Реферат на тему:
Роль та місце естетики в системі професійної підготовки інженерів
Сьогодні, у зв’язку з тенденцією до вузької спеціалізації професійної,
зокрема, технічної освіти, скорочуються години відведені на естетичний
розвиток особистості. Внаслідок цього ми спостерігаємо не лише падіння
рівня успішності серед студентів, але й їх особистісної та професійної
культури. Це, в свою чергу, відображається і на загальному стані в
науково-технічній та промислово-економічній сферах діяльності людини.
Тому, потрібно залучати в систему інженерної освіти засоби, які
сприятимуть естетичному розвитку майбутнього інженера, що є необхідною
умовою професійної підготовки.
Зв’язок проблеми з важливими теоретичними і практичними завданнями.
Гуманізація праці потребує пристосування механіки до психічних та
фізичних можливостей людського організму. Тому важливим завданням
інженерів є створення таких конструкцій машин, які б були зручними у
застосуванні та створювали робочий настрій.
Аналіз актуальних досліджень і публікацій з проблеми.
Серед досліджень з даної проблеми важливе місце займають роботи Л.
Безмоздіна, В. Андрущенка, В. Кременя, І. Зязюна, О.Романовського,
О.Пономарьова. Досліджуючи вплив науково-технічного прогресу на духовний
світ людини, вони вказують на необхідність естетизації технічної освіти,
яка на їх думку, знаходиться під загрозою дегуманізації [1, 2].
Отже, мета статті полягає у пошуці шляхів вирішення даної проблеми.
Термін «естетика» перекладається з давньогрецької мови як відчуття або
почуття. Але для чого інженеру потрібні почуття, якщо техніка передбачає
лише холодний розрахунок? На перший погляд це може здатися саме так.
Однак, як зазначає Л. Безмоздін, діяльність інженера потребує великої
творчої уяви, фантазії, інтуїції, тобто розвиненої естетичної здатності
фахівця. Вже давно відомо, що краса технічних виробів тісно пов’язана з
раціональністю та економічністю їх конструкцій. Тому, естетика для
конструктора не є звичайною декорацію, без якої можна легко обійтися.
Важливу роль в технічній діяльності інженера відіграє художнє
конструювання. Воно передбачає синтез техніки та естетики для створення
сучасних надійних конструкцій, призначених для різних сфер
життєдіяльності людини. Отже, технічна освіта має готувати спеціаліста
нового профілю – художника-конструктора, в якому наукові знання інженера
поєднуватимуться з естетичним смаком художника. Але для цього потрібна
міцна матеріально-технічна база, яка на жаль, практично відсутня в нашій
країні. Тому перш за все необхідно створити умови для відповідної
підготовки майбутніх фахівців.
Важливе місце в естетичному розвитку особистості відіграє мистецтво.
Головною його особливістю є те, що воно відображає правду життя, яка є
важливим компонентом у діяльності інженера. Адже він має створювати
машини, які б за своїми технічними характеристиками відповідали
суспільним запитам. Тому інженер повинен цікавитися не лише технічними
новинками, але також відвідувати театри, виставки, екскурсії. Це дасть
йому змогу краще розуміти ті завдання, які ставить перед ним
науково-технічний і соціальний прогрес. Окрім того, мистецтво, за
словами С. Міхалкова, формує здатність до творчості, що є необхідною у
будь-якій професії. Це відбувається шляхом активізації як
емоційно-вольової сфери особистості, так і розумової. Під впливом
мистецтва формується особистість. Самовключаючись в «чуже життя», вона
реалізує свої творчі здібності та духовні можливості [3, с. 25].
Мистецтво покликане виявити в людині її приховані здібності, які в силу
певних обставин не були задіяні. За їх допомогою майбутній фахівець
отримує змогу втілити свої задуми в життя. Велику роль у цьому процесі
відіграє педагогічна творчість, що покликана збуджувати в особистості
цікавість до знань, а разом з тим і бажання до творчого самовираження.
Важливу роль в естетизації наукових знань відіграє естетичне
переживання. «Наукові знання, засвоєння котрих супроводжується
естетичним переживанням, не просто складають частину емоційного багажу
студента, а стають його переконаннями, складають частину особистого
світобачення, духовного «Я»», – зазначає Т. Полозова [4, с. 114].
Аналізуючи сучасний стан технічної освіти, доходиш висновку, що
естетичне виховання особистості тут ще не посіло належного їй місця.
Тому, потрібно робити все, щоб майбутній інженер вирізнявся не лише
високим рівнем професіоналізму, але й високою культурою. А цього можна
досягти лише спираючись на загальнолюдські цінності добра і
справедливості. Будь-яке зведення естетичного розвитку інженера до
вузько утилітарних цілей призведе до виховання типового ділка, який
думає лише про власну вигоду і який здатен підпорядкувати їй навіть
інтереси інших. Така естетика не буде по справжньому естетичною, бо
істинна краса є там, де панує дух взаємодопомоги та взаємодії.
«Найважливіше, що ми звикли цінувати в людині, – зазначав А. Макаренко,
– це сила і краса. І те і інше визначається в людині за типом її
відношення до перспективи (т.т. до тих завдань, котрі людина ставить
собі в своєму житті). Людина, яка визначає свою поведінку найближчою
перспективою, сьогоднішнім обідом, саме сьогоднішнім, є людиною
найслабшою. Якщо вона задовольняється лише перспективою своєю власною,
хоча б і далекою, вона може уявлятися сильною, але вона не викликає у
нас відчуття краси особистості та її справжньої цінності. Чім ширше
колектив, перспективи котрого є для людини перспективами особистими, тим
людина є красивішою і вищою» [4, с. 48].
T
gdo2a
шеністю, але й тією сміливістю людської думки, яка наважилася стати на
рівень з Богом. Чи не є це виявленням тієї справжньої краси та сили, про
яку мріяли не лише А. Макаренко, але й Платон, Арістотель, Д. Бруно, Л.
да Вінчі, всі ті, хто всіляко наближав цю подію до її здійснення. Чи не
надихнули їх свого часу міфи про Фаетона та Ікара?
Але все почалося з винайдення колеса. Цю подію можна сміливо назвати
однією з найвидатніший технічних революцій в історії людства. Важко
знайти якийсь аналог колеса в природі, але все ж щось подібне людина
побачила в навколишньому середовищі. «Іншого джерела, що збуджує уяву,
творчу фантазію людини не існує» – зазначає Л. Безмоздін.
Форми машин і технічних чи архітектурних споруд все більше і більше
асимілюють в собі природні форми. Підводні човни нагадують нам риб,
літаки – птахів, багатоповерхівки – бджолині соти, або мурашники. Можна
сподіватися, що з часом всі неорганічні форми інженерних конструкцій
стануть більш органічними, а отже естетичнішими. Цьому великою мірою
сприятиме подальше вивчення природи та її творінь. Добиваючись
максимальної органічності у конструкціях машин, ми тим самим сприяємо їх
естетичному і функціональному удосконаленню. Відхід від природних форм
при конструюванні новітніх конструкцій загрожує тим, що вони можуть
стати причиною аварій та катастроф і призвести до людських жертв.
Естетика передбачає певну цілісність сприйняття конкретної системи явищ.
Ця цілісність, – зазначає Е. Ільєнков, – складається за «власною мірою»,
а не як випадкове переплетення багатьох «цілих», що випадко
зіштовхнулися, не як вінегрет із різнорідних «частин», не як випадкове
сполучення складових частин від різних «цілих» [1, с. 103].
Дивлячись на машину, спеціаліст має сприймати її в цілісності. Він має
брати до уваги не лише технічні характеристики конструкції, але й її
зовнішній вигляд. Цікавим є випадок, який стався при випробуванні нового
літака, коли досвідчений авіаконструктор поглянувши на машину, заявив,
що вона не полетить. На запитання чому, винахідник відповів, що їй
бракує краси. І машина дійсно не полетіла. Те ж відбувається і в інших
сферах життєдіяльності людини. Замість того, щоб шукати найбільш
органічні варіанти, робиться все навпаки. Як навмисно, з екранів
телевізорів, Інтернету, преси виливається стільки різної бридоти, що
важко казати про якусь естетичну культуру суспільства. Це є ознакою
певної політики тих, хто бажає бачити Україну саме такою. От чому
сьогодні необхідно відроджувати ті цінності, які робили нашу націю
найсильнішою та найшляхетнішою. Чому б нам знову не звернутися до
методів А. Макаренка, який здійснив цілу революцію у виховному процесі?
Він зміг пробудити почуття обов’язку та честі у тих, кого ми звикли
звати аутсайдерами. Створивши першу в світі колонію безпритульників,
Макаренко показав приклад тієї сили та краси, які він прагнув бачити в
кожній людині.
Іншим не менш видатним представником гуманістичної педагогіки, який всім
довів, що «двієчники» мають не менші, а можливо більші здібності ніж
відмінники, був В. Сухомлинський. Він вважав, що учня потрібно поважати.
Сьогодні захоплюючись нам надсучасними технологіями, ми часто забуваємо
про основне, а саме про повагу до особистості. Тому, варто хоч іноді
проглядати книги нашого видатного співвітчизника.
От чому сьогодні ми маємо не стрибати від одного союзу в інший, а спершу
визначити власні орієнтири та цінності, за якими ми хочемо жити. Тоді і
світ буде ставитися до нас не як до «прохачки», а як до рівноправного
партнера. Важливу роль в цьому процесі відіграє естетичний розвиток
особистості. Як можна говорити про інтеграцію з Європою, коли наші храми
духовності, які пережили не одну війну, сьогодні цинічно руйнуються, а
на їх місці споруджуються торгівельні центри. Тому чи варто ображатися
на європейців, які бережуть, на відміну від нас, свої пам’ятки, що вони
не хочуть мати з нами нічого спільного?
Висновки
Викладені міркування дозволяють дійти висновку, що естетичне виховання
молоді сьогодні є чи не найбільшою проблемою не лише технічної освіти,
але, як не дивно, і гуманітарної. Україна потребує не просто
висококваліфікованих спеціалістів, які по закінченні навчального закладу
виїдуть за кордон. Нашій державі потрібні перш за все патріоти, котрі не
зважаючи ні на які труднощі, залишаться з нею до кінця. Саме таке
виховання потрібне сьогоднішній молоді, яка практично не переймається
нічим, окрім власної кишені. Майбутній інженер є і майбутнім захисником
своєї Батьківщини. На жаль, тепер це сприймається як націоналізм, а
деякими навіть і як фашизм. В цьому і полягає найбільша проблема
сьогодення. Тому естетичне виховання особистості покликане спростувати
ці твердження і явити зразок справжньої любові до людини.
Література
Безмоздин Л.Н. Технический прогресс и эстетика труда. – Ташкент: Фан,
1968. – 160 с.
Андрущенко В.П. Педагогічна поезія внутрішнього духу інженера: Проблема
відкриття, виховання і реалізації // Проблеми та перспективи формування
національної гуманітарно-технічної еліти ? Вип. 5(9). ? Харків: НТУ
“ХПІ”, 2004. ? С. 29-40.
Воспитание творческого читателя / Под ред. С.В. Михалкова, Т.Д.
Полозовой. – М.: Просвещение, 1981. – 240 с.
Эстетику – в производство / Под ред. Л.А. Зелонова, В.П. Козакова. –
Горький: Горьковская правда, 1967. – 77 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
