Реферат на тему:
Інтенсивні бобово-злакові травосумішки
Багаторічним бобово-злаковим травосумішкам належить вирішальна роль у
забезпеченні тваринництва високобілковими повноцінними кормами:
зеленими, сіном, сінажем, силосом, трав’яним борошном, гранулами.
Багаторічним бобово-злаковим травосумішкам належить вирішальна роль у
забезпеченні тваринництва високобілковими повноцінними кормами:
зеленими, сіном, сінажем, силосом, трав’яним борошном, гранулами.
Численні дослідження засвідчують, що розв’язання проблеми створення
належної кормової бази без збільшення площ під бобово-злаковими
травосумішками неможливе.
Питома вага багаторічних трав і бобово-злакових травосумішок у структурі
укісних площ має становити не менше 55–60%, що значно збільшить вміст
білка в кормах, забезпечить зоотехнічні вимоги, зменшить енерговитрати,
підвищить умовно чистий прибуток, знизить собівартість продукції,
поліпшить співвідношення обмінної і сумарно витраченої енергії.
До сьогодні в багатьох господарствах помилково висівають чисто злакові
або бобові трави. Чисто злакові трави — незбалансовані і не забезпечують
тварин протеїном. Їхнє згодовування зумовлює перевитрати кормів та
низьку продуктивність тварин. Бобові трави, згодовані в чистому вигляді,
слабо перетравлюються через те, що в них міститься багато сапонінів
(мильні речовини). Сапоніни в шлунку обволікають його стінки й значно
знижують перетравність бобових трав.
На підставі досліджень багатьох наукових закладів перевагу варто
надавати бобово-злаковим травосумішкам. Вони дають змогу вирощувати
високі врожаї без використання азотних добрив або ж за внесення
мінімальних їхніх норм і збільшувати вихід протеїну в 1,5 раза порівняно
з чистими злаковими посівами. За належної технології бобово-злакові
травосумішки забезпечують урожайність на рівні 500–600, а на зрошені —
700–900 ц/га зеленої маси, або, відповідно, 70–90 ц/га кормових одиниць,
10–15 ц/га перетравного протеїну. А в кормовій одиниці цих травосумішок
міститься 130–160 г протеїну (зоотехнічна норма — 105–110 г). На 100 кг
зеленої маси в середньому припадає 20–21 к. о. і 3,7–4,0 кг перетравного
протеїну; на 100 кг сіна — 45–50 к. о. та 9,3–9,8 кг перетравного
протеїну. У сухій масі міститься: 14–16% протеїну, 2,5–2,7% жиру, 27–29%
клітковини, 39–45% БЕР.
Використання бобово-злакових травосумішок, до складу яких входять
тонконогові (злакові) та бобові види, дають можливість збільшити вихід
кормових одиниць на 25–30% і перетравного протеїну — на 30–40% порівняно
з показниками виходу їх із одновидових посівів. За вмістом білка вони
вдвічі-втричі переважають зернові культури. Білок травосумішок
збалансований за амінокислотами, тож майже 80% його засвоюється
тваринами.
Для підвищення врожайності та якості багаторічних трав велике значення
мають мінеральні добрива, особливо азотні. Та виробництво азотних добрив
— енергоємний процес, а головне — коли їх вносять, часто спостерігається
істотне зростання вмісту небілкового (нітратного) азоту, який завдає
великої шкоди тваринам, людині та довкіллю.
З огляду на дефіцит азотних добрив, а також на їхню шкідливість особливу
увагу приділяють розширенню площ бобово-злакових травосумішок, які
здатні засвоювати атмосферний азот і накопичувати значну його частину в
грунті. Встановлено, що посіви бобово-злакових травосумішок у поєднанні
з бульбочковими бактеріями накопичують у межах 140–180 кг/га азоту,
запобігають ерозії грунтів і є найкращими попередниками для зернових та
інших культур.
Доведено, що наявність 30–40% бобових у травосумішці забезпечує такий
самий урожай, як внесення 100–140 кг/га мінерального азоту або 20–30
т/га гною на злакових травостоях. У сумішках під впливом бобових трав у
злакових видів посилюються ростові процеси, збільшується маса пагонів,
їхня кількість і листкова поверхня, зростає вміст хлорофілу, каротину,
протеїну, фосфору, кальцію, калію та мікроелементів.
Останніми роками в різних країнах світу дедалі більшого розмаху набуває
біологічне кормовиробництво, стратегія якого потребує принципово нових
підходів, серед яких одним із найважливіших є якомога більше
використання азотфіксації рослин, що безпечно для людей, не забруднює
довкілля, відновлює й зберігає родючість грунту та сприяє одержанню
дешевого екологічно чистого врожаю. Зважаючи на перспективу біологічного
розвитку кормовиробництва та його інтенсифікацію, першочерговим
завданням є створення високопродуктивних бобово-злакових агроценозів,
розширення посівів яких має стати стратегічним напрямом сьогодення.
Складання травосумішок
Повільне впровадження бобово-злакових травосумішок у виробництво
пояснюється недостатньою поінформованістю про їхні кормові цінності та
правильність складання. У доступній літературі з кормовиробництва немає
чітких рекомендацій щодо складання високопродуктивних бобово-злакових
травосумішок узагалі і для окремих зон та регіонів зокрема. Все це є
причиною того, що, складені та висіяні травосумішки часто не
відповідають сподіванням.
Складати травосумішки слід не за методом змішування наявних у
господарстві трав, а з урахуванням певних наукових та
господарсько-виробничих принципів. Багато дослідників стверджують, що
основною умовою одержання високих урожаїв бобово-злакових травосумішок є
правильний вибір компонентів, їхнє співвідношення та густота стояння. А
найголовніше — в травосумішки потрібно включати види, які позитивно
впливали б один на одного, а не конкурували між собою. Вища
продуктивність змішаних посівів пояснюється тим, що вони, завдяки
ярусним розміщенням листків та кореневої системи, повніше використовують
сонячну енергію та поживні речовини грунту, внаслідок чого врожайність
за використання багатокомпонентних сумішок підвищується на 25–30, а
вихід протеїну — на 30–45 відсотків.
?
?????????3/4?сохвіст лучний, пирій безкореневищний, райграс високий,
пажитниця (райграс) багаторічна й житняки. До найпродуктивніших бобових
видів належить люцерна посівна, конюшина червона та рожева, лядвенець
рогатий, еспарцет виколистий та піщаний.
Згадані трави не тільки забезпечують високу врожайність, а й належать до
високоякісних видів, які містять багато протеїну, зольних та інших
речовин. Добираючи компоненти травосумішок, слід брати до уваги тип
грунту.
Потрібно враховувати й вимоги культур до забезпечення їх вологою. Такі
культури, як стоколос безостий, райграс високий, житняки, костриця
червона, пирій безкореневищний, лядвенець рогатий, люцерна посівна,
жовта, еспарцет піщаний, виколистий характеризуються високою
посухостійкістю. Середньопосухостійкі трави: грястиця збірна, тонконіг
лучний, костриця лучна, пажитниця (райграс) багаторічна, конюшина лучна.
Тимофіївка лучна, лисохвіст лучний, канарник очеретяний, конюшина рожева
та біла характеризуються слабкою посухостійкістю.
Дуже важливо знати рівень стійкості багаторічних трав до затоплення їх
водою. Складаючи травосумішки, треба враховувати також зимостійкість
видів. Відомо, що у північно-східних, південно-східних, а подекуди в
центральних регіонах спостерігаються в зимовий період низькі температури
за незначного снігового покриву. Тому в цих регіонах потрібно висівати
тільки зимостійкі види. До зимостійких трав належать: канарник
очеретяний, стоколос безостий, бекманія звичайна, лисохвіст лучний,
костриця (вівсяниця) лучна, червона, очеретяна, тонконіг лучний,
житняки, люцерна посівна, жовта, лядвенець рогатий, еспарцети.
Незимостійкі види — пажитниця (райграс) багаторічна, грястиця збірна,
райграс високий, конюшина червона.
Важливим принципом під час добору трав є спосіб використання. У практиці
кормовиробництва найпоширенішими способоми використання є сінокісний,
пасовищний, сінокісно-пасовищний (мішаний).
Сінокісний спосіб використання передбачає створення високоврожайних
сіножатей для заготівлі сіна та інших поживних видів кормів. Добирати
потрібно найурожайніші трави, в структурі видів яких бобові компоненти
мають становити не менше 50–60 відсотків.
Тривалість (строк) використання травостою — важливий принцип під час
вибору трав для травосумішок. Створені травосумішки можуть бути
довготривалого (5–6 років) і короткотривалого (2–4 роки) використання.
Агротехніка вирощування бобово-злакових травосумішок
Урожайність, довголіття травостою залежать від технології вирощування.
Агротехніка передбачає ретельне та послідовне виконання всіх її
елементів.
Перед висівом трав площу потрібно старанно обробити й очистити від
бур’янів. Кращими попередниками є просапні культури (коренеплоди,
бульбоплоди, кукурудза), зернові, зернобобові, льон, однорічні кормові,
овочеві культури. Обробіток грунту розпочинають з лущення стерні —
відразу ж після збирання культур дисковими лущильниками на глибину 6–8
см. Це сприяє зменшенню випаровування вологи та знищенню бур’янів. За
можливості для кращого знищення бур’янів і зменшення випаровування
вологи з грунту лущіння стерні рекомендується здійснювати кілька разів з
інтервалом вісім — дванадцять днів на різну глибину (6–12 см). Бур’яни,
що з’являються після лущіння, знищують під час зяблевої оранки, яку
здійснюють плугами на різну глибину, залежно від родючого шару, через
12–15 діб після останнього дискування. Рано навесні вологу закривають з
допомогою боронування, пізніше поверхню грунту вирівнюють, культивують і
боронують. Перед сівбою травосумішок поле коткують для ущільнення грунту
й рівномірного висівання насіння на невелику глибину. Глибина висіву —
1,5–2 см. Насіння перед сівбою ретельно очищують, протруюють. Бобові
види мають тверде насіння, часто погано сходять. Тому перед висівом його
потрібно скарифікувати (штучно травмувати) на скарифікаторах. Це сприяє
надходженню вологи в насіння й появі дружних сходів.
Ефективність створення високоякісних травостоїв залежить від строків
сівби. В усіх регіонах України найсприятливіші умови для сівби
травосумішок — ранонавесні, коли грунти достатньо зволожені, а також
влітку, після зниження високих температур. За літньої сівби травосумішок
дуже важливе значення має останній строк. Сіяти трави пізніше 10–15
серпня не рекомендується. Трави, висіяні в пізніші строки, добре
сходять, але бобові види до настання холодів не встигають утворити
розетку, накопичити достатню кількість запасних поживних речовин
(особливо вуглеводів) і тому взимку гинуть. Висівають насіння звичайним
способом (ширина міжрядь — 15 см) зернотрав’яними сівалками СЗТ-3,6 або
сівалками СЛТ-6.
У зв’язку з недостатньою забезпеченістю сіножатей і пасовищ мінеральними
добривами, особливо азотом, який у грунтах перебуває в першому мінімумі,
велика увага має бути приділена під час створення бобово-злакових
травостоїв збереженню в них бобових видів. Збереження бобових у
травостоях, подовження їхнього довголіття досягається завдяки смуговим
посівам. Смугові посіви в кормовиробництві — напрям новий, економічно та
екологічно виправданий. Розробниками цього способу є співробітники
кафедри рослинництва та кормовиробництва НАУ. Суть цих посівів полягає в
тому, що бобові й злакові види висівають смугами: два-три ряди —
злакових видів, два-три — бобових. Для посіву травостою смугами
використовують овочеві сівалки або зернові сівалки СЗТ-3,6. Насінний
ящик розділяють касетами (металевими перегородками) на секції, за
допомогою яких можна створити дво-трирядні смуги бобово-злакових
травостоїв. Під час висіву травосумішок велике значення має глибина
загортання насіння. Дрібне насіння на зв’язаних грунтах висівають на
глибину 0,5–1, а на легких — 1–2 см; велике на важких грунтах — на
глибину 1–1,5, а на легких — на 2–3 см. На сухих грунтах і в суху погоду
насіння трав загортають у грунт глибше, ніж за доброї вологи. Після
висіву трав для появи дружних сходів поле обов’язково коткують.
Використовувати бобово-злакові травосумішки треба в оптимальні строки,
коли бобові перебувають у фазі початку цвітіння, а злакові — колосіння
та початку цвітіння.
Догляд за травостоями передбачає боротьбу з бур’янами, боронування,
внесення добрив, поліпшення повітряного режиму. Ретельний догляд
забезпечує високу врожайність та довголіття травостою.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
