UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКормовиробництво на Півдні України (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділОрганізація виробництва, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2096
Скачало226
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Кормовиробництво на Півдні України

 

Розширення асортименту однорічних ярих кормових рослин та їхніх сумішок

Традиційні дотепер в південних областях горохо-вівсяні сумішки дають

добрий урожай на богарі не частіше одного разу на три роки, навіть за

найідеальнішого підходу до технології їх вирощування. Природний

антагонізм зазначеного поєднання рослин доведений сповна. Тоді чому ж

успіх іноді буває?

 

Багато прихильників використання таких сумішок є й нині, вони палко й

безапеляційно відстоюють свою правоту. Проте детальний аналіз такого

“успіху” дає змогу зрозуміти, що справа тут, найчастіше, не в

дотриманні, а, навпаки, у явних огріхах технології. Варто трохи

погіршити умови для вегетації вівса (часто це робить і сама природа), як

сумішка дає порівняно непогану врожайність. Тріумфові “умільців” немає

меж! Утім, цей тріумф уявний. Бо неможливо знайти жодного випадку

спостережень двох років поспіль, коли успіх вирощування таких сумішок

повторювався б. Тож хіба це перспективна технологія?

 

Ліпшим варіантом, на нашу думку, слід вважати використання ярих

вико-вівсяних сумішок. Вузьколистість вики знижує її респіраційний

коефіцієнт більш ніж наполовину, порівняно з горохом, а це доволі

актуально для посушливого Півдня. А втім, яра вика для зазначеного

регіону поки що є малотиповою культурою. Немає для цієї зони і її

стабільних сортів.

 

Інша річ — ярі хрестоцвіті та їхні спільні посіви з ярими злаковими.

Ставку тут можна зробити на гірчицю білу й редьку олійну. Редьку з

успіхом було апробовано ще у 1980-ті роки одеськими вченими П.

Мартовицьким і К. Варламовою. З гірчицею в цьому регіоні робота велася

лише в останні п’ять років. Об’єднаними зусиллями — моїми та кандидата

сільськогосподарських наук В. Крючкова — доведено ідеальну

пристосованість цієї культури до вирощування в зазначеній зоні.

 

У 2002 році гірчицю білу сорту Кароліна було висіяно 17 березня у СВК

“Зоря” Саратського р-ну. Сівбу було проведено широкорядним способом — із

шириною міжрядь 70 см. До середини травня ряди рослин зімкнулися, а до

початку червня (у фазу цвітіння) висота рослин досягла 1,4–1,7 м (див.

рис. 1).

 

У такій фазі біологічна врожайність зеленої маси становила 351 ц/га.

Оцінка хімічного складу і поживності корму показала його чудові якості

щодо загальної, протеїнової поживності і концентрації цукру. Вихід

поживних речовин становив, за кормовими одиницями, 49,2 і перетравним

протеїном — 6,8 ц/га. На кожну кормову одиницю припадало 138 г

перетравного протеїну.

 

Годівлю худоби зеленою масою гірчиці провели лише з експериментальною

метою. Експеримент засвідчив необхідність перехідного періоду у 3–5 діб

для звикання корів до споживання гірчиці. Її зелену масу тварини добре

поїдали протягом 11 діб з початку скошування, незважаючи на те, що за

цей час фаза її вегетації істотно змінилася. Рівень згодовування цього

корму довели до 40 кг зеленої маси на добу. При цьому удій зберігався на

рівні 16–19 кг без зміни якості молока — гіркота в ньому не з’явилася.

При переході фази повного цвітіння у фазу утворення стручків споживання

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ