовно них власне уявлення.

Необхідно зазначити, що проведення 2-3-х підряд занять з однієї
дисципліни (80 хвилин кожне, 10 хвилин перерва) дозволяє більш ефективно
використовувати час за рахунок швидкого включення студентів у роботу,
проте, для запобігання стомлювання, необхідно змінювати види діяльності.

Пропонуємо авторський підхід до вивчення педагогічних дисциплін за
допомогою занурення, який можна використовувати і на інших теоретичних
дисциплінах:

провести вступну лекцію;

розподілити матеріал курсу серед усіх студентів відповідно до їх
уподобань, з метою проведення самостійного дослідження (тривале
самостійне занурення);

студенти отримують консультації у викладача і регулярно звітують про хід
дослідження;

організація і проведення мініконференції протягом одного або двох днів
(в залежності від матеріалу і кількості годин з дисципліни) за участю
студентів з метою обміну інформацією (колективне занурення в предмет),
що дозволяє включати взаємонавчання. За необхідністю кожна доповідь
доповнюється викладачем та аналізується.

На заключному етапі обов’язкова саморефлексія з наступною корекційною
діяльністю.

Висновки

Отже, грунтуючись на викладених теоретичних дослідженнях та власному
досвіді викладання, ми дійшли висновку, що кожне заняття з нової
дисципліни – нова домінанта. Тривале збереження освітньої домінанти (в
якості образу, виду діяльності тощо) допомагає вирізняти більш широке
коло проблем і суперечностей, збагачувати вибір шляхів їх раціонального
подолання, генерувати нові ідеї, працювати над розвитком власної
особистості. Досягти підвищення рівня пізнавально-творчої самостійності
в евристичному навчання можна за допомогою занурення у об’єкт пізнання
як за глибиною матеріалу, так і за часом.

Перспективними у цьому напрямку залишаються дослідження способів
формування пізнавально-творчої самостійності студентів в евристичному
навчанні.

Література

Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – 2-е изд. – Л., 1988.
– 560 с.

Китайгородская Г.А. Методические основы интенсивного обучения
иностранным языкам. – Г.: Изд-во моск. университета, 1986. – 176 с.

Кривонос О.Б. Формування професійно-творчих умінь студентів, як
основного показника їхньої професійної компетентності // Педагогічні
науки. Збірник наукових праць. Частина перша. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С.
Макаренка, 2004. – С. 408 – 416.

Лазарєв М.О. Евристично-модульне навчання як інтеграційна особистісно
зорієнтована технологія формування творчої особистості // Творча
особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць.
Вип. 7 (17). – К., 2007. – С. 123 – 129.

Лозанов Г. Сущность, история и экспериментальные перспективы
суггестопедической системы при обучении иностранным языкам / Сб. «Методы
интенсивного обучения иностранным языкам». – Вып.3, М., – 1977, С. 7 –
16.

Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посібник. –
К.: МАУП, 2000. – 256 с.

Рапацевич Е.С. Педагогика: Большая современная энциклопедия, Минск,
«Современное слово», 2005. – 730 с.

Рогатин В. Деятельностный подход к проблеме контекстного управления /
Московский психологический журнал –№9 –
http://magazine.mospsy.ru/nomer9/s17.shtml – Проверено 14.05.2008

Школа должна учить демократии / Директорский клуб. Дата публикации: 22
Февраля 2005 http://old.russ.ru/culture/education/20050222.html –
Проверено 14.05.2008

Rosenthal R.R., Jacobson L. Pygmalion in the Classroom. N. Y.: Holt,
Rinehart and Winston, 1968.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020