.

Підготовка майбутніх фахівців технічних університетів у галузі управління до професійного іншомовного спілкування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
203 1599
Скачать документ

Реферат на тему:

Підготовка майбутніх фахівців технічних університетів у галузі
управління до професійного іншомовного спілкування

Історичні умови розбудови нашої незалежної держави супроводжуються не
тільки кардинальними змінами в її соціально–економічній системі і
впровадженні ринкових принципів функціонування національної економіки,
але й у докорінному перегляді основ суспільного життя і відносин у
соціумі. Необхідність остаточного подолання соціально-економічної кризи,
в якій продовжує перебувати Україна, створення умов для забезпечення її
сталого розвитку з тенденціями інтеграції у світовий і, насамперед,
європейський економічний, правовий та культурний простір, вимагає
комплексного розв’язання сукупності складних завдань. За таких умов
зростає роль формування відповідної парадигми сучасного керівника у
процесі професійної підготовки фахівців, здатних реалізувати себе у
сфері управлінської діяльності.

Державна національна програма “Освіта” визначає стратегічні завдання
реформування освіти в Українській державі, його пріоритетні напрямки,
основні шляхи і принципи реалізації. Вища освіта визначається у
документі як така, що покликана сприяти формуванню інтелектуального
потенціалу нації, всебічному розвитку особистості як найвищої цінності
суспільства. Глобальні зміни суспільно-політичних та економічних
відносин, несформованість ринку праці потребують подальшого розвитку
системи вищої освіти на нових законодавчих та методологічних засадах,
досягнення принципово нового рівня якості підготовки фахівців. Вищій
школі, з одного боку, необхідно враховувати соціально-економічне
замовлення на фахівця з вищою освітою і в цьому розумінні постійно
звіряти свої кроки з розвитком суспільства, оцінювати ефективність своєї
роботи насамперед по конкурентоспроможності своїх випускників. З другого
боку вищі заклади освіти одержали змогу самостійно визначати свої
завдання, що сприяє вдосконаленню системи вищої освіти в цілому.

Тривалий час у технічних ВНЗ формувався такий підхід, при якому основна
увага приділялася технічним дисциплінам, тоді як суспільствознавчі та
гуманітарні навчальні дисципліни вважалися другорядними. Не заперечуючи
прагматичних здобутків такого підходу до технічної освіти, слід
зауважити, що недостатньо враховувався той факт, що студенти вищих
технічних закладів – це майбутні керівники виробництва, і головними
проблемами, які постануть на їхньому шляху, будуть проблеми роботи з
людьми, а не тільки прийняття технічних рішень. Крім того, слід мати на
увазі, що вузькоспеціальна підготовка старіє так само швидко, як
обладнання, наукові методики, технології. А соціологічні опитування
показують, що лише 15 відсотків успіху керівника залежить від його
інженерно-технічної виучки, решта ж – від його вміння спілкуватися з
колегами, від його особистих якостей та здібностей керувати людьми [1].

Водночас не можна враховувати, що технічні системи, вся техноструктура
сучасного суспільства включені в певну екосоціальну систему і впливають
відповідним чином на природне та соціальне оточення людини. Нарешті,
природа управлінської праці така, що вона торкається багатьох
соціально-економічних, соціально-політичних, моральних, естетичних
проблем функціонування виробничого колективу. Тому сьогодні цінуються
такі якості професійної підготовки управлінця, як уміння встановлювати
контакти з людьми, мистецтво спілкування, здатність досягати поставлених
цілей, компетентність, творчість, організаторські здібності, аналітичне
мислення. Підготовка такого фахівця – нагальне завдання технічного
університету і має вестися в синхронному процесі і взаємодії трьох
складових: спеціально-професійної, фундаментально-дослідницької та
гуманітарної. Саме життя вимагає від студента, майбутнього керівника,
глибоких знань не лише з фундаментальних загальнонаукових, технічних,
технологічних дисциплін, а й з гуманітарних, зокрема з іноземної мови.
Саме тому система гуманітарної підготовки в технічному університеті має
бути побудована на чітких методологічних засадах, максимально
враховувати і особливості сучасного моменту, і перспективи історичного
розвитку Української держави, суспільства, економічного ладу в Україні
та науково-технічного прогресу.

Існуючі механізми передавання соціального та інженерного досвіду,
вироблені раніше методи навчання і професійної підготовки не
забезпечують готовності людини до життєдіяльності. Нове визначення
освіти як умови підготовки особистості до активного самостійного життя
пов’язується з глибиннішим розумінням освіти.

Головним завданням гуманітарної підготовки в системі технічної освіти є
вивчення законів гармонійної взаємодії природи і суспільства. У процесі
навчання вона виконує таку тактичну і стратегічну мету:

розкриває сутність явищ взаємодії природи, людини та суспільства і
пізнає ці закони гармонійної взаємодії (тактична мета);

з’ясовує та обґрунтовує можливість на практиці використовувати пізнані
закони (стратегічна мета).

Сформульовані цілі та завдання вказують місце гуманітарної підготовки в
системі технічної університетської освіти – поєднання фундаментальності,
ступневості пізнання, формування творчого мислення та філософських засад
світоглядних позицій майбутнього фахівця. Орієнтація на ці пріоритети
сприятиме становленню сучасної філософії технічної освіти як
міждисциплінарної галузі, яка включає в себе ціннісні, гуманітарні та
етичні параметри, що поєднують природно-наукові, загально технічні,
спеціально технічні і гуманітарні знання, широко використовує традиції
світової та вітчизняної культури.

Виходячи із ролі і функцій фундаментальної підготовки в сучасному
суспільстві в формуванні її змісту в системі університетської освіти
мають бути покладені ідеї фундаменталізації та гуманізації. У зв’язку з
цим до найважливіших завдань оновлення змісту фундаментальної підготовки
університетської освіти належить подолання історично сформованого поділу
його на два компоненти – природничий і гуманітарний. Тому сучасний
процес освіти має відповідати таким критеріям, як навчальність,
креативність, інтелект. До невикористаних ресурсів удосконалення
міждисциплінарного змісту гуманітарної підготовки в технічному
університеті можна віднести і варіативне навчання, коли поруч з
традиційно обов’язковими дисциплінами в навчальні плани закладаються
модульні курси з таких актуальних аспектів сучасних знань, як Business
English, Business Law, Human Relations, – обов’язкових компонентів
навчальних планів сучасних європейських університетів.

ження гуманітарних предметів та наук у технічному університеті на даний
момент досить суперечне та парадоксальне. Це стосується перш за все
визначення реального статусу гуманітарних дисциплін в системі всіх інших
навчальних дисциплін (технічних, інженерних та загальноосвітніх)
технічного вищого навчального закладу та оцінки специфічного ставлення
до даних дисциплін професорсько-викладацького складу ВНЗ, а також
студентства. Дуже часто гуманітарна сфера і тими й іншими вважається як
щось допоміжне та другорядне по відношенню до профілюючих предметів.
Гуманітарне знання вважається абстрактним та таким, що відволікає
студентство від серйозних справ процесу конкретного пізнання суті речей.
Проте в той же час уряд України, міністерство Освіти проводять активну
політику, спрямовану на гуманізацію та гуманітаризацію всієї вищої
освіти. Необхідно по-справжньому підняти рейтинг гуманітарних предметів,
показати природність гуманітарного знання як викладачам, так і студентам
технічних ВНЗ. Як цей процес буде проходити багато в чому залежить від
якості викладання гуманітарних дисциплін. Тому кожен викладач
гуманітарного профілю повинен знати та застосовувати найсучасніші
ефективні методики та методології викладання.

Проблематика даного дослідження передбачає теоретичне осмислення і
практичні підходи до закономірностей формування професійного іншомовного
спілкування у майбутніх управлінців; пошук нових ефективних форм і
методів вирішення життєво важливих для нашого суспільства завдань:
з’ясування умов, факторів роботи в педагогічній діяльності – з
орієнтацією на розвиток іншомовного спілкування майбутнього керівника.
Від результатів вирішення цих завдань залежать перспективи розвитку
країни, її роль і місце у світовій суспільній системі.

Проблема підготовки студентів у вищих технічних навчальних закладах до
іншомовного спілкування в управлінській діяльності є новою і тому
потребує орієнтації на нові дидактичні напрямки, теорії, концепції.
аналіз деструктивних чинників різноманітних видів діяльності.

Дослідження показує, що в сучасній педагогічній діяльності організація
навчально-виховного процесу з навчання іншомовного спілкування майбутніх
управлінців у технічних ВНЗ не приводить до бажаного результату у
зв’язку з тим, що у педагогічній практиці не уточнені
теоретико-методологічні підходи до формування вмінь та навичок
іншомовного спілкування студентів як майбутніх керівників у нових
соціальних умовах.

Таким чином, актуальність дослідження визначається потребами
суспільства у випереджальній освіті і професійно-особистісному розвитку
майбутніх керівників як активних суб’єктів культури,
соціально-історичного процесу, своєї життєдіяльності і життєтворчості.
Ці вимоги обумовлені комплексом причин:

шшвидкозмінюваною структурою потреб суспільства в цілому і його
соціальних інститутів;

ттехнічним прогресом, що визначає необхідність володіння складним
комплексом знань, умінь і навичок у професійній і соціальній діяльності;

ззбільшенням інформаційного навантаження, на тлі якого знання мають
тенденцію швидко застарівати, що обумовлює необхідність постійного
удосконалення і самовдосконалення фахівців;

ннеобхідністю вміти “працювати в команді”, виявляти готовність до
співробітництва і самотійно орієнтуватися в суміжних галузях;

висуванням на перший план таких якостей, як уміння брати на себе
відповідальність, здатність самостійно думати і діяти.

Міжнародна комісія з освіти у ХХІ ст. дійшла висновку, що майбутній
прогрес людства залежить не стільки від економічного росту, скільки від
рівня розвитку особистості. Якість професійного становлення і розвитку
особистості керівників багато в чому визначає характер і долю
модернізації підприємств, сприяючи приведенню її у відповідність до
сучасних життєвих потреб країни. У зв’язку з цим виникає гостра
необхідність розробки теорії і практики підготовки майбутніх фахівців
технічних університетів у галузі управління до професійного іншомовного
спілкування.

Розробці проблем теорії управління, аналізові особистості і діяльності
керівника присвячені дослідження І.С.Батракової, Л.Грофа, Л.М.Карамушки,
М.І.Кондакова, В.Ю.Кричевського, Ф.Г.Паначина, Є.А.Ямбурга та ін. Ці
дослідження допомогли побачити типові проблеми в діяльності керівників.
Важливим аспектом даної проблеми є визначення реальних суперечностей між
вимогами, що висуваються професійною діяльністю до особистості, її
особистісними устремліннями і задачами, що постають перед нею,
з’ясування ролі й ефективності системи педагогічних умов, що
забезпечують послідовне вирішення цих суперечностей.

На сьогодні склалися і вимагають вирішення такі суперечності:

між об’єктивною потребою підприємства, що розвивається, у вмінні
керівника до професійного іншомовного спілкування і недостатньою
ефективністю системи вищої освіти у забезпеченні цілісної випереджальної
підготовки з іншомовного спілкування;

між об’єктивно зростаючою потребою у створенні тими, хто навчається,
індивідуального освітнього маршруту в процесі іншомовного спілкування,
здатного виступати як механізм, що забезпечує рефлексію,
самоорганізацію і саморегуляцію їхнього професійно-особистісного
саморозвитку, і низьким розвиваючим потенціалом традиційної системи
навчання іншомовному спілкуванню.

Висновки

Управління (менеджмент) є ефективним і продуктивним досягненням цілей
організації. Для перетворення управління на реальність в організації має
функціонувати певна категорія людей, які здійснюють роботу з управління,
– керівників (менеджерів). У західній практиці менеджер – це суб’єкт
управління, професійний керівник, який усвідомлює, що він є
представником особливої професії, а не просто інженером, чи економістом,
який здійснює управління. У вітчизняній практиці спеціальна підготовка
професійних менеджерів лише розпочалася, тому слід із деякою обережністю
ставити знак рівності між поняттями “керівник організації” та “менеджер
організації”, хоча реально вони виконують одну й ту саму управлінську
функцію. Підготовка професійних менеджерів є однією з найважливіших
передумов реформування нашого суспільства та входження його в
міжнародний простір. Аналіз особливостей роботи менеджерів свідчить, що
через складність управлінської діяльності до них висувається багато
вимог, однією з яких є професійне володіння іноземною мовою.

Література

Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”). – К.,
1992.

Карамушка Л.М. Психологія освітнього менеджменту. – К.:Либідь, 2004.-
423 с.

Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления: Учебник для
вузов. — М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА – М, 1999. –528с.

Національна доктрина розвитку освіти // “Освіта України”, 2002, №33 від
22.04.02.

Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України. – К.: Вид. Дім “КМ
Akademia”, 1997.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020