UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗбереження генофонду локальних і зникаючих порід (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділОрганізація виробництва, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2058
Скачало243
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Збереження генофонду локальних і зникаючих порід

 

Успішна реалізація Програми селекції з локальними та зникаючими

породами свиней в Україні можлива лише за державної підтримки.

Економічні закони цивілізованого ведення тваринництва переконливо

свідчать про те, що проблему забезпечення населення й харчової

промисловості м’ясом практично неможливо вирішити без інтенсивного

розвитку галузі свинарства.

 

За даними ФАО, в структурі м’яса свинина займає 40–50%. Постійне

зростання виробництва свинини спостерігається в багатьох країнах світу,

а пріоритетність у світовому виробництві м’яса належить саме галузі

свинарства.

 

Свинина — якісний повноцінний продукт, а біологічна активність сала в

п’ять разів вища, ніж масла. Свиняче сало утримує архедонову кислоту,

яка є однією з незамінних жирних кислот і бере активну участь у будові

клітин організму. В організмі людини сало засвоюється на 93%, а свинина

— на 90–95%. За даними дієтологів, українське сало корисне й хворій, і

здоровій людині.

 

В Україні розводять п’ятнадцять порід свиней. Така кількість

різноманітних популяцій забезпечує ефективний розвиток галузі та

збільшення виробництва продукції в природно-економічних зонах. Однак

практика вітчизняного й світового тваринництва свідчить про те, що зміна

соціально-економічних умов впливає на структурні одиниці породи, а отже,

вони в цілому зазнають постійних змін за чисельністю та місцем їх

поширення.

 

В Україні до кінця 90-х років минулого століття серед десяти порід за

темпами росту переважали велика біла, українська степова біла та

миргородська породи. З 2000 року ринкові відносини в країні склалися

так, що всі породи зменшилися кількісно, а деякі з них тепер зараховано

до локальних і зникаючих. Загальний процес скорочення поголів’я свиней

торкнувся й першої вітчизняної породи, яку вивів академік М. Ф. Іванов в

Асканії-Новій, — української степової білої, й породи, яку вивів

академік Л. К. Гребень, — української степової рябої.

 

На Півдні України це найбільш пристосовані й перспективні породи для

промислового схрещування як з породами зарубіжної селекції — велика

біла, ландрас, дюрок, — так і між собою.

 

На основі української степової білої породи створено українську степову

рябу, а, створюючи асканійський м’ясний тип (АМТ) української м’ясної

породи, водночас використали українську степову білу й українську

степову рябу породи.

 

Про останні можна сказати, що за своїми еколого-біологічними якостями

для Півдня України вони є неперевершеними, оскільки характеризуються

міцною конституцією, мають високу природну резистентність організму, не

вибагливі до кормів. Жива маса кнурів-плідників сягає 400–430 кг, маток

— 350–370 кг.

 

Українські степові рябі свині — скоростиглого типу, дають ніжне, смачне,

соковите м’ясо з хорошим співвідношенням триптофану та оксипроліну

(БЯП=8,6–10,4), добре пристосовані до жаркого клімату; в разі м’ясної

відгодівлі маси 100 кг досягають у віці 180–190 днів за середньодобових

приростів 680–740 г і витрат кормів на 1 кг приросту 3,6–3,8 к. о.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ