Реферат на тему:
Економічна ефективність використання трансгенних рослин
v
іана, Міссісіпі) у 1998 р. загальне застосування інсектицидів
скоротилося на 911,6 т, відповідно, порівняно з 1995 р., оброблювані
площі — на 3495,2 тис. га, у 1999 р. — на 987,5 т і 6874,5 тис. га, за
даними 7 штатів, у 1999 р. чистий прибуток становив 52,03 дол./га,
врожайність зросла до 9%. На площі 1,87 млн акрів додатково одержано
продукції на 260 млн дол., а чистий прибуток (за вирахуванням затрат)
становив 99 млн дол. При вирощуванні бавовнику, стійкого до гербіцидів,
скорочуються обсяги хімпрополювання. Традиційно його застосовують
практично на всій площі бавовнику. У 1995 р. кожен гектар обробляли 2,6
раза, а на 34% площ — 3 рази й більше. Переважаючими бур’янами є
важковикорінювані традиційними гербіцидами Amaranthus spp., Ipomea spp.,
Cyperus spp., Xanthium spp., Sorghum spp. Сорти, стійкі до Раундапу і
Бромоксинілу, дають змогу використовувати високоактивні препарати. У
2000 р. площі бавовнику, стійкого до Бромоксинілу, становили 7,2%, до
Раундапу — 54% загальної площі, зайнятої культурою. На боротьбу з
бур’янами з використанням Раундапу було витрачено від 57,5 до 117,5
дол./га (з технологічним внеском включно), за традиційного застосування
гербіцидів — 110 дол./акр. Кратність обробок посівів гербіцидами
знизилася з 2,96 в 1994 р. до 2,82 в 1999 р., а витрата гербіцидів — з
2,29 до 1,85 кг/га. Трансгенну сою Roundup Ready в США почали вирощувати
у виробничих посівах у 1996 р., а в 2000 р. вона охоплювала 54% посівів
(29,8 млн га). У 1999 р. виробництво соєвих бобів оцінювали сумою 13
млрд дол. Третина вирощуваної в країні сої іде на експорт, що становить
70% світового експорту. За даними 13 штатів, що виробляють понад 80%
сої, затрати на застосування гербіцидів у 1999 р. знизилися до 1441 млн
дол. порівняно з 1865 млн дол. у 1995 р., загальні затрати з урахуванням
виплат за технологічний пакет (надбавка в ціні за насіння і технологію)
становили 1649 і 1865 млн дол., оброблювані гербіцидами площі
скоротилися на 7,6 млн га. При цьому застосування Раундапу збільшилося
на 20%, а найбільш поширеного Імазетапіру скоротилося з 44 до 16%.
Трансгенну картоплю вирощують з 1996 р. На 2000 р. у США було
зареєстровано три типи сортів з геном Bt: New Leaf — стійкий до
колорадського жука, New Leaf Plus — до колорадського жука і до вірусу
звивання і New Leaf Y — до колорадського жука і до вірусу У. У 2000 р.
площі під ними досягли 2–3% загальної площі посадок культури (0,56 млн
га). Для боротьби з колорадським жуком і попелицями — переносниками
вірусних захворювань — у борозни при висаджуванні насінних бульб вносять
Імідаклоприд. Затрати на його застосування становлять 150 дол./га.
Ефективність щодо колорадського жука сягає 99,9%. Ціна технології з
використанням картоплі New Leaf на 1 га становить 75 дол., тобто
економія дорівнює 75 дол. Навіть якщо потрібно буде провести одну
обробку трансгенної картоплі проти попелиць вартістю 50 дол., то і в
цьому разі її вирощування дасть прибуток (25 дол./га). При використанні
трансгенної картоплі з двома генами стійкості (New Leaf Plus) у 1998 р.
одержано прибуток 212,5 дол./га, а в 1999 р. — 335 дол./га. При
вирощуванні трансгенних рослин картоплі число обробок скорочується на
1,35 обробоки, використання інсектицидів — на 0,22 кг/га. У 1998 р.
затрати на захист посадок New Leaf Plus від вірусів становили 10
дол./га, від шкідників — 170, а нетрансгенного сорту — 110 і 285
дол./га; у 1999 р. — 2,5, 212,5 і 305, 245 дол./га, відповідно,
узагальнені дані щодо ефективності вирощування трансгенних культур США
представлені в таблиці 3. За високої загальної галузевої ефективності
ГМР в окремих фермерських господарствах вона схильна до значних
коливань, особливо при вирощуванні сої та ріпаку. За загальної
позитивної оцінки економічної ефективності трансгенних рослин у
конкретних виробничих умовах вони можуть поступатися нетрансгенним
рослинам за врожайністю, ціною та економічною ефективністю. Оцінюючи
ефективність у міжгалузевому аспекті, важливо враховувати показники не
тільки вирощування, а й наступного використання врожаю: зберігання,
транспортування, переробки і реалізації. У деяких країнах пропонується
нарізно вирощувати й використовувати врожай трансгенних і нетрансгенних
рослин. Це зумовлено вимогами споживачів, організацій охорони здоров’я й
охорони природи, міжнародними угодами з біобезпеки, законами окремих
країн щодо сертифікації трансгенної продукції, законодавством країн щодо
трансгенної продукції. Принципи роздільних потоків продукції (так само
як і щодо продуктів органічного землеробства) практикуються в країнах
Європейського союзу. Сьогодні обговорюється законодавча база для
продукції трансгенних рослин. Відповідно до цього формуються окремі
ринки, сховища, транспортні засоби й переробні підприємства (лінії), що
потребує додаткових затрат і обгрунтування їхньої економічної
доцільності. При виробництві насіннєвого матеріалу потрібні сертифікація
різних партій і зберігання в різній упаковці, що запобігає їх
змішуванню. З підвищенням вимог затрати зростатимуть. Так, для
конкретного поля потрібна польова перевірка трансгенних рослин за
агрономічними ознаками. Може виникнути питання чистоти нетрансгенних
посівів (відсутність у них домішки трансгенних) і навпаки. Ідентифікація
рослин у полі може проводитися візуально, проте для оцінки насіння
потрібні специфічні аналізи. Для ідентифікації насіння трансгенних
рослин застосовують два методи: ПЦР-аналіз (точність — 99%, тривалість —
3 доби) і ELISA (точність — 95%). На субтермінальних та імпортних
елеваторах зазвичай використовують чутливіший та економічніший для
великих партій аналізованої продукції метод ПЦР-аналізу (Lin, 2000).
Загальні затрати на тестування партії зерна, що зберігається окремо,
варіюють від 1 до 20 євро/т (у тому числі на оформлення документів,
добір зразка, лабораторні аналізи) (Clarkson, 1999). Розробляються
методи візуального визначення трансгенного насіння, основані на введенні
в трансгенні рослини специфічних ідентифікаційних генів. Затрати на
відокремлене зберігання вищі для невеликих партій за неповного
завантаження місткостей. За даними, додаткові затрати становлять 1–9
євро/т (1–5% ціни зберігання). Переробка відокремлених партій обходиться
дорожче на 1,5–9 євро/т (0,5–3% ціни зберігання). Конкретні затрати на
технології відокремлених продуктових потоків визначаються залежно від
ринкової ситуації в країнах-виробниках і споживачах продукції. Питання
організації відокремленого зберігання стосується передусім кукурудзи і
сої, що пов’язано з вимогами окремих країн. У Росії нині дозволено
використання сої і цукрових буряків, стійких до Раундапу, картоплі — до
колорадського жука, кукурудзи — до Раундапу, Глюфосинату і стеблового
метелика. Ведуться роботи з реєстрації виробництва вітчизняних
трансгенних рослин. Досвід зарубіжних країн слід використати в освоєнні
нових досягнень науково-технічного прогресу в агропромисловому комплексі
Росії. Від редакції. Останнім часом у пресі з’явилися дані, що в США й
Канаді гербіцидостійкі кукурудза і соя, порівняно зі звичайними сортам,
менш урожайні і ціни на цю продукцію нижчі. Крім того, публікується
інформація про те, що генно-молекулярні продукти не такі вже й безпечні
для тих, хто їх споживає. Усе це слід враховувати, вирішуючи питання,
пов’язане з вирощуванням і використанням трансгенних рослин.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
