Реферат на тему:
Проблеми інженерно-технічного забезпечення АПК
У тому самому журналі (“Техніка АПК”) опубліковані ще дві цікаві
статті: В.Саченка, директора Державного департаменту тракторного і
сільськогосподарського машинобудування “Українському селу — надійну
вітчизняну техніку” і В. Іванишина, директора УкрНДІПВТ ім. Л.
Погорілого “Випробування — необхідний етап у створенні
конкурентоспроможної сільськогосподарської техніки”. Наведемо цифри із
статті В. Саченка: галузь сільськогосподарського машинобудування
об’єднує понад 130 спеціалізованих підприємств і організацій. Далі
дослівно: “Номенклатура потрібної для забезпечення виконання
технологічних процесів в АПК техніки і обладнання перевищує 3 тис.
найменувань і постійно збільшується. В даний час на виробництві
перебуває майже 2,6 тис. найменувань.” Ділимо 2,6 тис. на 130
підприємств і маємо — кожне підприємство виробляє 20 марок машин (у
середньому). Вочевидь, за такого розмаїття до надійності на
підприємствах ще не дійшли.
Не переказуватимемо досягнення департаменту, вони є в техніці й
технологіях, що відображається в такому виразі: “Слід відзначити, що за
останні роки у півтора раза збільшилися обсяги оновлення та модернізації
технологічних процесів”. Цей вислів можна розуміти так: якщо торік для
модернізації було закуплено два верстати, то в цьому році — три, і вже
одержимо зростання в 1,5 раза.
У статті ми вперто шукали показники надійності вітчизняної техніки й
нарешті знайшли: “Соціальна спрямованість Державного бюджету 2005 року
не дала змоги галузі машинобудування для АПК виконати затверджені урядом
програми, спрямовані на її пріоритетний розвиток, що не дало можливості
завершити роботи з підвищення технічного рівня й надійності вітчизняної
сільськогосподарської техніки”.
Шанованому директорові слід було б висловитися чіткіше: по-перше,
технічний рівень техніки і її показники надійності безоплатними не
бувають, по-друге, технічний рівень техніки і надійність — прямо
пропорційні асигнуванням на наукові дослідження та оновлення технологій
провідних заводів.
Наведемо ще одну цитату із статті В. Саченка: “Фінансування цих програм
дасть змогу в 2008 році збільшити виробництво конкурентоспроможної
сільськогосподарської техніки, насамперед: універсально-просапних
тракторів — до 3 тис. од.; зернозбиральних комбайнів “Обрій” — до 500
од.; “Славутич” — до 1 тис. од. Всього вітчизняних тракторів і
комбайнів буде вироблено 9,5 тис. од., а двигунів — 3 тис. одиниць”.
Виникають питання: де візьметься конкурентоспроможність техніки, якщо не
виділяли кошти на наукові дослідження й технологічне переоснащення
заводів? Який зміст вкладено в слово “енергонасиченість”? Якщо трактор
Т-150К енергонасичений за потужності двигуна Ne = 165 к.с. (170 к.с.) і
маси трактора 7,25 т, то трактор “Фендт” “енергоперенасичений” тому, що
має потужність двигуна Ne = 310 к.с., а маса трактора — 9,2 т. Далі:
щорічна потреба в тракторах (згідно з Розпорядженням Кабміну) становить
30–35 тис. машин, а вітчизняне виробництво орієнтується на 6,5 тис. од.,
що становить 21,66 і 18,57% потреби. А де брати решту тракторів?
Чи потрібно за таких обсягів виробництва вітчизняної техніки запевняти,
що оновлення й поповнення МТП треба проводити за рахунок вітчизняної
техніки. 51% потреби давав би підставу казати, що оновлення МТП
здійснюється завдяки техніці вітчизняного виробництва.
Низька платоспроможність сільгоспвиробників очевидна з характеристик
вітчизняного ринку зернових. Завдяки “підтримці” держави через цінову
політику кожен сільгоспвиробник втратив по два-три трактори й одному
зернозбиральному комбайну. Вітчизняної техніки виробляємо мало, а
реалізуємо ще менше. На 1 червня 2006 р. не реалізованими були: 579
тракторів, 2517 знарядь для обробітку грунту, 438 сівалок, машин і
обладнання для переробки сільгосппродукції — на 22,1 млн грн.;
запчастини — на 41,4 млн грн. Причини, хто проводить маркетинг ринку? Як
працює система “Агролізингу”?
Причини критичного становища вітчизняного сільгоспмашинобудування, як
технічний арбітр, наводить В. Іванишин. За його висновками, в Україні
переважає виробництво сільгосптехніки завдяки повторенню застарілих
конструкцій нескладних машин. Триває відставання вітчизняного
машинобудування від кращих зарубіжних аналогів на два-три покоління з
основних видів техніки (тракторів, комбайнів, сівалок тощо). Із понад 6
тис. випробуваних зразків техніки до виробництва рекомендовано близько
500 машин. А виробляють майже 2,6 тис. од. Отже, 2100 машин виробляють
або старих зразків, або вони не сертифіковані.
отрібна державна фінансова підтримка для закупівлі нового сучасного
випробовувального обладнання, розробки нових методик і вдосконалення
наявних.
За змістом, обсягом випробувань і статусом інституту його можна
прирівняти до технічної митниці з відповідними наслідками для
сільгоспвиробників. Технічна “митниця” за технічним оснащенням має
давати обгрунтоване “добро” на виробництво якісної і надійної техніки.
Адже УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого — це останній технічний контроль між
виробником техніки і її споживачем.
Після ухвалення закону про інженерно-технічне забезпечення, зміст якого
спрямовано на захист вітчизняного виробника, було ухвалено закони,
спрямовані на прискорення вступу України до СОТ. За змістом ці закони не
корелюють між собою. Як у реальному житті це передбачити? Технічне
забезпечення передбачає впровадження в усі галузі сільськогосподарського
виробництва прогресивних енергоощадних технологій на базі сучасної
високопродуктивної техніки. А чи здатне вітчизняне сільськогосподарське
машинобудування забезпечити сільгоспвиробників такою технікою як за
кількістю, так і за якістю? Економічний стан виробників техніки та
технічний рівень техніки, яку вони виробили, свідчить — ні. Чому? Тому
що технічний прогрес — це ще не декларативна технічна політика. Це не
тільки — маю наміри, а й маю можливість із фінансовими ресурсами,
наявними кваліфікованими кадрами опанувати сучасні прогресивні
технології виробництва машин високого технічного рівня, які відповідали
б ринковим вимогам уже 20-ті роки третього тисячоліття.
Слід об’єктивно оцінити, що станом на 1991 р. радянське
сільськогосподарське машинобудування, за показниками технічного рівня, в
тому числі надійності, довговічності, трудомісткості
ремонтно-обслуговуючих робіт, відставало від машинобудування розвинутих
країн на 15–20 років. Якого технічного прогресу в сільськогосподарському
машинобудуванні досягнуто за 15 років незалежності? 15 років відставання
за радянських часів плюс 15 років відставання за часів незалежності
України — як їх подолати?
Чому ми детально розглянули Розпорядження Кабміну? Тому що жодна із його
позицій не знайшла практичного виконання. Для того, щоб закон не
загубився в нетрях паперової тяганини, громаді слід постійно тримати
його на контролі.
На наш погляд, основний напрям підтримки вітчизняного машинобудування —
науково-прикладні дослідження, які мають замінити скромне слово
“створення” і відповідні асигнування на їх виконання. Багато наших
науковців, інженерів працюють за кордоном. Потрібно створити умови. щоб
вони повернулися до вітчизняних інститутів, КБ, заводів із набутим
науковим і прикладним досвідом. Таку практику використовував і
використовує Китай, вважаючи всіх китайців, які працюють за
інноваційними напрямами за кордоном, “своїми”, а не емігрантами. “Свої”
українці принесуть набуті наукові знання, практичний інженерний
менеджмент для відродження вітчизняного машинобудування. Не можуть бути
до безкінечності основною експортною продукцією сировина і метали,
електроенергія. Потрібно вітчизняний метал перетворювати в сучасні
машини з новими вітчизняними марками, назвами, брендами.
До вирішення проблем відродження вітчизняного машинобудування має
долучитися національна політично-патріотична еліта, вітчизняні явні та
приховані мільярдери й перевести свої прізвища із індивідуального
значення в загально-індивідуальне, в гордість держави, як це має місце в
зарубіжній практиці. Марки “Джон Дір”, “Кейс”, “Массей Фергюсон”,
“Фендт”, “КЛААС”, “Форд” тощо прославляють не тільки прізвища
засновників фірм, а й країни, в яких вони мають честь бути засновниками.
На нашу думку, трактори, комбайни під маркою засновників фірм “Ахметов”,
“Гайдук”, “Жеваго” могли б завдяки технічному рівеню, показники
надійності, довговічності, потіснити не тільки з вітчизняного ринку, а й
із світового названих вище фаворитів. Плуги під маркою “Коломойський” —
потіснити славнозвісні “Лемкен”, “Грегорі Бессон”.
Бойскаутам і молоді відомі цукерки під маркою “Рошен”. Для розширення
сфери популярності серед електорату, відвоювання ринку України не
завадив би вітчизняний бурякозбиральний комбайн під маркою “Рошен”, який
зміг би конкурувати з відомими брендами “Хамер”, “Матро”, “Ропa”.
На вітчизняній ниві стільки жниварів, що час знаменитостям переходити до
фізичних нив. Наприклад, виготовити універсальну жниварку під маркою
“Юля”. На світовому ринку марка “Мерседес” є престижною для споживачів.
На наш погляд, марка “Юля” не зганьбила б будь-якої машини, якби Ю. В.
взялася за виробництво вітчизняних, наприклад, універсальних або
спеціальних жниварок, які могли б косити з такою надійністю фізичний
урожай, як Ю. В. “косить” політичні дивіденди.
Отже, є куди вкласти кошти й прославити свої прізвища на користь
власному бізнесу й державі, в тому числі “улюбленому” електорату.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
