.

Вирощування насіннєвої люцерни за умов біологічного та промислового землеробства (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2975
Скачать документ

Реферат на тему:

Вирощування насіннєвої люцерни за умов біологічного та промислового
землеробства

Загальні особливості та відмінності захисту люцерни за біологічного
землеробства на відміну від промислового

Важливими загальними чинниками вирощування й захисту насіннєвої люцерни
за біологічного землеробства, на відміну від промислового, є такі:

1) зменшення структури посівних площ в агроекосистемах господарств та
регіонів з 80 до 40–50%, що істотно має вплинути на принципи побудови
сівозмін, технологічні параметри вирощування культури, фактори запилення
та динаміку чисельності шкідливих і корисних організмів;

2) максимальне насичення сівозмін та структури межових екосистем
фітоценозами, що не мають або мало мають спільних із люцерною шкідливих
видів організмів;

3) вирощування насіннєвої люцерни в сівозміні один (не враховуючи року
висівання) або два роки, тоді як за промислового — три-чотири;

4) вирощування культури на невеликих (10–15 га) площах та з висівом
насіння лише влітку, а не навесні, що знижує чисельність шкідливих
організмів і, відповідно, полегшує проведення захисних заходів;

5) одержання насіння лише з проміжного або другого укосів, тоді як за
промислового землеробства — також і з першого (без підкошування);

6) з огляду на те, що використання пестицидів за біологічного
землеробства неприпустиме, посіви культури, якщо потрібно, захищають
агротехнічним, біологічним, мікробіологічним, фітонцидним або іншими
натуральними і природоохоронними методами.

Технологічні заходи в сівозміні, включаючи вирощування та збирання
попередника. Для забезпечення оптимальних умов вирощування насіннєвої
люцерни, особливо за біологічного землеробства, виникає потреба
здійснювати низку заходів з агротехніки та контролю фітосанітарного
стану екосистеми в сівозміні та безпосередньо під час вирощування
попередника. Це потрібно для поліпшення стану родючості грунтів за
рахунок оптимізації кислотності й збалансованості удобрення, зменшення
чисельності небажаної рослинності, особливо кореневищних і
коренепаросткових бур’янів, а також грунтозаселяючих комах-фітофагів.
Для цього використовують організаційні заходи, агротехнічні, біологічні
та інші природоохоронні методи. Важливим є також внесення органічних
добрив у сівозміні за один або два роки до висіву люцерни.

Основний обробіток грунту

Цей період починається одразу після збирання попередника, зазвичай — з
дворазового лущення стерні. За промислового землеробства мінеральні
добрива вносять залежно від агрохімічного стану грунтів (наприклад Р60,
К40). За біологічного — органіку в різних формах під попередники. За
сучасних умов найобгрунтованішими є три типи основного обробітку грунту:
полицевий (відвальний або з оборотом пласта), безполицевий (без обороту
пласта) та нульовий. Вибір типу основного обробітку грунту залежить від
зони вирощування, складу грунтів, сівозміни та попередників, обраної
системи землеробства, фітосанітарного стану екосистем і, особливо, від
ступеня забур’яненості кореневищними та коренепаростковими видами, а
також чисельності грунтозаселяючих комах-фітофагів. За вирощування
насіннєвої люцерни на важких грунтах, за високого ступеня забур’яненості
кореневищними та коренепаростковими видами, а також за суттєвої
чисельності грунтозаселяючих шкідників, як водиться, використовують
полицевий обробіток грунту. На легких та чистих від кореневищних і
коренепаросткових видів бур’янів економічнішим та екологічно
ефективнішим є безполицевий грунтообробіток. Нульовий обробіток під час
вирощування насіннєвої люцерни в умовах України поки що не знайшов
обгрунтування та застосування. Заходи основного обробітку грунту
зменшують забур’яненість, а полицевий знищує грунтозаселяючих
комах-фітофагів (дротяники, несправжні дротяники, гусениці підгризаючі
совки тощо).

Допосівний період

Підготовка грунту передбачає напівпарову або поліпшену системи його
обробітку. Вибір системи залежить від зони вирощування насіннєвої
люцерни, видового складу та чисельності популяцій бур’янових угруповань.

За весняної сівби передпосівний період складається з ранньовесняного
боронування в два сліди, передпосівної культивації з одночасним
подрібненням грудок та вирівнюванням поля. За промислового землеробства
— внесення, залежно від видового складу популяцій бур’янових угруповань,
рекомендованих, згідно зі списком (додаток 1), гербіцидів з одночасним
їхнім загортанням, наприклад: Трефлан, 24% к.е., — 6 л/га тощо. Сучасні
технічні засоби дають змогу всі ці операції здійснювати за один прохід
агрегату.

У разі літньої сівби — регулярні допосівні культивації за системою
напівпарового обробітку грунту в міру появи бур’янів. Передпосівний його
обробіток здійснюють за такою самою схемою, як і за весняного висіву,
але при цьому зазвичай не вносять гербіциди.

Підготовка насіння передбачає доведення його до посівних кондицій,
скарифікацію, обробку насіння Ризоторфіном, мікроелементами тощо. За
промислового землеробства — протруювання насіння рекомендованими
протруйниками.

Передпосівні обробітки грунту та підготовки насіння зменшують
чисельність популяцій бур’янів, грунтових і грунтозаселяючих шкідників,
збудників хвороб; поліпшують умови росту та розвитку культури, особливо
на початковому етапі, найуразливішому для люцерни.

Посівний період

Рано навесні насіння зареєстрованих в Україні сортів (Власта, з 2004 р.,
Німеччина; Віра, з 1999 р., Полтава; Владислава, з 2001 р., Носівка;
Єва, з 2002 р., Одеса; Зайкевича, 1931 р., Полтава; Надєжда, з 1982 р.,
Херсон; Радуга, з 1979 р., Одеса; Ярославна, з 1989 р., Інститут
землеробства, Чабани, тощо ) висівають, як водиться, за екстенсивного та
промислового рільництва. Спосіб висівання — широкорядний (ширина міжрядь
— 70 см), безпокривний або покривний, глибина загортання насіння — до 2
см. Норма висіву — 2–4 кг/га (1,5–3,0 млн/га схожих насінин) для
одержання оптимальної густоти травостою 20–25 рослин, або 180–200 стебел
на 1 м2. Одночасно вносять гранульовані інсектициди або нітроамофосні
добрива. Після посіву коткують. У разі безпокривного способу вирощування
створюють сприятливіші умови для росту й розвитку рослин, при цьому,
буває, одержують 1,0–1,2 ц/га насіння уже в рік висіву. Дослідження
низки вчених свідчать, що логічніше не збирати насіння в перший рік, що
створює передумови для збільшення насіннєвої продуктивності в наступні
роки вирощування люцерни. Покривний спосіб (ячмінь, яра пшениця,
кукурудза на зелений корм) вирощування люцерни забезпечує менше її
пошкодження шкідниками в рік висівання та інтенсивніше використання
площі за рахунок додаткового отримання фітопродукції на корм.

Улітку насіння висівають частіше за біологічного землеробства, що
істотно зменшує забур’яненість сходів та пошкодження їх
комахами-фітофагами. Цей строк сівби ризикований у посушливий період.
Особливості сівби влітку аналогічні весняному періоду, за винятком
внесення гранульованих інсектицидів або мінеральних добрив.

Післяпосівний період

У разі весняної сівби за промислового землеробства слід виконати такі
процеси: післяпосівне коткування; культивацію міжрядь на глибину 4–6 см
після появи сходів; обстеження на наявність довгоносиків з інтервалом
один-два дні; обробку інсектицидами за наявності бульбочкових, сірого та
інших довгоносиків (3–5 екз./м2) або ураження ними 5% листкової поверхні
з використанням рекомендованих інсектицидів, наприклад, Золону, 35% к.е.
(1,4–2,8 л/га), Актелліку, 50 к.е. (1,0–1,5 л/га) тощо. На першому етапі
обробляють лише крайові смуги, а за потреби — все поле. У фазі
трійчастого листка люцерну проти бур’янів обробляють Базаграном, 48%
в.р. (2,0 л/га) та іншими рекомендованими гербіцицами. Базагран
ефективний також за висівання люцерни під покрив ярих зернових (пшениці,
ячменю, вівса). У цьому разі його застосовують у фазі кущіння цих
культур.

Усі ці заходи створюють передумови для отримання дружних сходів,
унеможливлюють появу грунтової кірки, підвищують стійкість рослин проти
шкідливих організмів. Вони також захищають культури від шкідників, що
заселяють грунт, від бульбочкових, довгоносиків і бур’янів.

За літньої сівби в умовах біологічного землеробства за потреби
здійснюють післяпосівне коткування, міжрядні культивації, знищують у
рядках бур’яни тощо.

Стеблування — бутонізація в перший рік вирощування люцерни. У разі
неодержання насіння в рік весняного й літнього висіву здійснюють
культивацію міжрядь на глибину 6 см. За потреби це роблять кількаразово
до закінчення вегетації культури. Підкошують травостій у фазі
бутонізації люцерни, але не пізніше ніж за три-чотири тижні до перших
заморозків. Виконання зазначених заходів допомагає знизити чисельність
шкідників, що населяють грунт, зимуючих яєць клопів і попелиць,
збудників хвороб та бур’янів.

У разі одержання насіння в рік весняної сівби здійснюють практично ті
самі технологічні операції, що й на другий та наступні роки вирощування
люцерни в усі фази її розвитку. Встановлено, що чисельність популяцій
шкідливих комах у перший рік вирощування культури значно нижча, ніж у
наступні роки, а тому інсектициди переважно не застосовують.

Осінній та зимовий періоди в перший рік висівання

У разі неодержання насіння. Міжрядний обробіток грунту здійснюють на
глибину 8–10 см. За промислового землеробства одночасно з міжрядною
культивацією вносять мінеральні добрива, наприклад Р30, К30. Наприкінці
серпня — на початку вересня насівають смуги озимого ріпаку, перко або
їхні суміші по периметру поля та в його середині через 150–200 м в
один-два проходи сівалки з нормою витрати насіння 10–12 кг/га. Проводять
снігозатримання.

У разі одержання насіння. Міжрядний обробіток грунту здійснюють на
глибину 8–10 см. За промислового землеробства одночасно з міжрядною
культивацією вносять мінеральні добрива, наприклад Р30, К30. Проводять
снігозатримання.

gdOWL

її відростання на другий та наступні роки одержання насіння. Навесні на
полях першого укосу (без підкошування) за промислового землеробства
проводять ранньовесняні боронування в два сліди, компостування рослинних
решток, долотування посівів, культивацію міжрядь із внесенням
мінеральних добрив. За біологічного землеробства мінеральні добрива не
вносять. Насівання смуг ярих капустяних культур (ярий ріпак, гірчиця,
їхні сумішки) здійснюють рано навесні за першої можливості виходу в поле
по його периметру та посередині через 150–200 м в один-два проходи
сівалки з нормою витрати насіння 10–12 кг/га. До цього заходу вдаються
за умови, що його не проводили восени з насіванням смуг озимих
капустяних культур. Внесення рекомендованих гербіцидів, наприклад,
Зенкору, 70% з.п. (0,75–1,0 кг/га), до початку відростання культури
проти однорічних дводольних бур’янів, багаторічних злакових бур’янів — і
тільки за промислового землеробства. Засіяні капустяними культурами
смуги не обробляють. Ці заходи знижують чисельність шкідників, які
населяють грунт, зимуючих яєць клопів та попелиць, бур’янів, збудників
хвороб, створюють передумови для приваблювання диких бджіл-запилювачів
та інших корисних комах на рослини капустяних культур, що цвітуть
раніше, ніж люцерна.

Навесні на полях проміжного та другого укосів до підкошування люцерни
здійснюють боронування в два сліди, видалення рослинних решток,
долотування полів, культивацію міжрядь, насівання смуг ярих капустяних
культур.

Стеблування — бутонізація за одержання насіння з першого, проміжного та
другого укосів. З першого укосу зазвичай одержують насіння за
промислового землеробства. При цьому регулярно культивують міжряддя, за
потреби — аж до повного змикання рядків люцерни, на глибину 8–10 см. На
наявність шкідливих і корисних комах посіви обстежують один раз на
пентаду методом косіння ентомологічним сачком, а також оглядають
рослини; на наявність збудників хвороб — оглядають стебла. При цьому
здійснюють підрахунок видового складу бур’янів.

За промислового землеробства проти шкідливих комах використовують
інсектициди, які застосовують у надвечірньо-нічний час за чисельності
(додат. 2): клопів — 15–20, попелиць — 80–100, фітономусів — 5–8,
гусениць листогризучих совок і п’ядунів — 15–20, жовтого тихіусу
насіннєїда — 20–30, квіткового комарика — 30–40 екз./100 помахів сачком.
Для цього використовують лише рекомендовані інсектициди (додат. 1):
Актеллік, 50% к.е. (1,0–1,5 л/га), Волатон, 50% к.е. (0,8–1,5 л/га),
Базудин, 60% к.е. (2,0–3,0 л/га), Золон, 35% к.е. (1,4–2,8 л/га), Бі-58
новий, 40% к.е. (0,5–1,0 л/га) тощо.

Виробнича перевірка засвідчила високу ефективність використання бінарних
сумішей інсектицидів, де один із компонентів — препарат системної, а
другий — контактної дії, з нормою витрати кожного з них на 50–60% нижчою
за рекомендовану, наприклад: Бі-58 (0,25–0,4 л/га) + Золон (0,7–1,3
л/га). Застосування цих сумішей безпосередньо перед цвітінням сприяє
тривалішому та ефективнішому захистові люцерни від шкідливих комах у
найуразливішу для неї фазу — цвітіння, від якої залежить урожай насіння.

Одночасно з інсектицидами застосовують мікроелементи (борна кислота —
0,3–0,6, молібдат амонію — 0,2–0,3 кг/га), рекомендовані фунгіциди та
стимулятори росту. Для боротьби з повитицею проводять скошування
уражених ділянок, а посіви через сім-десять днів обробляють
рекомендованими препаратами: Раундап, в.р. (0,6–0,9 л/га), Домінатор,
360 в.р. (0,6–0,9 л/га) або аміачною селітрою, 20%-ним водним розчином,
із розрахунку 500-600 л/га робочої рідини. Бур’яни навколо поля люцерни
скошують до початку їхнього цвітіння або обробляють рекомендованими
гербіцидами (див. додат. 1).

За біологічного землеробства на невеликих площах у фазі бутонізації
(особливо перед цвітінням) використовують фітонцидний метод захисту
рослин. Рослинні препарати застосовують за умови, що чисельність комах
не більше ніж удвічі вища за економічний поріг шкодочинності. Це
спричинено тим, що ефективність цих препаратів становить 60–70%. Існують
рекомендації щодо використання понад 30 видів фітонцидних рослин (Вигера
С. М., 2001), наприклад, тютюновий пил (400 г заливають 10 л води,
настоюють одну добу, проціджують, додають 30–40 г розчиненого
господарського мила) тощо. Ефективність дії рослинних препаратів проти
шкідливих комах збільшується, якщо використовувати їхні бінарні суміші,
де важливим компонентом має бути мильнянка лікарська.

Для одержання насіння з проміжного укосу травостій люцерни підкошують у
фазі масової бутонізації, переважно це третя декада травня, а з другого
— на початку цвітіння, зазвичай, це перша декада червня. Смуги насіяних
капустяних культур не підкошують, і це створює передумови приваблювання
корисних комах, зокрема комах-запилювачів.

Після підкошування люцерни в разі одержання насіння з проміжного та
другого укосів. До відростання — відростання. За промислового
землеробства здійснюють боронування в два сліди, компостування рослинних
решток, долотування загущених посівів, культивацію міжрядь із внесенням
мінеральних добрив.

Стеблування — бутонізація. В цей період здійснюють практично ті самі
технологічні операції, що й за вирощування люцерни з першого укосу.

Цвітіння (усі роки одержання насіння з першого, проміжного та другого
укосів). Слід створити сприятливі умови для ефективного запилення
люцерни комахами-запилювачами. Для цього виставляють вулики з домашніми
бджолами з розрахунку вісім-десять сімей на гектар. Перспективним є
використання дикої бджоли — мегахіли ротундати — методом розставляння
щитів з нею рівномірно по полю. На початку цвітіння скошують насіяні
смуги з хрестоцвітими культурами. Цей захід дає можливість
переорієнтувати бджіл-запилювачів із цих смуг на квітки люцерни. Огляд
посівів та облік чисельності шкідливих організмів проводять один раз на
пентаду. Трихограму випускають вперше на початку, а вдруге під час
масової яйцекладки самицями лускокрилих (совок, п’ядунів). Посіви
обробляють бактеріальними препаратами проти гусениць молодших віків
лускокрилих, личинок клопів та попелиць. Застосування фітонцидного
методу захисту рослин (рослинних препаратів, наприклад, з тютюну або
тютюнового пилу, піретрумів тощо), замість хімічного, дає змогу
запобігти знищенню корисних комах і, особливо, бджіл-запилювачів. Ці
заходи знижують чисельність яєць, гусениць листогризучих совок і
п’ядунів, листовійок, клопів, попелиць та інших шкідливих організмів і
поліпшують запилення люцерни.

Формування й дозрівання бобів люцерни (усі роки одержання насіння з
першого, проміжного та другого укосів). Насамперед, здійснюють огляд
посівів, облік чисельності шкідливих організмів, за потреби —
застосовують захисні заходи проти них. За промислового землеробства для
цього використовують у вечірній час рекомендовані синтетичні препарати,
а за біологічного — лише природоохоронні засоби й методи захисту рослин.

Збирання врожаюон Супер, 15% в.р. (3,0 л/га) тощо. Прямим комбайнуванням
насіння люцерни збирають переважно за промислового землеробства.

Роздільний спосіб. За побуріння 80–85% бобів насінники скошують у валки,
які після підсушування підбирають. Роздільний спосіб застосовують
частіше за біологічного землеробства.

За прямого комбайнування та роздільного способу збирання врожаю насіння
перевозять на тік, очищають, доводять до посівних кондицій. Відходи при
цьому використовують одразу або знищують. Обмолочені рослинні рештки
перевозять у місця скиртування, де (за потреби) ще раз обмолочують, щоб
одержати додаткову кількість насіння. Ці заходи знижують чисельність
шкідливих організмів.

Осінній та зимовий періоди після одержання насіння

Другий і передостанні роки вирощування люцерни. Міжрядний обробіток
грунту проводять на глибину 8–10 см. За промислового землеробства
мінеральні добрива Р40, К40 вносять одночасно з міжрядною культивацією.

Наприкінці серпня та на початку вересня насівають смуги озимого ріпаку,
перко або їхні суміші по периметру поля і в його середині через 150–200
м в один-два проходи сівалки з нормою витрати насіння 10–12 кг на
гектар.

В умовах виробничої перевірки рекомендується все поле засівати однією з
груп культур: за біологічного землеробства (наприкінці серпня — на
початку вересня) — озимим ріпаком, перко або їхніми сумішами з нормою
витрати насіння 10–12 кг/га; за промислового землеробства (у вересні) —
озимою пшеницею, озимим житом, тритикале або їхніми сумішами з нормою
витрати насіння 150–180 кг/га (після підкошування цього травостою
навесні виникає потреба застосовування гербіцидів).

Осінні грунтові розкопки проводять для визначення популяції зимуючих
шкідливих організмів. Обстеження для встановлення чисельності
мишоподібних гризунів здійснюють в осінньо-зимовий період. За потреби
застосовують один із рекомендованих родентицидів (додат. 1), наприклад,
Шторм, 0,005% воскові брикети, які розкладають по одному в кожну нору,
поновлюючи, якщо треба, через сім-десять днів. Проводять
снігозатримання.

В останній рік вирощування. За потреби висівання озимих культур одразу
після збирання насіння люцерни або в наступному році — культур ранніх
строків сівби, восени здійснюють основний обробіток грунту за полицевим
або безполицевим типом; за звичайною, напівпаровою або поліпшеною
системами, залежно від культури, яку висівають.

У разі висівання наступного року культур пізніх строків сівби одразу
після збирання насіння здійснюють культивацію. Потім усе поле засівають
озимими зерновими (пшениця, жито, тритикале) або капустяними (ріпак,
перко) культурами з нормою витрати насіння на 20–30% меншою, ніж за
висіву цих культур для кормових потреб. Узимку проводять
снігозатримання. Якщо після обстеження виявляють мишоподібних гризунів,
для боротьби з ними послуговуються одним із рекомендованих родентицидів.
Навесні суміш люцерни та підсіяних культур скошують на зелений корм,
сіно, сінаж, силос тощо.

Усі операції єдиного технологічного процесу вирощування насіннєвої
люцерни створюють передумови оздоровлення грунту в сівозміні, зменшення
чисельності популяцій шкідливих комах, бур’янів, збудників хвороб та
накопичення корисних організмів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020