Реферат на тему:
Використання інформаційних систем та електронних видань у процесі
вивчення іноземної мови у ВНЗ
В даний час в період швидкого інтегрування вітчизняної економіки в
світове співтовариство, суттєво зростає потреба у всебічному розширенні
знань та доскональному володінні іноземною мовою українського
менеджменту. Тому в навчальному процесі загострюються суперечності між
зростаючим обсягом необхідної інформації, яку треба засвоїти студенту за
обмежений термін часу, відведений на навчання, і існуючими традиційними
методиками навчання. Це протиріччя може бути мінімізоване за рахунок
інтенсифікації навчання з використанням сучасних інформаційних
технологій.
В даній статті також розкриваємо переваги електронних видань порівняно з
друкованими і їх зростаючу роль у навчальному процесі при вивченні
іноземної мови у вищих навчальних закладах.
Інформаційна система – взаємозалежна сукупність засобів, методів і
персоналу, які беруть участь в обробці даних [2].
Експертно-навчальні інформаційні системи становлять різновидність
інтелектуальних навчальних інформаційних систем, які використовуються
для презентації навчального матеріалу, контролю знань, супроводу
виконання вправ на рівні репетитора, для автоматизації процесу керування
навчальною діяльністю.В процесі функціонування вони здатні імітувати
роботу людини-експерта в певній предметній галузі (при вивченні
іноземної мови).
Практична реалізація окресленої функції передбачає, що дані системи
складаються із трьох підсистем: бази знань навчального призначення, що
містить знання експерта в даній предметній галузі; системи пошуку
необхідної інформації в базі знань; інтерфейсу користувача, що
забезпечує обмін інформацією між користувачами та інформаційними
системами.
Перспективним напрямком розвитку комп’ютерно зорієнтованих засобів
навчання у вищих навчальних закладах є інформаційні системи на основі
штучного інтелекту. Серед них: програми навчання іноземним мовам;
програми автоматичного доведення теорем, навчання розв’язування задач з
фізики; побудови та репрезентації моделей; навчання на прикладах;
виведення закономірностей; навчальні експертні інформаційні системи тощо
[3; 4]. Більшість цих програм можуть бути використані як у навчальному
процесі, так і в практиці наукових досліджень. В їхній побудові чітко
структурована організація знання, яке закладене в основу. Працюючи з
такою системою, студент не тільки знайомиться з новим навчальним
матеріалом, а ще й має змогу проаналізувати способи репрезентації знання
у галузі, яку він вивчає, що сприяє інтеграції та систематизації знань
студента.
Інформаційні системи штучного інтелекту можуть використовуватись з
довідковою метою. В даний час намітилась тенденція до створення обширних
баз знань у різних предметних галузях. Від тих, які зберігають
інформацію в пасивному вигляді, до баз даних, які містять структуровану
інформацію проблемно-орієнтованого типу. Такі бази знань можуть
використовуватися з метою залучення відомостей із деякої суміжної галузі
для проведення міждисциплінарних досліджень для формування
інтегрального підходу до розв’язання проблем. Наприклад, студенти, що
готуються стати економістами, використовуючи інформаційні системи,
можуть отримати значний обсяг інформації для вивчення іноземної мови на
професійному рівні, тобто створюється можливість доступу до тієї
інформації, яку можна одержати навіть у тій галузі, у якій користувач
ще не є фахівцем [5].
На етапі створення експериментально-навчальних систем формується модель
студента, потім у процесі функціонування цієї системи діагностується
його знання на основі знань експертів в даній предметній галузі. У
процесі роботи студента з системою фіксуються помилки й ускладнення, що
виникають під час відповідей. У пам’ять комп’ютера заносяться відомості
про знання, навички, помилки, здібності кожного, хто навчається. Система
проводить аналіз результатів навчальної діяльності окремого студента,
групи чи кількох груп, виявляє ускладнення і типові помилки, дає
рекомендації студенту і узагальнені результати викладачу, що дозволяє
оптимізувати процес організації і керування навчальною діяльністю.
Одержані дані дозволяють викладачам виявити ті розділи теми, що
студенти засвоїли слабко, звернути особливу увагу на незасвоєний
матеріал, провести коригування методик, навчальних планів і програм.
Можлива диференціація навчання, яка передбачає поділ навчальних питань,
задач, завдань за ступенем складності, поділ студентів за рівнем
підготовки (низький, середній, високий) або за рівнем засвоєння
матеріалу (догматично-копіювальний, репродуктивно-алгоритмічний,
евристичний, пошуково-творчий) [6]. Ефект від використання
експертно-навчальної інформаційної системи визначається досвідом
експерта чи групи експертів, чиї узагальнені знання і досвід покладені в
основу роботи даної конкретної інформаційної системи. Безумовно,
ефективність організації і керування системою визначається технічними
можливостями мультимедійних технологій, які використовуються в
навчальному процесі вищого навчального закладу, якістю програмного
забезпечення.
Передбачається діалоговий або інтерактивний режим роботи студента з
комп’ютером (що відіграє особливу роль при навчанні іноземній мові),
який самостійно вибирає темп роботи з системою і траєкторію власного
навчання.
Інтелектуальні навчальні інформаційні системи розвиваються в напрямі
розуміння процесів людського пізнання і складаються з навчальної бази
даних, бази знань, підсистеми інтелектуального керування навчанням.
Навчальна база даних орієнтована на конкретну предметну галузь, містить
у собі різного роду інформацію: таблиці, текст, малюнки, анімаційні
фрагменти, відеофрагменти, звук тощо.
База знань містить структуру навчання і схему навчальної діяльності,
механізм адаптації системи до конкретного об’єкта навчання. Сервісний
модуль, який входить до бази знань, дозволяє робити вибір стратегії
навчання і навчальних впливів; здійснювати експертизу рівня знань,
правильності розв’язку різного роду завдань; збирати дані про сформовані
вміння студента і способи застосування цих умінь.
Якщо студент опановує матеріал самостійно, використовується підсистема,
яка містить засоби інтелектуального аналізу обсягу і структури знань,
необхідних для керування і організації навчального процесу. В неї
входять інтелектуальна консультативна програма, що реалізує
інтерактивний діалог користувача з системою; контрольно-діагностичний
модуль, що дозволяє розрахувати і оцінити параметри суб’єкта навчання
для визначання оптимальної стратегії і тактики на кожному етапі
навчання. Актуальним завданням, яке розв’язується інтелектуальною
навчальною інформаційною системою, є раціональне використання інформації
про знання, вміння, можливості окремого студента. Система забезпечує
взаємодію в схемі: студент – інформаційна система – викладач.Викладач
завжди має змогу одержати інформацію про рівень сформованості у студента
кожної навчальної операції.
Оскільки, штучний інтелект тільки віддалено нагадує певні людські якості
і ніякою мірою не може ототожнюватися з інтелектом людини, ефективність
роботи навчальних систем залежить від додержання певних умов:
· швидкості обробки інформації і виконання всіх процедур,
оскільки затримки в роботі системи негативно впливають на процес
навчання;
· валідність критеріїв оцінки рівня знань; рівня підготовки
(низький, середній, високий) або рівня засвоєння матеріалу (дізнавання,
алгоритмічний, евристичний, творчий);
· можливості накопичення й застосування знань про результати
навчання студента, для вибору індивідуальних навчальних впливів і
керування навчальним процесом для формування комплексних знань;
· можливість адаптації системи до зміни рівня знань студента
(студент належав до середнього рівня, але на даному етапі його знання
наближаються до високого, чи, навпаки, до низького рівня).
Те, що в пам’яті комп’ютера зберігається значний обсяг інформації
(текст, графіка, звук, людський голос, кольорові зображення, музика,
відео фрагменти, анімація) сприяє створенню авторських
мультимедіа-систем, призначених для інформаційної підтримки різних форм
навчання. І тут велике поле для творчої діяльності педагога.
Мультимедіа у поєднанні з гіпертекстом утворюють системи гіпермедіа
(Hypermedia – надсередовище), які містять значний обсяг інформації і
тому записуються в основному на CD-ROM/DVD-ROM диски. У процесі роботи
з інформаційною системою з’являється можливість поєднати текстову і
графічну інформацію зі звуком, анімаційними роликами і відеофрагментами,
що є особливо ефективним при вивченні іноземної мови.
Враховуючи те, що нині відбувається швидкий процес інтеграції
друкованої продукції в єдиний простір медіа-індустрії, відбувається
поєднання друкованих та електронних видань.
Причинами цього процесу, насамперед є те, що практично всі нові
інформаційні технології перейшли на цифрову форму, оснастились
комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням професійного рівня,
технічними засобами обробки зображень. Той самий процес відбувається і з
поширенням будь-яких видів інформаційної продукції: з’явилися компакт і
DVD-диски з електронними виданнями. Видавництва впровадили найновіші
мережеві технології, пов’язані з поширенням медіа-інформації через
інтра- і екстрамережі, в глобальній мережі INTERNET.
`
b
b
gd?”W
ільш динамічно побудувати процес вивчення матеріалу і підсилити його
мотивацію, що, в підсумку, дозволяє прискорити процес сприйняття і
запам’ятовування інформації.
Ще одною перевагою електронних видань порівняно з друкованими є
можливість їхнього інтерактивного оформлення. Це стосується не лише
ігрових, а й будь-яких видань сценарного типу. Вони можуть бути
навчальними, науково-популярними і навіть художнім твором, у якому
споживачу відводиться не пасивна роль читача, а активна роль учасника.
Всі фрагменти електронних видань, що моделюють процеси, можуть бути
побудовані за цим типом, тобто читач сам стає учасником подій і в певних
межах може впливати на їхній перебіг, що зближує процес роботи з таким
виданням із діловими іграми. Такого ефекту не можна досягти за
традиційної книжкової форми подання інформації.
Проявом інтерактивності також є можливість моделювання різних ситуацій
іншомовного спілкування, де відтворюються лінгвістичні фактори,
імітується мовна атмосфера, що також сприяє спілкуванню студентів між
собою, а також викладача із групою.
Працюючи з відповідними фрагментами електронного видання, читач відчуває
себе повноправним учасником комп’ютерного експерименту, дослідником
процесів і явищ, що відбуваються.
Зростає роль електронних видань навчального і словниково-довідкового
характеру внаслідок їхньої швидкої модифікації відповідно до зміни
досягнутого рівня знань, досягається надзвичайно високий рівень
оперативності такого видання, особливо тих, що поширюються через
комп’ютерні мережі.
База даних, у якій зберігається або публікується електронне видання,
підтримує каталогізацію й інші види бібліотечної діяльності, зокрема,
один із найважливіших – доступ студентів до публічного каталогу, причому
ніяких спеціальних знань, окрім своєї предметної галузі, від них не
вимагається. Вона дозволяє переробити основне обмеження в обслуговуванні
студентів у бібліотеках, дає змогу багатьом користувачам працювати з
одним і тим же матеріалом одночасно.
Крім того, якість матеріалу, що зберігається (тексту, ілюстрацій тощо),
ніяк не залежить від інтенсивності його використання: цей матеріал не
зношується і не стирається, і займає значно менше місця, що також є
важливим економічним чинником.
Прогнози передбачають, що до 2010 року світове виробництво друкованої
продукції у вартісному відношенні знизиться з 60-70% до 35-50% від
загального виробництва продукції медіа-індустрії, а виробництво
електронних видань у вартісному вигляді досягне 25-30% [7].
Поняття «електронне видання» включає в себе тексти книг, журналів і
газет, які поширюються в будь-якому текстовому або іншому форматі,
наприклад у гіпертекстовому (HTML – Hypertext Markup language) або в
одному із стиснутих форматів (ZIP, ARJ, RAR, WINZIP і т.п.). В останнє
десятиліття ХХ ст. в складі електронних видань стали використовувати ще
й мультимедійні компоненти, під якими розуміють цифрові, звукові або
відеофрагменти, а також анімаційні вставки в основну частину видання.
Такі електронні видання стали засобом комплексного інформативного впливу
на людину, який можна порівняти з радіо, кіно і телебаченням, а в чому
навіть і перевершувати ці важливі засоби масової інформації.
В останнє десятиліття з’явились мережеві електронні видання і молодь ще
в шкільні роки знайомиться з глобальною системою INTERNET і
зустрічається з поняттям web-сайт і web-сторінка. Зараз в мережі
INTERNET є значна кількість сайтів, які є, по суті, електронні видання,
тобто аналоги книг або брошур, але тільки в електронному мереженому
поданні.
Серед електронних видань можна виділити основні види: періодичні,
неперіодичні, газети, журнали, книги, щорічники, серійні, реклама,
загальні, наукові, навчальні, дитячі, довідкові, альбоми, на CD-ROM,
мережеві, в PDF форматі, гіпертекстові, сценарні мультимедійні. Останні
можуть бути з аудіофрагментами, анімаційними, з цифровими відео.
Реалізація систем гіпермедіа призвела до появи електронного підручника,
призначеного в основному для самостійного навчання. Такі підручники
можна умовно розділити на чотири класи: енциклопедичні, інформаційні,
навчальні та екзаменуючи (текстові) [8].
Нині концепція електронного підручника перебуває на початковій стадії
формування, зазначає Ю.О. Жук [9], а саме: пропонуються різноманітні
способи означення цього питання та окреслення межі його застосування.
Аналіз публікацій показує, що спільною рисою означень електронного
підручника є те, що під цим поняттям розуміють дві складові: навчальний
матеріал, що міститься на електронних носіях (у вигляді малюнків,
таблиць, мультиплікаційних та відеофрагментів, іншого типу графічних
зображень) та методичні матеріали до них на друкованих носіях.
Інформаційні електронні підручники мають цілеспрямований характер, але
містять не дуже значний обсяг інформації. Подібні продукти
використовуються в навчальному процесі в ролі добре ілюстрованого
додаткового довідникового посібника.
Текстові електронні підручники містять три основних компоненти: банк
питань, модуль тестування і експертну інформаційну систему для аналізу
та оцінки відповідей. Такі програмні продукти вже широко застосовуються
в навчальному процесі.
В електронний довідник, що використовують INTERNET-технології, редактори
вносять виправлення й доповнення постійно, в міру потреби, а користувач
може в будь-який момент обновити свій екземпляр на CD-ROM, підключившись
через INTERNET до сайту видавництва. Якщо енциклопедія читається прямо з
сайту, то інформація, що міститься в ній, завжди буде найсвіжішою.
В INTERNET з’явилось багато сайтів-бібліотек, де студент може знайти
практично будь-яку іншомовну літературу. На головній сторінці бібліотеки
розміщено алфавітний каталог творів і поле для введення ключового слова
або фрази, за якими здійснюється автоматичний пошук потрібної книги.
Знайшовши, її можна читати безпосередньо на сайті або переписати у
вигляді окремого файлу на свій комп’ютер і прочитати пізніше,
відключившись від мережі.
В усіх електронних енциклопедіях є система пошуку.
Висновки
Не дивлячись на наявність деяких проблем у застосуванні електронної
книги таких, як необхідність додаткового спеціального обладнання і
програмного забезпечення, незвичності електронної форми подання
інформації, підвищеної стомлюваності під час роботи з монітором все ж
домінують суттєві переваги:
1. Можливість інтерактивної взаємодії між студентом і елементами
підручника, де рівень інтерактивності може змінюватися від низького і
помірного (переміщення за посиланнями) до високого (самостійне
тестування і особиста участь студента в моделюванні процесів). Якщо
тестування подібне до співбесіди з викладачем, то участь в моделюванні
процесів можна порівняти з надбанням практичних навичок у процесі
виробничої практики в реальних умовах виробництва.
2. Адаптація матеріалу, що вивчається, до рівня знань студента,
внаслідок чого поліпшується сприйняття і запам’ятовування інформації за
рахунок використання шарової структури видання.
3. Автоматизований контроль рівня знань студентів і на цій основі
автоматичний вибір відповідного рівня знань шару, як показано в
попередньому пункті.
4. Розвинутий пошуковий механізм. За гіпертекстовими посиланнями
можна переміщуватися текстом видання, переглядати малюнки, звертатися до
інших видань, посилатись на наявні в ньому (література та інше),
написати електронною поштою листа автору книги з проханням пояснити ті
або інші положення підручника. При використанні мережених структур є
можливість обговорити положення електронного підручника з іншими
студентами (в електронному читальному залі), залишаючись на своєму
робочому місці.
5. Використання гіперпосилання і карти зображення, що дозволяє, не
перегортаючи сторінок, швидко переходити до потрібного розділу або
фрагменту і за потреби так само легко й швидко повертатися назад. При
цьому не вимагається запам’ятовувати сторінки, на яких були розміщені
відповідні розділи.
6. Використання додаткових (порівняно з друкованим виданням) засобів
впливу на того, хто навчається (мультимедійне видання), що дозволяє
швидше засвоювати і ліпше запам’ятовувати навчальний матеріал.
Позитивного ефекту можна досягти за рахунок включення до тексту
анімаційних моделей, звукового супроводу, який відповідає тексту
викладача.
Література
Гуревич Р.С. Використання інформаційних технологій у навчальному
процесі. – К., 2002.
Чернилевский Д.В.Дидактические технологии в высшей школе. –
М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – С.437.
Основи нових інформаційних технологій навчання / Авт. колектив
Ю.І.Машбиць, О.О. Гокунь, М.І.Жалдак та ін./ Інститут психології
ім.Г.С.Костюка АПН України. – К.: ІЗМН, 1997.
Компьютерная технология обучения. Словарь-справочник / Под ред.
В.И.Гриценко, А.М. Довгялло. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 650
Жук Ю.О., Шишкіна М.П. Тенденції формування та використання систем
комп’ютерних засобів навчання //
http://edu.ukrsat.com/labconf/tezy/4/tendency.html
Гатун В.П., Зубченко А.К., Межакова М.А. О самостоятельной работе
студентов и контроле их знаний при изучении курса высшей математики//
Проблемы высшей школы. – 1990.-Вып.70.- С.27-30.
Вуль В.А. Электронные издания. – СПб.: БХВ-Петербург, 2003. – С.560.
Тихонова Т.І. Нові інформаційні технології у школі і вузі // Освітні
технології у школі та вузі. / Матеріали всеукраїнської наук. конфер. –
Миколаїв,1999- С. 163-166.
Жук Ю.О. Електронний підручник та проблема систематики
комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання// Нові технології навчання:
Наук.-метод.зб. – К.,2000. – Вип.25. – С.44-49.
Моргун О.М., Підласий А.Ц. Комп’ютерний підручник як новий дидактичний
засіб// Педагогіка і психологія. – 1994. – №1.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
